Парк КПІ є не лише окрасою території університету, його можна вважати візитівкою району та міста. Частина колекції, зібраної понад століття тому з різних континентів і кліматичних зон, збереглася і донині та викликає захоплення й замилування.
Знайти платан професора В.В. Огієвського серед безлічі дерев, що ростуть сьогодні на території університету, можна так. На пагорбі за корпусом № 12 є сходи, які ведуть до корпуса Воллернера. Платан росте ліворуч від сходів.
На ошатній галявині біля бювету, яку облюбували молоді мами-бабусі, праворуч від залізного велета – паровоза привертає увагу незвичайне дерево-кущ – ефектне і привабливе. Це сумах пухнастий – виходець із Північної Америки.
Каштани – символ Києва. Дерева радують нас на початку травня, коли «запалюють» білі свічі своїх суцвіть, і восени, коли опуклі «їжачки» розкриваються і під ноги щедро сиплються блискучі колобочки, прохолодні на дотик. Їх залюбки збирають дітлахи та пенсіонери.
Біля правого крила головного корпусу НТУУ “КПІ”, де розміщені адміністративно-господарські служби, розкинуло віття розкішне дерево, від якого неможливо відірвати захопленого погляду ні влітку, ні взимку.
Жоден колір не впливає так на людину, як червоний. Непереборний, збудливий, повний радості життя – усе це червоний. Відомо близько 105 відтінків цього «кольору пристрасті». Ніякий інший не має такої кількості переливів.
В Парку КПІ та на іншій території кампуса проживає велика кількість вивірок - білок, чисельність яких залежить від врожаю шишок, жолудів та горіхів, а також від доброти та щедрості студентів.
На початку 1899 року дирекція інституту звернулася до Управління державного майна Київського генерал-губернаторства з проханням надіслати з лісництва саджанці та насіння.
Весною 2006 року розпочалася реконструкція улюбленого місця відпочинку студентів КПІ – «поляни». До нового навчального року було прокладено доріжки, встановлено ліхтарі, нові лавочки, урни для сміття, огорожу, проведено освітлення.
Небагато фотографій Київського політехнічного інституту періоду перших років його існування збереглося до нашого часу. Більшість з них знаходяться в альбомах, що були подаровані першому ректору КПІ В.Л.Кирпичову в 1902 р.
