Жоден колір не впливає так на людину, як червоний. Непереборний, збудливий, повний радості життя – усе це червоний. Відомо близько 105 відтінків цього «кольору пристрасті». Ніякий інший не має такої кількості переливів. Додали трохи синього, і вже маємо прохолодний тон, ледь-ледь жовтого – і характер кольору міняється, він стає теплим. Із зеленим виникає коричнюватий відтінок, він також створює тепле враження.
Усе буяння червоного-жовтого-зеленого можна було спостерігати на галявині перед першим корпусом, де два неймовірної краси кущі-дерева не залишали перехожих байдужими упродовж всієї осені. Кількість знімків, зроблених тут професіоналами та аматорами, не піддається обліку, навіть весільні кортежі почали навідуватися. Що ж це за дивина красується в КПІ? Це скумпія звичайна, рай-дерево, сумах (Cotinus coggygria Scop.). Місцеві назви – жовтушник, парикове дерево.
Скумпія
Скумпія – рослина для нашої території досить екзотична. Її частіше можна зустріти на чорноморському узбережжі Кавказу або в Криму. Вона дуже світлолюбна, росте на відкритих, добре освітлених, сухих, кам’янистих, вапняних і крейдових схилах. Стійка до забрудненого міського повітря. Живе до 80-100 років, була окультурена в Криму не пізніше 1650 р. Має три офіційних назви: скумпія звичайна, скумпія коггирія й сумах фарбувальний.
Чаклунка
Від скумпії неможливо відвести погляду ні влітку, коли вона схожа на димчасто-рожеву хмарку, ні восени, коли її крона перетворюється на феєрверк кольорів і відтінків: від ясно-жовтого до темно-жовтогарячого, від рожевого до пурпурного, іноді навіть фіолетового чи лілового. Існують декоративні форми із плакучими гілками й пурпуровим листям.
Хоча квіти у скумпії дрібні й непоказні, волоті-суцвіття виглядають ажурним мереживом. У період плодоносіння плодоніжки подовжуються й покриваються довгими червонуватими або білуватими волосками, від чого волотки стають пухнастими й дуже гарними, не схожими ні на що інше. Здалеку здається, нібито деревце перетворилося на сизувато-рожеву хмарку. Асоціації з пишною напудреною перукою дами вісімнадцятого століття настільки яскраві, що подарували рослині ще одну назву – парикове дерево. В англомовних країнах скумпію називають “паруючим (димним) чагарником” (Smoke Bush). Венеціанським сумахом іменують тому, що в Росію рослина потрапила з Італії. А в Україні її називають найпоетичніше – рай-дерево.
На всі руки майстер
Ще в античні часи цінувалися цілющі й фарбувальні властивості скумпії. Зі скумпії одержують барвник для фарбування вовни, шовку, дерева й шкір у жовтий, коричневий і оранжевий кольори, листки дають чорну, корені – червону фарбу. Її тверда, досить легка, зеленувато-жовтувата деревина йде на дрібні столярні та сувенірні вироби, виготовлення музичних інструментів. Скумпія має фітонцидні й інсектицидні властивості. Медонос. Цвіте в червні. Одна квітка виділяє 0,096 мг цукру в нектарі, а 1 га насаджень – 36-40 кг.
Кандидат у домашню аптечку
Лікарські властивості скумпії обумовлені наявністю в її листі дубильних речовин, зокрема в них міститься від 10,8 до 27,9 % танідів, а в корі – 3,1-9,5 %. Танін має в’яжучу, протизапальну й антисептичну дію. Танін скумпії використовується, крім того, у фарбувальній справі, текстильному виробництві, виноробстві. Листки і квіти містять ефірну олію (0,1-0,21 %), яка використовується у парфумерії.
У домашній фітотерапії настоянку листя застосовують зовнішньо при опіках, виразках, пролежнях, для полоскань при запаленнях порожнини рота й горла, для ванн при пітливості ніг. Внутрішньо настойку застосовують при харчових отруєннях, отруєннях солями важких металів, алкалоїдами. Сировину заготовляють у липні-серпні. Збирати треба по кілька листочків з кожної гілки, не оголюючи їх більше ніж на 1/3, інакше суворою зимою пагони загинуть.
Тож будь-якої пори, прогулюючись парком, впізнавайте та отримуйте насолоду від дивовижних рослин, висаджених тут нашими попередниками і виплеканих сучасниками.