Каштани – символ Києва. Дерева радують нас на початку травня, коли «запалюють» білі свічі своїх суцвіть, і восени, коли опуклі «їжачки» розкриваються і під ноги щедро сиплються блискучі колобочки, прохолодні на дотик. Їх залюбки збирають дітлахи та пенсіонери. Одні для гри, інші – для приготування ліків. Так було завжди…
Та сорокаградусна спека нинішнього літа зіграла злий жарт із деревами – збився їхній біологічний годинник і вже у серпні-вересні багато каштанів у місті, зокрема й у парку КПІ, почали квітнути. Загалом, сумне видовище: засохле в середині літа листя, що скрутилося й почало опадати, а поряд – несмілива молода зелень і хворобливі суцвіття. Це ознака серйозної хвороби і швидкого вмирання.
І ніякі нові найсучасніші будівлі, ніякі найкращі комплекси зі скла і пластику не замінять у міському пейзажі каштанових алей. Алей, які десятиліттями залишаються візитівкою української столиці. А якщо і замінять, то це вже буде якесь інше місто – не наш звичний Київ.
Частина біологів б’є на сполох, пророкуючи поширення пустельної рослинності, інші – більш прагматичні: природа сама розбереться, говорять вони, деревам і квітам видніше, коли цвісти. Найоптимістичніша малеча – дітки пізнають світ, і їм цікаві будь-які зміни.