Без знайомства з новими ідеями, технологіями та досвідом їхнього впровадження в різних країнах розвиток нині неможливий. Тому для мене дуже велике значення має участь у проєктах міжнаціональному діалогу і співпраці. Одна з моїх нещодавніх поїздок стала можливою завдяки короткостроковій програмі студентського обміну MIRAI (Mutual understanding, Intellectual Relations and Academic exchange Initiative), що реалізується Міністерством зовнішніх справ Японії. У її межах студенти поділяються на шість груп відповідно до їхніх інтересів і майбутніх планів. Серед них групи "Мир", "Дипломатія та політика безпеки", "Економіка та бізнес", "Наука та технології", "Навколишнє середовище" та "Верховенство права". Зважаючи на те, що я вивчаю інженерію та планую й надалі розвиватися в цьому напрямі, я брала участь у групі "Наука та технології".
📰
Поїздка тривала тиждень, без урахування часу на переїзд. Три перших дні ми провели у Токіо, потім три – в Ібаракі й знов повернення до Токіо. Місто, до якого їде група, залежить від тематики групи. Так, наприклад, група "Мир", їздила до Хіросіми (або Хірошіми, як вимовляється назва цього міста японською). Попри невеликий термін програми, ми за рахунок насиченого графіка встигли близько познайомитися з Японією.
MIRAI з японської перекладається як "Майбутнє", і ця програма дійсно була про майбутнє. Ми дуже багато обговорювали можливу співпрацю у сфері освіти, науки та технологій, як у особистісному форматі, так і в форматі держав. Упродовж поїздки відвідали провідні японські компанії "Panasonic", "Jaxa" та "Cyberdyne". Я була приємно вражена футуристичними технологіями, над якими вони нині працюють. "Panasonic" упроваджує широке використання зеленої енергетики, удосконалюючи сонячні батареї за рахунок зменшення їх розміру та збільшення ефективності. Також вони працюють над створенням єдиної мережі своїх гаджетів, що дозволить оптимізувати їх роботу. "Jaxa" розвиває космічні технології, забезпечуючи можливість проведення досліджень у космосі. До речі, до цього візиту мені важко було уявити, наскільки комплексним процесом є створення ракет, підготовка космонавтів до польоту та забезпечення життєдіяльності людей у космосі. У свою чергу "Cyberdyne" працює над збільшенням людських можливостей за допомогою технологій і вже використовує своїх роботів для реабілітації при порушеннях рухливості.
Як для студентки технічного університету, найважливішими для мене стали візити до Технологічного інституту Шібаура та дослідницької установи RIKEN Center. В інституті ми провели цілий день, спілкуючись зі студентами та відвідуючи лабораторії. Оскільки я вивчаю неруйнівний контроль, найбільше мене вразило використання терагерцових хвиль для діагностики будівельних конструкцій та медичних досліджень. Усі лабораторії унікальні й займаються дуже цікавими футуристичними проблемами: доповнена реальність, технології, що керуються мозком, відокремлення гідрогену з повітря. Багато досліджень, які проводять аспіранти університету, отримують фінансування від японських компаній, що свідчить про високу зацікавленість комерційного сектору у технологічному розвитку країни. У RIKEN Center ми відвідали департамент, що займається дослідженням мозку людини. Мене здивувала кількість іноземного персоналу, що працює у Центрі. Всі дослідження, публікації та плакати написано або дублюються англійською мовою, що робить Центр комфортним місцем для роботи в сфері науки та техніки для науковців, які не володіють японською мовою. На своїй базі Центр дозволяє проводити дослідження й аспірантам та студентам.
На фото: Виготовлення японських паперових ліхтариків та Іванна Довбиш
Упродовж перебування в Японії ми також знайомилися з її культурою, відвідували туристичні місця та навіть виготовляли традиційні японські паперові ліхтарики Чьо:чін. Ми оглянули музей історії Японії, де спробували на собі традиційний одяг: дванадцятишарове кімоно Juni-hitoe та обладунки Yoroi-kabuto.
Шана до власних традицій та культури відіграє важливу роль у повсякденному житті Японії і впливає на її розвиток. Не ознайомившись з ними, важко зрозуміти особливості науково-дослідної діяльності в цій країні. Це слід мати на увазі тим, хто планує взяти участь у цій програмі. Для її організаторів дуже важливим є зацікавленість учасників не лише у темі групи, у складі якої вони хотіли б відвідати Японію, а й у японській культурі. У моєму випадку підтвердженням моєї зацікавленості та знань стало те, що я вивчала японську мову та культуру ще зі школи. При цьому, оскільки всі учасники походять з різних країн Європи, дуже важливим є також володіння на високому рівні англійською мовою, адже основною мовою програми є англійська.
Кілька слів про те, як потрапити до програми. Відбір на неї відбувається у два етапи: заповнення онлайн-заявки та інтерв'ю. У відборі можуть брати участь студенти бакалаврату, магістратури, аспіранти та молоді дослідники, яким на момент поїздки до Японії вже виповнилося 20 років. Для онлайн-заявки необхідними є: дійсний закордонний паспорт, витяг з оцінками або довідка про зарахування (якщо ви ще навчаєтеся в університеті) та фотографія паспортного формату. Слід звернути увагу на те, що на етапі заповнення заявки необхідно буде відповісти на запитання про мотивацію до участі в програмі, тож потрібно чітко розуміти, яку користь ви особисто та Україна отримає від цієї подорожі.
Інтерв'ю проходять очно в посольстві Японії в Україні. Мені дозволили перенести інтерв'ю в онлайн-формат, адже я офіційно перебувала на стажуванні у Канаді. На інтерв'ю також головною темою була мотивація до подорожі та майбутні плани: як я планую використовувати та поширювати знання, отримані під час поїздки. У моєму випадку це була публікація дописів у LinkedIn, оскільки я активно веду свою сторінку, та поширення знань про Японію серед студентів та учнів старших класів, адже нині я ще й викладаю математику та фізику. Японське посольство дуже допомагає з підготовкою до поїздки, надає важливі рекомендації та організовує отримання візи – це значно спростило мою підготовку.
Усі витрати в межах програми покривають організатори: перельоти, проживання, їжа, усі екскурсії, квитки та транспорт. Додатково ви можете планувати свій вільний час на власний розсуд. Ми, наприклад, вечорами зазвичай відвідували туристичні пам'ятки, куштували місцеву вуличну їжу та купували сувеніри. Це дозволило відчути, що ми доволі близько познайомилися з Токіо та Ібаракі. Проте я б дуже хотіла продовжити нашу подорож принаймні на декілька днів.
Перед поїздкою в нас також була онлайн-зустріч, де нам детально пояснили план на кожен день, розповіли про дрес-код та особливості поведінки. Ця зустріч була дуже важливою і підготувала нас до деяких суттєвих, через різницю менталітетів наших народів, речей. Нам розповіли про те, як правильно поводитися у ресторанах, у громадських місцях та транспорті, про особливості етикету поводження з паличками. Для мене найважчим було прилаштуватися до черг і лівостороннього руху: японці стають у черги перед тим, як зайти у метро, на ескалатор, і ці черги завжди ліворуч від входу. Також у громадському транспорті панує неймовірна тиша. Зауважу, що під час цієї зустрічі учасники також познайомилися одне з одним.
На фото: Під час відвідування компанії CyberdyneПодорожуючи до Японії, слід з особливою увагою ставитися до дрес-коду, пунктуальності, вираження емоцій та конфіденційності. У більшості місць нам не дозволяли фотографувати чи знімати відео. Японці, які нас супроводжували, уникали фотокамер або просили не публікувати фото з ними. Особливо під час нашого візиту до Міністерства закордонних справ Японії, де дуже прискіпливо стежать за конфіденційністю. До речі, в міністерстві я як представниця України почула багато слів на підтримку нашої держави у російсько-українській війні та утвердження миру в світі.
Уже після поїздки до Японії для випускників програми MIRAI регулярно організовуються онлайн-зустрічі з представниками японських компаній та університетів і культурними діячами. На цих зустрічах можна поглибити знання про Японію, а також отримати корисну інформацію для свого майбутнього кар'єрного розвитку. Так, нині в нас проходить серія зустрічей з японськими компаніями, що розвивають бізнес у Європі.