Інтернаціоналізація та її наступна фаза – глобалізація системи вищої освіти – одна з визнаних домінуючих тенденцій у цій сфері. Університети, які досягли більш глибокої інтернаціоналізації всіх складових своєї життєдіяльності, є більш конкурентоспроможними на світових ринках – у боротьбі за контингент, за абітурієнтів, за ресурси, за місце у світових рейтингах, за право бути впливовими у формуванні державної політики в галузі освіти, науки і інновацій, тобто в боротьбі не стільки за право існувати, скільки існувати більш успішно і більш комфортно в широкому сенсі цього слова.
Процеси інтернаціоналізації, на наш погляд, мають кілька складових. Перша складова інтернаціоналізації – міжнародні відносини і міжнародне співробітництво. За останній рік ми провели 219 міжнародних заходів, зокрема 106 конференцій, форумів, семінарів. 220 наших співробітників виїжджали у відрядження за кордон та 210 вихованців-політехніків узяли участь у програмах студентської мобільності. Ми суттєво поглибили обсяг міжнародних контактів. У 2016 р. було проведено переговори з послами 18 країн світу та з 113 делегаціями інших країн, до складу яких входили 420 фахівців.
Перемовини і заходи КПІ ім. Ігоря Сікорського у сфері посилення ядерної безпеки. На першому місці – за їх значущістю для світу й України – перемовини у сфері забезпечення ядерної безпеки. Зокрема під час міжнародно визнаної ініціативи нашого університету до 30-річчя Чорнобильської катастрофи, коли за участю 34 країн світу відбувся міжнародний Форум "Уроки Чорнобиля – для ядерної безпеки світу".
Завдяки політичному резонансу від Форуму, Україну визнають сьогодні світовим гравцем у сфері посилення ядерної безпеки і передачі третім країнам, які планують розвивати атомну енергетику, досвіду щодо безпечних ядерних технологій. Про це важливо сказати, коли ми вибудовуємо map road співробітництва з Польщею, бо, як ми знаємо, Польща планує розвивати атомну енергетику.
Напередодні Чорнобильського форуму за участю делегацій Міненергетики США, Посольства США, МОН України відбувся круглий стіл "Ризики та сучасні тренди глобальної ядерної безпеки", який – як і Парламентські слухання у Верховній Раді України – підтримав створення в Україні нової Національної освітньої платформи у сфері фізичної ядерної безпеки і лідерські позиції в цій справі саме нашого університету. Визнання з боку США провідної ролі КПІ ім. Ігоря Сікорського у формуванні національної освітньої платформи України в цій сфері знайшло відображення в гранті Уряду США на перепідготовку 7 спеціалістів ТЕФ.
За сприятливої для КПІ кон'юнктури ми просуваємо проектні пропозиції до європейських програм, програм Міненергетики США, провели переговори щодо підготовки таких фахівців для Єгипту і Туреччини. Наші перемовини в 2016 р. заклали нові підходи в такому компоненті зовнішньоекономічної діяльності, як міжнародний трансфер знань.
Вибудовано нову модель співпраці із транснаціональними компаніями "Boeing" та "Прогрестех", в основі якої – цільова підготовка в ММІ нового покоління фахівців за навчальними програмами, розробленими за участю "Боїнгу" і "Прогрестех", її інтеграція з науковою роботою студентів задля створення технологій, затребуваних на глобальних ринках.
Аналогічні підходи демонструють й інші факультети: із корпорацією Huawei (КНР) – ІТС, ТЕФ, РТФ,ФЕЛ, ФТІ, ФІОТ, із компаніями Dow Chemical (США) та ВанЛі (КНР) – ХТФ, із Netcracker (США) – ФІОТ, із Jeppessen (США) – ФАКС, із Гейдельберг (ФРН) – ВПІ, із "Epam Systems" (США) – ІПСА, ФПМ, ФІОТ, із РИГАКУ (Японія) – ІФФ, із Microsoft та Intel (США) – ФТІ.
Університет продовжує розвивати нові маркетингові стратегії і плани міжнародної співпраці, шукає напрями, за якими факультети, інститути й кафедри можуть запропонувати свої освітні і науково-технічні сервіси, і на цій основі виходить на переговори із провідними транснаціональними компаніями. Наприклад, із 200 транснаціональними компаніями, які увійшли до списку FORBES – 2000 (2016 року) і заявляють про великі витрати на науку і освіту. У 2016 р. розроблено й інші маркетингові пропозиції щодо виходу на нові освітні ринки. За цими пропозиціями ми працювали з Індією, Єгиптом, Туреччиною, Китаєм, Нігерією.
Друга складова інтернаціоналізації – посилення зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоекономічна діяльність є особливо важливою для університетів України. Об'єктивно це обумовлено економічними реаліями, коли розвиток університету за рахунок зовнішніх джерел стає затребуваним і можливим більшою мірою, ніж у минулому. Спираючись на принципи децентралізації управління університетом, факультети та кафедри починають діяти відповідно до цих реалій.
На допомогу в розгортанні зовнішньоекономічної діяльності підрозділів у 2016 р. видано 10 Інформаційних бюлетенів з аналізом міжнародних ринків освітніх послуг у регіонах світу; розроблено ліцензійні угоди щодо порядку виплати винагороди за використання бренду КПІ в розмірі 15%; вперше для університетів України сформовано модель міжнародного експорту освітніх послуг українським ВНЗ за схемою франчайзингу, яка закріплена як право КПІ на об'єкт інтелектуальної власності.
Наведу дані зовнішньоекономічної діяльності КПІ в інтегрованому вигляді. Надходження від усіх видів зовнішньоекономічної діяльності в 2016 р., включаючи індивідуальні гранти, участь у міжнародних конференціях і т.ін., збільшилися. У 2016 р. вони склали 11% від запланованого на 2016 р. бюджету університету, що перевищує показник 7%, який треба було досягти згідно з Планом дій на виконання Стратегії розвитку міжнародної діяльності на 2012–2020 рр.
Зауважу, що з 38 видів зовнішньоекономічної діяльності, які дозволені законодавством України, лише 11 використовуються і дають сьогодні прибуток університету. Університет ще не є привабливим для зовнішнього споживача. Ми ще не навчилися "продавати свої послуги". Треба розробити сучасну модель надання послуг університету як товару: cформувати широку комерційну пропозицію; забезпечити конкурентоспроможність на ринку освітніх послуг у конкретних регіонах світу; створити та супроводжувати діяльність спільних освітніх структур за кордоном; вести аудит факторів, що визначають ефективність зовнішньоекономічної діяльності; розвивати нормативно-методичний супровід міжнародної сфери; і на цій основі – розширювати спектр міжнародних перемовин. Якщо ми хочемо змінити це, потрібно вивчати досвід провідних університетів світу, у т.ч. – технічних університетів Польщі.
Щоб наблизити організацію нашої міжнародної діяльності до моделей провідних університетів світу, ми "запустили" проекти зі структурно-організаційної перебудови системи менеджменту міжнародної сфери. Це проекти за програмою Британської Ради розвитку лідерського потенціалу університетів України "Забезпечення якості інженерної освіти", "Англійська мова для університетів"; проекти "Гарантії якості вищої технічної освіти для країн Східного партнерства" за участю консорціуму університетів Португалії, Італії, Польщі, Грузії, Азербайджану, України та "Зовнішньоекономічна діяльність як ресурс поглиблення інтернаціоналізації університету".
Ми будемо пропонувати нашим партнерам із Польщі подумати про формування міжнародного консорціуму вчених наших та інших європейських країн, щоб вийти з відповідними пропозиціями до європейських грантових програм.
Третя складова інтернаціоналізації – діяльність щодо посилення позицій університету в міжнародних рейтингах. В оцінці наших досягнень і можливостей, наших завдань на майбутнє ми все ще "замкнені" на внутрішньо орієнтовані порівняння. І це теж треба змінювати. Не будемо бачити, куди рухатися, що поліпшувати, якщо не розумітимемо, де знаходимося "в міжнародній системі координат".
Що випливає з аналізу результатів участі КПІ ім. Ігоря Сікорського в міжнародних рейтингах, наприклад, – Quacquarelli Symonds? У нас слабкі позиції за такими показниками: іноземні студенти (2,7% від загального контингенту); іноземні викладачі (1,1%); кількість цитувань на одного викладача (1,3%). Кращі – такі параметри: кількість студентів, що навчаються за обраними QS напрямами (65,9%); оцінка роботодавців (17,5%); оцінка академічних експертів інших університетів та інститутів НАН України (19,1%). Говорить за себе й інтегрована оцінка – загальний рівень у 23% від лідера – Массачусетського технологічного інституту. Ця оцінка і визначає, наскільки ми можемо вважати себе "університетом лідерського типу".
Четверта складова інтернаціоналізації – посилення міжнародної компоненти за всіма напрямами діяльності університету. Ми дійшли висновку, що треба сформувати координаційну групу з представників усіх департаментів і центральних структур університету для посилення міжнародної складової в діяльності університету. Важливою ознакою є рівень організації міжнародної діяльності на рівні кафедр. Тут має місце кричуща неоднорідність, розрив показників сягає двох порядків.
Головною з проблем, які обмежують наші об'єктивно величезні можливості, є те, що на багатьох кафедрах ще не опанували в міжнародній діяльності ті механізми, які можуть відкрити шлях до розв'язання актуальних проблем їх життєдіяльності. Цей бар'єр поступово долається, але не так швидко, як нам хотілося б.
На завершення дозвольте висловити надію, що спільне розуміння, яким шляхом ми – за підтримки технічних університетів Польщі як наших найближчих партнерів – маємо рухатися до європейського освітньо-наукового простору, пришвидшить цей рух і скоротить цей шлях.