У листі до редакції кандидат культурології, доцентка кафедри української мови, літератури та культури КПІ ім. Ігоря Сікорського Лілія Динікова поділилася інформацією про враження від відвідування студентами однієї з навчальних груп факультету інформатики та обчислювальної техніки Національного музею літератури України (НМЛУ).
"Українська література є спільним творінням і набутком багатьох поколінь співвітчизників, що перебуває у постійному русі і самоствердженні, – звертається до редакції Лілія Шерифівна. – А тому шлях до музею, що розташований у будинку – пам'ятнику архітектури XIX століття, проторено не одним поколінням студентів КПІ ім. Ігоря Сікорського. Вже від самого порога НМЛУ знайомимося з цікавими фактами про функціонування осередка освіти і культури Києва: з 1871 року в цьому будинку функціонувала Колегія Павла Галаґана – один із кращих на той час приватних навчальних закладів міста. Ось і цього разу відвідувачів приємно вразила чудова бібліотека музею. І, звісно, мені та студентам сподобалася захоплююча розповідь екскурсовода Олени Круківської", – зазначає Лілія Динікова.
Редакція попросила поділитися враженнями студентів групи ІП-51 ФІОТу про відвідування цієї скарбниці, що зберігає пам'ять і мудрість українського народу.
"Екскурсія допомогла по-новому поглянути на розвиток української літератури та відчути атмосферу минулих епох. Особливо вразили Пересопницьке Євангеліє, "Буквар" Івана Федоровича та Острозька Біблія. Ці унікальні видання вкотре доводять, наскільки багатою є українська книжкова традиція, і яку велику роль вона відіграла у розвитку вітчизняної культури. Після екскурсії залишилось відчуття гордості за українську літературу та бажання далі вивчати її", – Ілля Рибачик.
"Найбільше враження на мене справила окрема тематична виставка, присвячена українському поету-шістдесятнику, перекладачу, публіцисту, прозаїку, мислителю Василю Стусу. Відчував задоволення через те, що вдалося ознайомитись із книгами, в яких міститься опис його життя і творчого шляху, із змістом листів поета до сина, відчути атмосферу боротьби з радянським режимом проти порушення людських прав та незламності духу. Це змушує по-новому осмислити і його творчість, і ціну свободи слова в умовах імперського режиму", – Максим Куземський.
"Екскурсія дала змогу по-іншому подивитися на історію української літератури та побачити, якою великою і багатою є наша культурна спадщина. Найбільше сподобалися справжні артефакти минулих століть – стародруки, рукописи та особисті речі відомих письменників. Безумовно, також хочеться відмітити роботу дуже обізнаного екскурсовода. Зали музею зберігають дух кожної епохи нашої довголітньої історії", – Нікіта Кусенко.
"…Атмосфера музею дуже затишна й водночас урочиста, що додає натхнення. Екскурсія справді залишила приємні враження. Із задоволенням повернусь туди ще раз", – Артур Печенюк.
"Під час екскурсії мала змогу ознайомитись з оригінальними рукописами та особистими речами видатних українських письменників, про яких раніше знала лише зі шкільних підручників… Після відвідування музею відчула гордість за українську національну культуру, з'явилось бажання дізнатися більше про творчість вітчизняних письменників та їхню літературну спадщину", – Анастасія Матюшенко.
"…Музей пропонує хронологічний огляд розвитку української літератури, починаючи від її витоків і до сьогодення. Експозиція добре структурована, що дозволяє простежити за тим, як змінювалися жанри, теми та постаті в українській літературі під впливом історичних подій… Сама будівля з її елегантними інтер'єрами та високими стелями додає відчуття значущості історико-культурного середовища Києва. Найбільше враження на мене справила секція, присвячена літературі Київської Русі. Цей розділ експозиції є дуже інформативним та візуально привабливим", – Олександр Кравченко.
"... Найбільше сподобалося роздивлятися рукописи літературних творів та особисті речі письменників. Таким чином потроху заглиблюєшся в історію літератури. Після екскурсії захотілося відвідати інші музеї і ще більше дослідити взаємопроникнення вітчизняних матеріальної і духовної культур", – Кирило Рулла.
"…Для мене Національний музей літератури України – це одна з найатмосферніших локацій Києва. По-перше, будівля має історію – це колишня елітна навчальна колегія. Це, на мій погляд, відчувається у кожній деталі інтер'єру, особливо – у знаменитій бібліотеці. По-друге, вражає багатство експозицій. Запам'яталася колекція унікальних стародруків, передусім "Апостол" Івана Федорова (після першого видання "Апостола" – Федоровича – прим. ред.). Усвідомлення того, що перед тобою книга 1574 року, з якої почалося вітчизняне друкарство, справляє сильне враження. Загалом, це не просто музей, експозиції якого присвячені історії вітчизняного письменства. Це місце, де відчувається всеохоплюючий дух попередніх епох", – Софія Ніколаєва.
"Нещодавня екскурсія до НМЛУ стала для мене справжнім відкриттям. Адже був глибоко вражений багатством експозицій, які сприяють ознайомленню зі сторінками нашої літературної історії. Кожен зал – це унікальна подорож у часі, де старовинні рукописи, особисті речі письменників та рідкісні видання наче розповідають власні неймовірні історії. Атмосфера музею надихає на розкриття безлічі літературних таємниць та змушує по-новому поглянути на класиків красного письменства. Це не просто виставка, а справжня скарбниця українського духу", – Денис Тихий.
"…Під час побачення з музеєм дізнався про те, скільки відомих особистостей навчалися у цій будівлі, наприклад, український історик, філолог, дослідник староукраїнської мови, сходознавець, письменник і перекладач Агатангел Кримський. Мене зацікавила згадка екскурсовода про окрему тематичну екскурсію, присвячену Василю Стусу. …Неймовірно вразили мою уяву малюнки стародавніх художників, що розміщені у древніх томах. Вони виконані з ретельною деталізацією, що нагадує про первинність виникнення творів давнього зображувального мистецтва…", – Віталій Гайчук.
"Атмосфера, що панує в музейних залах, ретельно підібрані експонати допомогли відчути зв'язок із минулими поколіннями та краще зрозуміти розвиток вітчизняної культури. Привернули увагу унікальні артефакти й документи, які дозволяють буквально доторкнутися до історії. Приємно вразила подача інформаційного матеріалу: екскурсовод вміє створити живий діалог з відвідувачами музею. Тож вражень від знайомства з експозиціями і бібліотекою чимало", – Анатолій Радіо.
"…Під час екскурсії скористався можливістю послухати історії з життя українських письменників. Однією з найбільш зворушливих була розповідь про "захалявну книжечку" Тараса Шевченка. Це були невеличкі клаптики паперу з авторськими віршами, які поет потайки ховав у халяві свого чобота. Звідси й походить назва цієї маленької збірки. Чому ж він ховав ці записи? Під час заслання Тарасу Шевченку було суворо заборонено писати та малювати, за ним постійно стежили, тож будь-яка творчість могла обернутися суворим покаранням. Але, весь час ризикуючи, поет потайки записував вірші на маленьких клаптиках паперу й ховав їх так, щоб ніхто не знайшов. Ця історія демонструє, наскільки сильно Т. Шевченко прагнув творити… Ми побували у надзвичайно гарній музейній бібліотеці, яка містить чимало старих книжок. Розглядаючи полиці, я помітила вже крихкі від часу книжечки, авторами яких є видатні українські письменники. Якоїсь миті це місце здалося мені настільки наповненим життєвими історіями, натхненням і творчістю, що я не встигла помітити, як моя група вже почала виходити з цієї затишної бібліотеки…", – Анна Мудрова.
"…Щойно переступив поріг музею, одразу відчув особливу атмосферу – таке враження, ніби опинився серед живої історії, де кожен експонат має свій літопис. …Було цікаво дізнаватися секрети про ті деталі письменницької діяльності, які зазвичай залишаються поза шкільними уроками або не друкуються у підручниках. …Особливе захоплення у мене викликала музейна бібліотека. Це місце, як мовиться, буквально просякнуте духом минулих епох: старовинні видання, поезія й проза, що збереглися крізь десятиліття, старі сторінки, які вже втратили яскравість, але не інформаційну цінність… Час екскурсії минув непомітно. Хотілося б передати все, що почув і побачив, але є речі, які краще відчути самотужки", – Олександр Радіо.