Туристам, які мандрують заповідними стежками України, екскурсоводи полюбляють розповідати про шайтан-ягоду (кизил), переповідаючи байку О.Вишні. Аллах, бажаючи навести порядок на землі, зібрав усяку живність і наказав вибрати собі рослину, з якої потім і харчуватися.
Останнім часом багато містян потяглися до дачних наділів: спробувати себе в новій справі – садівництві-городництві – та отримати від того зиск і, можливо, задоволення.
Парк КПІ є не лише окрасою території університету, його можна вважати візитівкою району та міста. Частина колекції, зібраної понад століття тому з різних континентів і кліматичних зон, збереглася і донині та викликає захоплення й замилування.
Знайти платан професора В.В. Огієвського серед безлічі дерев, що ростуть сьогодні на території університету, можна так. На пагорбі за корпусом № 12 є сходи, які ведуть до корпуса Воллернера. Платан росте ліворуч від сходів.
На ошатній галявині біля бювету, яку облюбували молоді мами-бабусі, праворуч від залізного велета – паровоза привертає увагу незвичайне дерево-кущ – ефектне і привабливе. Це сумах пухнастий – виходець із Північної Америки.
Каштани – символ Києва. Дерева радують нас на початку травня, коли «запалюють» білі свічі своїх суцвіть, і восени, коли опуклі «їжачки» розкриваються і під ноги щедро сиплються блискучі колобочки, прохолодні на дотик. Їх залюбки збирають дітлахи та пенсіонери.
Біля правого крила головного корпусу НТУУ “КПІ”, де розміщені адміністративно-господарські служби, розкинуло віття розкішне дерево, від якого неможливо відірвати захопленого погляду ні влітку, ні взимку.
Жоден колір не впливає так на людину, як червоний. Непереборний, збудливий, повний радості життя – усе це червоний. Відомо близько 105 відтінків цього «кольору пристрасті». Ніякий інший не має такої кількості переливів.
В Парку КПІ та на іншій території кампуса проживає велика кількість вивірок - білок, чисельність яких залежить від врожаю шишок, жолудів та горіхів, а також від доброти та щедрості студентів.
На початку 1899 року дирекція інституту звернулася до Управління державного майна Київського генерал-губернаторства з проханням надіслати з лісництва саджанці та насіння.
