Ви є тут

Гуць Галина Євгенівна. Пам'яті незабутньої.


Фото. Гуць Галина

24 листопада 2008 року відійшла у вічність – в оселі Царя Небесного – відома українська культурна діячка, вчений-літературознавець, дослідник німецької поезії Юрія Федьковича та зв'язків його творчості з літературами Західної Європи – німецькою, датською, італійською, угорською, шведською, багатолітня завідувач кафедри іноземних мов КПІ Галина Євгенівна Гуць.

Галина Євгенівна народилася 7 липня 1932 року в с. Дулібах Гощанського району Рівненської області у родині видатного українського церковного діяча – священика Євгена Барщевського та його дружини Надії з Тучемських.

Розпочала навчання в школі ім. Івана Мазепи у м. Рівному і продовжила його в українській школі в Холмі, куди отець Євген Барщевський був переведений як викладач. У роки дитинства стала свідком жахливих подій на Холмщині. Родина українського священика була приречена на згубу, але отцю Євгенові із родиною вдалося переїхати 1945 року в Україну, де він дістав місце настоятеля кафедрального собору в м. Чернівцях. Тут Галина закінчила середню школу в 1950 році і вступила до Чернівецького державного університету (нині ім. Юрія Федьковича) на факультет іноземних мов, відділ англійської мови та літератури, який закінчила в 1955 році з відзнакою. Одночасно з університетською філологічною освітою вона здобувала і музичну в Чернівецькому музичному училищі, де виявила значний талант як хормейстер і музикант-віртуоз (фортепіано).

Тодішні студенти Чернівецького університету ще й досі пам'ятають чудові фортепіанні концерти, які виконувала пані Галина. В 1955-1956 роках Галина Євгенівна вчителювала в с. Довгопіллі Путильського району Чернівецької області, викладаючи англійську та німецьку мови. З вересня 1957 року до грудня 1965 – викладач німецької мови Донецього індустріального інституту. З січня 1966 року аж до 1989 – викладач іноземних мов (до 1972 року викладач німецької, а з 1972 – англійської мови), а згодом завідувач кафедри іноземних мов у Київському політехнічному інституті.

У жовтні 1965 року пані Галина одружилась з відомим українським фольклористом та літературознавцем Михайлом Гуцем і переїхала з Донецька до Києва. Тут молоде подружжя поринуло у вир українського культурного життя 60-х років. З часом вони опиняються «на замітці» в репресивних органах: Михайла Гуця звільняють з роботи, подружжя опиняється у тяжких матеріальних обставинах. Це важке становище тягнеться майже три десятиліття. А проте в цей час Галина Гуць пише численні дослідження, серед них і монографію «Юрій Федькович і західноєвропейська література», яка отримала високу оцінку в науковому світі.

Працюючи викладачем іноземних мов, Галина Гуць сформувала зі своїх слухачів не лише прекрасних фахівців, які її дуже поважали й любили, а й українців-патріотів. Крім лекційної та наукової роботи за фахом, Галина Гуць пише низку науково-популярних статей, присвячених 1500-річчю Києва, до загальноінститутської газети «За радянського інженера» (нині «Київський політехнік»), в роботі якої вона брала активну участь. Крім того, Галина Гуць організовує цікаві студентські вечори іноземної мови, де виконуються пісні і декламуються поезії іноземними мовами, а також звучить і відповідна музика іноземних композиторів у віртуозному виконанні самої пані Галини («Місячна соната» Бетховена, «Полонез» Огінського, «Революційний етюд» Шопена, «Молитва» Беньовської та ін.). Галину Гуць любили і поважали в інституті. А вона теж любила людей, дарувала їм доброту, тепло свого серця, світло свого розуму. Разом з іншими викладачами вищої школи Галина Євгенівна навчила і виховала цілі покоління студентів, які, отримавши вищу освіту, фахово працюють у різних куточках світу, прославляючи тим самим наш університет, а водночас і Україну.

Велика справа останніх 18 літ життя незабутньої Галини Гуць – створення в 2000-му році парафіяльного хору у знаменитому храмі Св. Миколи (Притиска), що на Подолі в Києві, у відновленні якого Галина Гуць узяла активну участь, і керувала цим хором 18 років; храму, в якому вперше в Києві після багатьох років гонінь на нашу церкву зазвучала українська Богослужбова мова.

Життєвим кредо Галини Гуць було – Бог і Україна. ЇЇ часто можна було побачити на різних релігійних і національно-патріотичних акціях, у яких пані Галина брала активну участь як регент і співак. Із своєї скромної зарплати вона в 1989 році виділила 1000 карбованців на відновлення Києво-Могилянської академії, а також час від часу фінансово відгукувалась на прохання парафіян через пресу і надсилала їм кошти на будівництво нових храмів.

Царство небесне їй і вічний спокій.

А родині покійної висловлюємо своє глибоке співчуття.

О.Михайлів

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій