Знайомтеся, Вікторія Кім – студентка групи ЛН-01 кафедри теорії, практики та перекладу німецької мови. Вона виборола золото в конкурсі студентських робіт, що його проводив Центр міжнародної безпеки за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні. Переможці конкурсу матимуть можливість відвідати штаб-квартиру НАТО у Брюсселі, а також пройти практику у провідних аналітичних установах України.
Конкурс есеїв та відеоробіт був присвячений темі євроатлантичної інтеграції України та розвитку регіонального безпекового сектора і проводився серед учасників академій НАТО й студентської молоді. Його приурочили до 15-річчя створення Центру міжнародної безпеки та євроатлантичного співробітництва. Вікторія вразила суддів своїм відео "NATO Reflection Process: NATO-2030". У ньому студентка розмірковує щодо діяльності Північноатлантичного альянсу та аналізує виклики, які постануть перед ним у майбутньому, особливо в контексті України.
Про перебіг подій Вікторія Кім розповіла кураторці гр.ЛН-01 ст. викладачеві Ірині Труцуненко.
– Добрий день, Вікторіє. Передусім вітаю вас з таким визначним досягненням. Розкажіть, будь ласка, про себе.
– Добрий день. Із задоволенням.
– Чим вас привабила майбутня спеціальність?
– Мене приваблюють можливості, які надає майбутня спеціальність. Перекладач у моєму розумінні це людина, що володіє мовами, а отже, може з легкістю встановлювати нові контакти та подорожувати світом. Переклад – це стиль життя, оскільки вивченням англійської та німецької мов я захоплююся понад 10 років.
– Чому ви обрали саме КПІ ім. Ігоря Сікорського?
– Обрала тому, що довіряю. Це саме той університет, який не обмежує студента. Для мене навчання в КПІ – це поєднання чудових подій та людей в одному місці. Студент-КПІішник – це вже свого роду бренд, це певний статус, престиж. Не слід забувати, що навчання тут – поєднання практики і теорії. Цей університет не про безсонні ночі за горою непотрібного домашнього завдання, цей університет – про якісну освіту європейського рівня.
– Звісно, ви ще нетривалий час у статусі студентки, але все ж таки: як почуваєтеся в КПІ та чи відчуваєте сприяння кафедри, спрямоване на адаптацію першокурсників і залучення студентів до наукової й громадської діяльності?
– Мені дуже подобається навчання в КПІ! Адаптуватися до умов карантину було не так просто, ще до багатьох речей потрібно буде звикнути, проте викладачі-наставники допомагають нам налагодити контакт між собою, а також з іншими викладачами, подружитися та відчути себе "у своїй тарілці". Ми, як студенти-першокурсники кафедри теорії та практики перекладу німецької мови, вже були запрошені на декілька семінарів, організованих носіями мови та професіоналами-практиками. Ми навіть відзначились участю в цих заходах, а не просто пасивною присутністю. Вже на самому початку навчання нам показали реальну практичну роботу перекладачів та активно залучають до наукової діяльності.
– Як виникла ідея взяти участь у конкурсі?
– Наша країна переживає важкі часи, перебуваючи в стані так званої "гібридної війни". Саме тому я прагнула наголосити на існуванні проблеми та розібратися в цьому питанні більш глибоко. Аналіз викликів, які постануть перед альянсом у майбутньому, особливо в контексті України, – тема, що варта уваги.
Про конкурс, організований ЦМБ за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні, я дізналась за два дні до закінчення терміну подання заявок. Тобто працювати над створенням статті та відео довелось уночі, а сам процес зйомки тривав після занять та в перервах між ними.
– Які враження від конкурсу?
– Підтримую його учасників – небайдужих молодих українців, які вболівають за майбутнє країни та вважають, що обізнаність українського суспільства стосовно сутності альянсу, залучення громадян до проєктів, що проводяться під егідою НАТО, є важливими для сьогодення. А фактор гнучкості повинен визначати всі етапи роботи НАТО – від ідентифікації загроз до прийняття рішень щодо подальших консолідованих дій.
– Чи маєте досвід участі в інших заходах?
– Так, звісно. На посаді президентки учнівського самоврядування школи я брала участь у конкурсі від Goethe-Institut "Umwelt macht Schule" та висвітлювала проблему екології в Україні. Також мала цінний досвід участі в конкурсі "World Youth Essay Competition", основною умовою якого була підготовка великого за обсягом есе на тему демократії. Участь у кожному новому конкурсі мотивує мене рухатись далі та надає чималий багаж корисних знань.
– Які у вас тепер плани на майбутнє?
– Звісно, не прийнято говорити про всі свої плани відкрито. Проте головною метою мого життя є не сидіти на місці, не зупинятися, а рухатися вперед, набувати досвіду, пам'ятати перемоги і поразки, навчатися чогось нового кожного дня. Як тільки карантинна ситуація в Україні зміниться на краще, планую відвідати та взяти участь у багатьох цікавих івентах.
– Дякую, Віко. Ми вами дуже пишаємось і бажаємо подальших успіхів.