Нещодавно відбулася зустріч представників адміністрації, викладацького складу та студентського активу з першокурсниками. Дуже гарна і цікава розмова. Та, на жаль, мова прекрасних очільниць громадських організацій рясніла запозиченнями з англійської – експірієнс, ком'юніті, прокачати скіли, таски, івенти, кейси тощо, які мають прості і зрозумілі відповідники українською. На прохання редакції науковці кафедри української мови, літератури та культури ФЛ надали фахову інформацію щодо покручів у нашій мові.
Про надмірне вживання іншомовних слів. Іншомовні запозичення складають найбільшу частку в активному словнику сучасної молоді. Вони проникають з іншомовного контенту, швидко поширюються, використовуються в усному мовленні, а потім з'являються і на письмі. У чому ж причини надмірного вживання іншомовних слів?
Зрозуміло, що наша мова залежить від зовнішніх факторів: загальної мовної ситуації в регіоні, приналежності до певної соціальної або професійної групи, впливу ЗМІ, культурного та інформаційного контенту – усе, що має вербальне вираження, "осідає" у свідомості у формі слів чи реплік. І якщо в мовному колективі стає популярним певне слово (або іншомовні слова, про які йдеться), то індивід легко й швидко переймає його, вводить в активний вжиток, а згодом може й позбутися, коли "мода" на це слово пройде.
Крім того, сучасна молода людина значну частину інформації одержує з іншомовних джерел. Сприймаючи інформацію іншою мовою, молодь запам'ятовує ключові позиції, а під час відтворення рідною мовою не завжди добирає питомі слова. Таким чином, у текстах замість притаманних нашій мові слів – пізнавальний, стійкий, військовий, роздвоєння – з'являються іншомовні відповідники когнітивний, резистентний, мілітарний, амбівалентність. Таке надмірне використання іншомовних слів робить текст важким для сприйняття й призводить до того, що його треба читати зі словником.
Слід зауважити, що до надлишку іншомовних слів у текстах веде так звана псевдонауковість. Цим нерідко грішать аматори науки, яким такий стиль здається ознакою "вченості". Проблема ця не сучасна, згадаймо, приміром, Возного з "Наталки Полтавки". "Хто не має нічого в собі, той прибирає зовнішнього блиску, натягає маску фальшивого діаманта та злодійської монети", – писав ще Григорій Сковорода у байці "Два коштовні камені – діамант і смарагд". Хоча не варто забувати й про об'єктивну необхідність використання в текстах іншомовних слів, які не мають відповідників у питомій мові.
Про стиль тексту. Коли говоримо про надмірне застосування іншомовних слів, маємо зважати на стиль тексту. Певна річ, у науковому або технічному тексті вживання великої кількості іншомовних термінів обумовлене логікою творення терміносистем різних галузей: у якій країні робиться відкриття або розробляється продукт – мову тієї країни і застосовують.
Утім, бувають випадки мовного пуризму – спроб максимально очистити власну мову від іншомовних слів, наприклад, як у Польщі або Чехії. До цього явища не можна підходити однозначно, оскільки прагнення зберегти автентичність, з одного боку, є цілком виправданим, а з іншого – ускладнює спілкування вчених, а також процес навчання студентів-іноземців, коли до кожного англіцизму добирається або створюється питомий відповідник.
Про жаргон. До речі, окрім термінів, є сленг (або жаргон), який виникає на фоні "мислення" іншою мовою, коли легше застосувати іншомовне слово або його покруч, ніж добирати відповідник (апгрейдити, баг, зафлудити, фріл тощо). Сленгізми економлять час (як на добір літературно внормованого слова, так і на сприйняття), часто мають емоційне забарвлення (на відміну від термінів) та допомагають дистанціюватися від тої частини соціуму, яка їх не вживає або не розуміє – тобто відчути себе членом певної соціальної або професійної групи. Оскільки виникають сленгізми часто зі слів іншомовних – це робить їх популярними не лише серед молоді, а й серед людей середнього віку, які намагаються у такий спосіб здаватися сучасними.
Не забуваймо. Розглянувши типи іншомовних слів та причини їх надмірної популяризації, хочеться нагадати банальну, але підзабуту істину: "І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь", – бо, як сказав інший відомий класик, Джонатан Свіфт: "Стиль – це розповісти про складне у простий спосіб".