Парк КПІ є не лише окрасою території університету, його можна вважати візитівкою району та міста. Частина колекції, зібраної понад століття тому з різних континентів і кліматичних зон, збереглася і донині та викликає захоплення й замилування. Зараз у парку НТУУ "КПІ" налічується близько 90 видів і форм дерев та чагарників, за що його можна віднести до розряду дендропарків. "Київський політехнік" уже розповідав про цікаві дерева, що знаходяться в ньому, – скумпію (перед головним корпусом), сумах (біля музею), гінкго білоба (біля ЦКМ) тощо. Та є в парковій колекції ще один екзот, який своєю несхожістю вабить зір круглий рік. Це – лапина ясенелиста (Pterocarya pterocarpa) сімейства горіхових (Juglandaceae). Ще її називають лапина крилоплідна, крилогорішник кавказький, птерокарія кавказька чи птерокарія ясенелиста. Дерево гарне в період цвітіння, та особливо красиве, коли дозрівають плоди: сережки розростаються у звисаючі кисті до півметра завдовжки і смарагдовим каскадом спадають по всій кроні. У цей час птерокарія нагадує зелений водоспад. Дозрівають "крилаті" горішки у вересні-жовтні і залишаються на гілках майже всю зиму. За це дерево вельми полюбляють місцеві білочки. Усю зиму вони шпарко чимчикують по гілках, відшукуючи поживу. Кілька екземплярів лапини облюбували в КПІ місцину біля ректорського крила напроти бювету. Торішні буревії відчутно пошкодили релікти, але й нині вони стоять у своїй пишній красі. Відвідувачі деканату ФММ із задоволенням милуються зеленою красунею через вікна другого поверху.
Птерокарія природно розповсюджена в Туреччині та Ірані, Середній Азії, зустрічається на Кавказі. Росте, переважно, в нижньому гірському поясі і в низинах. Дуже вологолюбива, тож окуповує береги річок на глинистих та легких суглинних ґрунтах, багатих гумусом. Приживається і на бідніших землях, але погано переносить сухість повітря і ґрунту. Недостатньо морозостійка: при тривалій дії низьких температур обмерзає до скелетних гілок, але, як правило, добре відновлюється. Розмножується відводками та насінням. Поодинокі дерева і невеликі групки зустрічаються в горах до висоти 1000 і навіть 1200 м. Росте лапина відносно швидко, має розгалужену кореневу систему, тож її використовують для укріплення берегової лінії. Живе до 200 років. Деревина біла, легка, пухка, не дуже міцна. Європейці познайомилися з лапиною в кінці XVIII ст., після подорожі французького ботаніка А.Мішо до Азії. Вперше птерокарія була описана як горіх ясенелистий (Juglans fraxinifolia) в 1797 р. за екземпляром з саду Паризького музею.
У природних умовах – це велике листопадне дерево до 30 м заввишки зі стовбуром 100-150 см в діаметрі (в Україні висота птерокаріі не перевищує 15 м). Крона розлога, досить рихла. Стовбур у молодих дерев прямий, з гладкою світло-сірою корою; у старих кора темно-сіра, поздовжньо-тріщинувата. Листки великі, перисті, загальною довжиною до 45 см, світло-зелені влітку і світло-жовті восени, складаються з 11-15 листочків. Цвіте у квітні – травні. Зеленуваті маленькі квіти одностатеві. Чоловічі суцвіття, розташовані біля основи молодих пагонів, утворюють лінійні колоски довжиною 5-10 см, жіночі знаходяться у пазухах верхніх листків і зібрані в сережках довжиною 10-15 см. У жіночих квітів є віночок, який після запилення огортає плід. Тож кожен горішок має по два коротких жорстких крильця, що після дозрівання допомагають їм розсіюватися.
Черговий раз милуючись рукотворною красою КПІ, з вдячністю згадаймо попередників, які створювали і розбудовували Київську політехніку, залишивши нам у спадок славний і красивий навчальний заклад.