Надважлива тематика доповідей, а також спонукання до роздумів над тим, кому ми завдячуємо нашій безпеці і можливості проводити наукові дослідження, – ось що привертає увагу до ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Наукова школа Романа Іванченка", яка відбулась наприкінці осені 2024 року на базі кафедри видавничої справи та редагування НН ВПІ КПІ ім. Ігоря Сікорського. Як і більшість подібних наукових заходів, що нині проводяться в університеті, цей зі зрозумілих причин проходив в онлайн-режимі.
📰
Співорганізаторами конференції виступили Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук вищої освіти України, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", Навчально-науковий видавничо-поліграфічний інститут КПІ імені Ігоря Сікорського. Також серед співорганізаторів – філологічний факультет Лодзинського університету (м. Лодзь, Польща), Вармінсько-Мазурський університет, Інститут політичних наук (м. Ольштин, Польща), видавництво "GS Publishing Services" (м. Лос-Анджелес, Шерман Оукс, США).
Учасники обговорили низку актуальних проблем стратегічних комунікацій в умовах воєнного часу, креативних інновацій у сучасній освіті у сфері журналістики, видавничій справі, рекламі та у сфері зв'язків із громадськістю. Серед доповідачів були вчені та медіафахівці з України, Естонії, Румунії, Польщі. У цьому році вони представили 45 доповідей, причому 30% з них належали дослідникам КПІ.
Червоною ниткою через виступи на пленарному засіданні, яке відкрив співголова Оргкомітету конференції, директор НН ВПІ Петро Киричок, проходила тема ефективного протистояння поширенню російської пропаганди як частини сучасної загарбницької війни в Україні з боку росії. Використання соціальних медіа і так званої "фабрики тролів" для дезінформації і приховування правди – це справжній виклик для українських медіа. Що можна протиставити наративам російських соціальних медіа й інформаційним вкидам кремлеботів?
Через брак газетної площі маємо змогу зупинитися лише на окремих тезах окремих доповідей.
Отож доцент кафедри видавничої справи і редагування НН ВПІ, відомий політолог і журналіст Євген Магда вважає, що є підстави говорити про використання російською федерацією нового роду військ – поширювальників інформаційно-пропагандистських фейків. Останні є найдешевшою зброєю масового враження. "Протидія цьому явищу є нашим національним інтересом, – наголосив він. – Просування в підконтрольних кремлю медіа тез про неефективність західної зброї, пошук і показове переслідування іноземних військовослужбовців ЗСУ, позиціонування їх як найманців, відмова від застосування у репортажах слова "війна" з заміною на термін "спеціальна військова операція", гасла про денацифікацію і демілітаризацію України – далеко не повний перелік головних ідеологічних меседжів від російських пропагандистів. "Килимове бомбардування" глобального інформаційного простору меседжами російських медіа, приміром, в анонімних телеграм-каналах – загроза на тлі інформаційного поля України".
Доповідачі на конференції та учасники обговорень акцентували увагу на тому, що про сучасну війну в Україні варто писати, не спотворюючи реальності. Необхідно вміти займатися не лише спростуванням, але й аналізом російських наративів, які є складниками інформаційно-психологічних спеціальних операцій (ІПСО) – спланованими акціями з поширення неправдивої за фактажем інформації, спрямованої на українську аудиторію задля впливу на емоції, критичне мислення, почуття та дії звичайного українця. Прикладом цього є висвітлення трагічних подій в Україні, зокрема тих, що стали наслідком військової агресії з боку російської федерації – їх рашистські пропагандисти намагаються використовувати як привід для дискредитації української влади і Збройних сил України.
Упродовж майже 11 років війни наша держава здійснила відчутні кроки на шляху боротьби з дезінформацією. Проте виклики зростають, ми рухаємось у бік визначення і закріплення соціальних норм і правил, приведення їх у систему з метою боротьби із фейками. Тому мусимо не лише їх спростовувати, але й займати проактивну позицію. І якщо говорити про "фашистську" або "нацистську державу" (улюблений ярлик ворога, який він навішує на Україну), слід мати на увазі саме росію. І це стосується не лише одного Путіна або більшовицьких традицій, в руслі яких заради влади більшовики розв'язали громадянську війну та масовий "червоний" терор і встановили новий тоталітарний режим. Насправді, 100-річні традиції російського імперіалізму і колоніалізму не змінилися і сьогодні, – такою є загальна думка учасників конференції.
Серед інших питань, які порушувалися під час конференції, була й проблема вторгнення соціальних мереж на традиційну медійну територію. Як свідчить статистика, що її в доповіді "Моделі підготовки журналістів у 21-му столітті: аналіз та перспективи" навела професорка Маріупольського державного університету Тетяна Іванова, через війну в Україні значно скоротилася кількість друкованих видань. А проте, з 329 українських мас-медіа, які функціонували перед початком російської воєнної агресії, останнім часом відновили випуск 52 видання. Тобто про повну втрату медіаринку говорити передчасно. Втім, згідно з офіційною статистикою, на 5 січня 2024 року в світі нараховувалось 5,3 млрд користувачів інтернету (майже 66% від населення планети) – переважна частина яких є користувачами соцмереж. Завдяки цьому Інтернет позбавляє професійних журналістів їх звичайної монопольної функції – шукати, обробляти, передавати інформацію. З професійними журналістами починають конкурувати позамедійні люди.
Якими в цих умовах мають бути моделі підготовки професійних журналістів? На переконання Тетяни Іванової, студентів варто навчати не лише методам slow media (буквально, повільні медіа), що націлені на виробництво і використання якісного інформаційного контенту. Тож на порядок денний виходить FAST-журналістика. "FAST-канали (Free ad-supported streaming television) – це, за визначенням видання "Детектор-медіа", безплатні стримінгові канали з підтримкою реклами, – розповіла доповідачка. – На українському ринку так називають мовні медіа, які правовласники створюють із популярного старого контенту для додаткової монетизації своїх ТV-бібліотек на ОТТ-сервісах (послуга потокового медіа-ресурсу, що пропонується глядачам через інтернет, оминаючи платформи кабельного, ефірного та супутникового телебачення)". На думку дослідниці, популяризувати потрібно передусім ті канали, програмне наповнення яких складатимуть документальні проєкти про Україну, епізоди, що розвінчують історичні міфи не лише стосовно нашої країни, а й решти світу. Актуальними, звісно, будуть і репортажі військових кореспондентів про події з фронтів, інтерв'ю з впливовими людьми і політиками тощо. Професорка Іванова закцентувала увагу й на тому, що сьогочасні педагогічні методи підготовки майбутніх журналістів мають бути спрямованими на розвиток критичного мислення під час пошуку і перевірки певної інформації з різних джерел для того, щоб відпрацювати обґрунтовану власну позицію щодо певної проблеми.
Отож констатуємо, що війна має вплив на медіа і журналістську освіту. Вчити прогнозувати та будувати майбутнє соціальних комунікацій – альфа, але далеко не омега у діяльності професорсько-викладацької спільноти заради подолання викликів, з якими зустрілася вітчизняна журналістика.
Слід зауважити, що прохідних доповідей на цьогорічній конференції не було – усі виступи її учасників були вкрай актуальними. Докладніше з ними читачі зможуть ознайомитися після розміщення матеріалів конференції на сайті кафедри видавничої справи та редагування НН ВПІ.
Довідково:
Професор Роман Григорович Іванченко (1929 – 2004 рр.), ім'я якого стоїть у назві конференції, з 1990 по 2004 рр. очолював кафедру видавничої справи та редагування ВПІ, працював у галузі проблем теорії та практики редагування та видавничої справи.