Київський політехнік

Під головуванням ректора університету академіка НАН України М.З.Згуровського 3 березня відбулося чергове засідання Вченої ради.

Ця стаття продовжує цикл матеріалів, присвячених інформаційно-телекомунікаційним ресурсам університету, який було розпочато в газеті «Київський політехнік» за № 34 від 8.11.07 р.

Перед людством сьогодні особливо гостро стоять три головних взаємозалежних проблеми – забезпечення харчуванням, енергією та екологічна безпека.

22 лютого у Центрі культури і мистецтв НТУУ “КПІ” відбулися урочистості, присвячені 100-річчю з дня народження видатного українського художника Григорія Івановича Синиці. На святі були присутні колеги, друзі, дослідники та хранителі творів художника, студенти і викладачі НТУУ “КПІ”.

1 березня у спорткомплексі НТУУ “КПІ” відбулося урочисте відкриття Спартакіади 2008 року, яка приурочена до 110-ї річниці заснування нашого університету. У заході взяли участь збірні команди всіх 26-ти факультетів/інститутів нашого університету.

Очікуючи на зустріч з Юлією Сергіївною Петергерею – 32-річним доктором технічних наук з ФЕЛ, намагалася уявити її в різних образах: від строго академічного до спортивно-товариського. Погодьтеся, для жінки отримати ступінь доктора (та ще й “технаря”) у такому віці – подія непересічна.

За роки незалежності серед інших позитивних змін у Київській політехніці зросло і зміцніло студентське самоврядування. Ініціативні молоді люди, які стояли біля його витоків, отримавши дипломи НТУУ “КПІ”, зробили перші вагомі кроки в житті.

Уже 6 років кафедру інформаційно-телекомунікаційних мереж Інституту телекомунікаційних систем очолює Лариса Сергіївна Глоба – доктор технічних наук, професор, прекрасний викладач і науковець, чарівна жінка і, за визначенням студентів, «Матір інформації».

Для начальника циклу спеціального медичного відділення ММІФ к.п.н., доцента Ірини Юріївни Карпюк нинішній рік двічі знаменний. Нещодавно вона відсвяткувала свій ювілейний день народження та 20-річчя педагогічної діяльності в КПІ.

Розмова з Людмилою Петрівною Антоненко – доцентом ІХФ – розпочалася з “навіщо”: “Навіщо про мене писати. Немає нічого особливого в моєму житті. На роботу ходжу однією й тією ж стежкою – ноги самі йдуть. Сиджу за тим же столом.