Здається, про всі найцікавіші рослини парку КПІ "Київський політехнік" уже розповідав. Аж ні. Навесні, фотографуючи біля ЦКМ чудернацький клен, який розпустився червонуватими пагонами, звернули увагу, що під сусіднім з гінкго білоба (обнесений огорожею) деревом земля усіяна цупкими синювато-брунатними стручками, всередині яких надійно сховані насінини-боби. Виявляється, це ще один екзот, залишений нам у спадок від колишнього сільгоспвідділення – бундук (Gymnocladus) дводомний (бундук канадський, мильне дерево, кентуккське кавове дерево).

Бундук належить до листопадних дерев родини бобових. Досягає 30-метрової висоти, крона – до 8 м. Деревина тверда, міцна, з рожевим ядром і гарним малюнком. Має складні пір'ясті листки довжиною до 1 м, шириною – 40 см. Квіти одностатеві й двостатеві, зеленуваті, жовтувато-білі, лілово-пурпурні, зібрані у великі мітелки, з лимонним ароматом. Плід – шкірястий стручок до 20 см довжиною, у якому знаходиться до п'яти бобів. Стручок заповнений зеленуватою желеподібною масою. Плоди дозрівають восени і потім рівномірно падають майже упродовж року.

Бундук канадський. Плоди дереваФахівці наділяють рослину багатьма цінними властивостями, ще до кінця не вивченими. Але дещо можуть сказати: біб містить  багато алкалоїду з назвою цитизин, який є отрутою. Якщо сирий плід подрібнити, то отримана маса відлякує комах і тарганів. З бобів можна приготувати напій, за смаком схожий на каву (навіть з пінкою). Але попередньо їх прожарюють при температурі не нижче 260° С, звільняють від шкірочки та подрібнюють. Гель, що міститься всередині стручка, добре розчинний у воді, може використовуватися в косметології та як миюча речовина, не висушує і не подразнює шкіру. Кажуть, студенти-біологи навіть примудрялися прати у цьому розчині, хоча він і не піниться. При більшій концентрації використовується як клей чи засіб для полірування меблів.

От такий він, бундук канадський, рослина цікава і корисна. А ми маємо ще один привід з вдячністю згадати наших попередників, які зібрали дендрологічну колекцію КПІ, пишатися насадженнями нашого парку та розповідати про них іншим.

Н. Єлизарова