На території нашого парку зростає величезна кількість найрізноманітніших рослин. "Якщо пересуватися територією КПІ удвічі повільніше, можна побачити в чотири рази більше",– зауважив колега, розглядаючи невідомий кущ на розі корпусу (з боку бухгалтерії).
Неподалік ректорського крила, ближче до переходу в кафе "Альма-матер", розташувалася недалека родичка барбарису – магонія падуболиста (Mahonia agguifolium Nutt.), або американський барбарис, чи орегонський виноград.
Ми вже звикли до численних фотосесій на фоні першого корпусу. В яких тільки ракурсах його не зображують. Та незмінним атрибутом літніх знімків є погляд крізь ялинові гілки чи тендітну зелень майже вікових верб. Білих, або плакучих, як називають їх в народі.
Він стоїть обабіч тротуару, по якому в період навчання щодня проходять сотні, а то й тисячі людей. Важко сказати, чи хоч десяток з них зверне на нього увагу. Не звертали й ми, хоча вже кілька років пишемо в нашій газеті про дерева і кущі, які ростуть на території КПІ.
Ландшафт Київської політехніки стає все красивішим і привабливішим: з’являються нові елементи, насадження і композиції. Радує весняна квітуча палітра. Здавалося б, уже всі гарні куточки відвідали, дослідили і сфотографували. Аж ні.
Його називають екзотом серед хвойних. Маючи всі ознаки голчастих, дерево на зиму скидає хвою, а навесні вкривається молодою зеленню. Звідси російська назва – «лиственница», українською – модрина. Ботаніки називають її Larix.
Серед найстаріших та найповажніших дерев України чимало дубів віком понад 300 років (лише 1000-літніх налічується 8). Про них розповідають легенди, вони є свідками значних історичних подій, асоціюються з надійністю та сталістю. Учені нараховують близько 260 видів цієї рослини.
У наших загазованих мегаполісах усе частіше з’являються вкраплення вічнозелених насаджень. Найпривабливіші з них – із родини ялівців, що вирізняються розмаїттям форм і видів, але з незмінною властивістю очищати повітря.
Семиметровий стос книжок, увінчаний академічною шапочкою - бонетом, відкрито в КПІ. Назва дерев’яної скульптури, що постала біля історичного корпусу №1 університету, «Сходи пізнання». Тож зміст алегорії додатково пояснювати, напевно, не потрібно – символіка цілком зрозуміла.
Щоразу, звертаючись до теми рослин у парку КПІ, не перестаю дивуватися різноманіттю видів, представлених тут.
