Бесіда з переможницею Всеукраїнського конкурсу студентів і молодих вчених з міжнародною участю "Інтелект молоді. Раціональне природокористування та сучасні енергоефективні технології", викладачкою кафедри автоматизації електротехнічних та мехатронних комплексів (АЕМК) Навчально-наукового інституту енергозбереження та енергоменеджменту КПІ ім. Ігоря Сікорського Софією Жолтайли розпочалася не з техніцизмів і термінів, без яких її викладацька та науково-дослідницька діяльність неможлива. І лише згодом розмова перейшла на рекомендації до сучасних підходів у викладанні, які вона отримала від співробітників своєї кафедри, а також від колег з лабораторії LEMTA (лабораторія енергетики, теоретичної та прикладної механіки) Університету Лотарингії (Франція).
📰
– Ваше дитинство пройшло у родині, як кажуть, технарів. Цікаво, як розвивався талант майбутньої вченої?
– Так, саме моя родина заклала основу для дорослого життя. Мама закінчила Харківську політехніку за напрямом "Прикладна математика", а у батька – диплом випускника факультету електроніки нашого КПІ ім. Ігоря Сікорського. Дідусь за маминою лінією також був електромеханіком, а бабуся – хіміком. Моя старша сестра Ліза вирішила бути перекладачкою з англійської мови, у неї до цієї справи справжній хист.
Під час навчання у Боярській середній школі №4 я про майбутнє не мріяла. Після закінчення школи у 2012 році не мала загального розуміння, ким саме хочу бути. Відмінне навчання поєднувала із заняттями у гуртках. Між іншим, починаючи з восьми років в'яжу гачком, а у дев'ять в'язала сарафани для себе. Маю хобі – в'яжу м'які іграшки, дарую їх друзям. Відвідувала малювання, танцювальний та вокальний гуртки, вчилася гри на гітарі.
– А у дорослому житті …
– Частина мене прагне бути в науці, мені подобається заглиблюватись в розв'язання проблеми за обраною тематикою. Доведено досвідом: мій мозок опрацьовує дані настільки глибоко, що коли, приміром, у мене за студентської пори не виходило вирішити певний приклад з математики, – на ранок я вже знала відповідь, бо… вона мені наснилася.
– Як пишуть у романтичних оповіданнях, про все розповість сон. У такому разі, чи вірите ви астрологічним прогнозам?
– Не дивуйтеся: в астрологічні прогнози я вірю (сміється). Проте завжди варто пам'ятати, що ці астрологічні передбачення – це лише третина ймовірності того, що може статися з людиною в певний період часу. Адже прогностика – наука для передбачення майбутнього. Як буде у прийдешньому житті, все ж таки залежить від набору рис та характеру людини, від наших зусиль та прагнень. Мені подобаються думки астролога Анжели Перл з України, яка стверджує, що "зірки – це математичні точки на небі". Також мені припала до душі концепція китайської астрології Ба Цзи (унікальна система, яка аналізує схему особистих даних народження людини, щоби розкрити її життєвий потенціал – ред.) та таємнича "І-Цзін. Книга змін". Це китайський філософсько-окультний трактат, що з'явився наприкінці ІІ тисячоліття до нашої ери, а коментарі до нього були написані Конфуцієм, творцем самобутнього етико-філософського вчення, що отримало його ім'я і стало основою китайської державності. Між іншим, цією концепцією захоплюється мій батько, тому з нею знайома і я.
– І все ж, як дівчина з гуманітарним складом розуму опинилася в технічному університеті?
– Ви все зараз зрозумієте. До речі, забігаючи наперед, скажу, що мені снились частини дисертації після певного мозкового штурму з колегами. Такі брейншторми і "наукові" сновидіння приносять задоволення. Ясна річ, я не можу жити без творчості. Тому в 2012-му після шкільного випускного балу я пробувала поступити на навчання на архітектора, та пройшла тільки на контракт до будівельного університету – трішки не вистачило балів за творчим конкурсом. Але з'явився достатньо цікавий досвід: у цьому конкурсі брало участь дуже мало моїх ровесників, більшість абітурієнтів мали вік за 30 років і я була вражена їхньою художньою майстерністю. Можна було йти на навчання за контрактом, але з матеріальної точки зору моя сім'я, як мовиться, не потягнула б оплату за таку освіту. Готувалася знов до складання ЗНО з математики, також склала фізику й англійську і вже наступного року подавала документи до багатьох університетів. І тоді, звичайно, спробувала вступити до столичного політехнічного.
Згодом, завітавши до КПІ, я одразу відчула, що це саме моя альма-матер. Мене дуже привітно зустріли у приймальній комісії, на факультеті, і, якоїсь миті здалось, наче для мене були відкриті всі університетські двері. Романтика перших днів перебування у кампусі є незабутньою. Обирала між матеріалознавством, електромеханікою та технічним перекладом з англійської. Далі все просто: на технічний переклад не пройшла, від матеріалознавців не дочекалася виклику, а телефонний дзвінок з приймальної комісії теперішнього НН ІЕЕ визначив моє майбутнє: почала навчатись за невідомим і дуже цікавим напрямом (посміхається).
– Кафедра автоматизації електротехнічних та мехатронних комплексів. Навіть сама назва наче сигналізує про суто "чоловічий" фах. Чи все вдавалося студентці Софії на перших курсах, і як відбувалось на старших? Можливо, згадаєте надзвичайні події впродовж студентських, магістерських, аспірантських років?
– Вступила на перший курс легко, але вчитися було важко. Зізнаюся, що на перших курсах я практично спала впродовж чотирьох годин на добу: вставала з ліжка о шостій ранку, їхала з Боярки на пари, а потім приблизно о шостій вечора поверталася додому і до глибокої ночі виконувала домашні завдання. І все ж, попри нестачу годин для сну, в мене були насичені і щасливі студентські роки, ми з одногрупниками весело проводили час, часто радилися, що і яким чином зробити під час пар та підготовки до семінарів… Оскільки я та моя одногрупниця Ірина (нас було 2 дівчинки в групі) не мешкали у гуртожитку, то ми, бувало, завершували роботу над "домашками" навіть у буфеті або на підвіконнях у навчальному корпусі. Знаю, що журналістам подобаються "смажені" факти. Будь ласка: якось під час весняного семестру на практичних заняттях з матеріалознавства під час досліду, який проводила саме я, миттєво відкрилась кришка приладу із трансформаторним маслом… Хлопці швидко сховались за моєю спиною. Ситуація була під контролем, ми все відключили за інструкцією. Проте потім довго сміялись… Дівчина захистила представників сильної статі. Хіба не привід для дотепних жартів на адресу лицарів? Студентський гумор допомагає у багатьох ситуаціях.
– Кажуть, друзі – це рідні, яких ми обираємо свідомо. А викладачі – це люди, які впливають на наш світогляд, на формування нашої особистості та на подальше життя в цілому. Чи не так?
– Погоджуюся. Серед достойних викладачів варто відмітити наукового керівника моєї дисертації, тогочасного завідувача кафедри автоматизації управління електротехнічними комплексами (АУЕК) Віктора Петровича Розена, викладача нашої кафедри з електроприводу Антона Валерійовича Торопова, викладачку кафедри електропостачання нашого факультету Юлію Валентинівну Чернецьку. Пам'ятаю неповторні лекції з філософії від Іллі Володимировича Девтерова. Надзвичайно цікавими були лекції з риторики, які читала Марина Петрівна Препотенська в аспірантурі. Дякую їм за науку!
– Досвід роботи інженером у вас також є. Це був трамплін у велику науку?
– Не знаю, чи можна назвати трампліном, скоріше, суто інженерна робота за фахом. Тоді я вже навчалась в аспірантурі, і паралельно майже два роки працювала інженером виробничо-технологічного відділу однієї з фірм. В мої обов'язки входило ведення документації з автоматизації та диспетчеризації систем вентиляції й кондиціонування для фармацевтичних підприємств. Тобто, я працювала в офісі та виїжджала на заводи, коли там ще відбувався монтаж обладнання, і перевіряла, чи сходяться наявні технологічні системи з проєктом, вносила правки в кресленнях. Уявіть, будівництво, всюди шум, і я ходжу з кресленням і олівцем… Звичайно, це цікавий досвід, але тоді у пріоритеті було написання дисертації, тому я залишила цю посаду в 2021 році та зосередилась на програмуванні для дисертації. А про те, що сталось 24 лютого 2022 року, нам усім відомо… Тоді мої бентежні емоції стримував обсяг роботи по виконанню наукового завдання і творчість. Пам'ятаю: або писала дисертацію, або в'язала светр під час тривог. А восени 2022 р. мені запропонували працювати в університеті. Так і почалася моя викладацька кар'єра: крок за кроком набуваю досвіду і стає легше. Звичайно, коли дуже багато предметів, особливо нових дисциплін – це важко, вчимось разом із студентами (усміхається).
– Знаю, що ви стажувалися за кордоном. Поділіться власними враженнями про методику викладання, організацію там практичних робіт тощо.
– Я тричі стажувалась у Франції, є досвід із стажування у Польщі. Вперше я відвідала Францію восени 2018 року за програмою ERASMUS+. Там упродовж п'яти місяців навчалась у Вищій школі міста Нант (Ecole Centrale de Nantes). Процес навчання побудовано дещо інакше, ніж у нас. У французьких освітян немає розмежування на лекції та практики. Викладач робить коротку презентацію навчально-практичних тем, потім ставить завдання, так би мовити, з реального життя, і тоді всі стажери розподіляються на групи для виконання цього завдання. Далі – відкрита дискусія в аудиторії. Це, на мою думку, достатньо ефективний метод: студенти вчаться не тільки вирішувати завдання з реального життя, але і працювати у команді. Також немає такого явища, як сесія: приміром, завершився курс з окремого предмету, за ним може бути завдання на створення проєкту і далі – іспит посеред семестру. Також на деяких практичних заняттях ми проєктували офісні вироби з пластику та вирізали їх лазером. Варто згадати, що, окрім звичних нам оцінок A, B, C, у них ще є таке поняття як A +, A, A – тощо.
Наступне довготривале відрядження до Франції було присвячено стажуванню під час аспірантури в лабораторії Loria Університету Лотарингії в місті Нансі також за програмою ERASMUS+, там мені допомагали удосконалити програмну частину моєї дисертації. Проте буквально нещодавно протягом жовтня–грудня 2024 року я працювала в університеті, що у Нансі, вже як викладач.
– Що саме вдалось здійснити під час останнього стажування?
– Створювала разом із французькими вченими Софі Дідієржін (Sophie Didierjean) та Джозеппе Сдангхі (Giuseppe Sdanghi), які працюють у сфері водневої енергетики, завдання для практичних робіт для наших студентів. Дуже задоволена спільною роботою. Хотіла б сказати декілька слів про особливості аспірантури, оскільки саме під час останнього стажування більше зрозуміла, як саме проходить навчання в аспірантурі у Франції. По перше, тут навчання в аспірантурі на рік коротше – 3 роки. По друге, фінансування здебільшого здійснюється завдяки бюджету проєктів: університет подає до європейської грантової системи проєктні пропозиції на отримання гранта, і коли надходить фінансування, будь-якої пори року лабораторія запрошує до себе аспіранта на навчання. З цього фонду забезпечується робоче місце, обладнання для дослідів, зарплатня розміром приблизно 2 тисячі євро.
Стосовно стажувань у Польщі. Там брала участь у короткострокових конференціях впродовж трьох – п'яти днів.
– Нещодавно у соціальних мережах з'явилася інформацію про те, що "Жолтайли Софія Юріївна взяла участь у Всеукраїнському конкурсі студентів і молодих вчених з міжнародною участю "Інтелект молоді. Раціональне природокористування та сучасні енергоефективні технології" та здобула 1-ше місце у секції "Хіммотологія та раціональне використання традиційних і альтернативних паливно-мастильних матеріалів". Вітаю вас з перемогою у всеукраїнському науковому конкурсі. А як далі розгорталися події?
– Річ у тім, що під час підбиття підсумків конкурсу я перебувала на стажуванні у Франції. Тому на церемонії вручення нагород бути не мала можливості. Проте все склалося якнайкраще. На прохання Оргкомітету диплом першого ступеня мені особисто вручив завідувач кафедри АЕМК НН ІЕЕ професор Сергій Валерійович Бойченко.
– Тепер про особисте. Ви нещодавно взяли шлюб. Вітаю вас і чоловіка! Якщо не таємниця, хто є вашим обранцем? Як знайомляться перспективні молоді вчені прекрасної статі із майбутніми обранцями?
– Дякую за привітання. З моїм чоловіком ми дружили ще зі школи, з 2010 року. Це справжнє кохання! До речі, Євгеній працює диспетчером управління балансуючим ринком електроенергії, рятує нашу енергосистему. Він дуже гармонійна та світла людина. Вважаю, що мені пощастило у житті.