Київський політехнік

Знайомтесь: Несен Лариса Іванівна, доцент кафедри електропостачання, заступник директора ІЕЕ НТУУ «КПІ» з навчально-виховної роботи.

Саме таким було перше враження від знайомства з цією (тоді ще 17-річною) дівчиною. «Мене звуть Аня, а мій улюблений поет – Маяковський», – ошелешила вона відразу. І ще не відійшовши від шоку, всі оточуючі вже volens nolens долучалися до безсмертного:

Мабуть, не всі ми вчасно помічаємо прихід весни, мабуть, не завжди зустрічаємо з радістю новий день і посміхаємось колегам, вітаючись з ними.

Місяць березень чарівний з багатьох причин: він починає календарну весну, зрівнює день і ніч, а його 8-й день присвячений усім чарівним жінкам. Щоб написати про Жінку – не потрібно особливих приводів, щоб написати про Науковця – слід знати його наукові досягнення.

Факультет менеджменту та маркетингу може похвалитися великою кількістю чарівних дівчат. Одна з них – голова секції НТСА ФММ Ксенія Ільченко. Ця чорнява красуня встигає робити безліч корисних справ, знаходячи при цьому час для друзів і особистого розвитку.

Дуже часто чуємо: політика – не жіноча справа. Але якщо в родинному житті частенько всю відповідальність жінки беруть на себе, то чому б не доручити їм більший простір у вирішенні політичних та соціальних питань?

Відділ науково-технічної літератури – один з основних і найбільших у бібліотеці нашого університету. Він складається з чотирьох секторів: абонементу обслуговування науково-технічної літератури, міжбібліотечного абонементу, читальної зали №11 та зали праць учених КПІ.

За часів моєї молодості ходив такий анекдот, а чи то бувальщина. Хлопцеві кажуть у військкоматі: «Синку, йди в армію. Там тобі буде добре, як удома. Ротний командир буде тобі як батько – він строгий, але справедливий. А старшина буде як рідна мати – він і розбудить, і нагодує, і спати покладе».

Йде весна. А з нею і свято краси, ніжності, щирості, свято жінки-матері, жінки-трудівниці, жінки – продовжувачки роду людського на Землі.

Кожного дня, йдучи на роботу, Катерина Валеріанівна Богдан уже не одне десятиріччя на кожному кроці чує вітання від студентів та випускників університету. Закінчивши КПІ в 1985 році, Катерина Валеріанівна свою трудову діяльність пов'язала з рідним університетом і не уявляє життя без нього.