За даними Міжнародної ради музеїв (ІСОМ), наприкінці ХХ ст. у світі було майже 20000 музеїв, де налічувалось більше 100000 працівників; за кожні 5 років кількість музеїв зростала на 10%, і до середини ХХІ століття їхня кількість досягне 50000. Хоча поняття “музей” у багатьох асоціюється з художнім музеєм, лише 7% усіх музеїв художні (три чверті з них розташовані в Європі та Північній Америці). Дослідження Instіtute of Museum Services (США) показали, що у 90-х роках ХХ ст. у США 12% людей відвідували художні музеї, 24% – історичні, а 45% – природничо-технічні музеї.
Науково-технічні музеї пройшли певну еволюцію, що, за класифікацією директора Чиказького музею науки та промисловості Віктора Данилова, поділяється на три етапи, на кожному з яких з’являлися нові типи технічних музеїв.
Першими були технічні музеї з пасивним матеріалом, де експонати можна тільки оглядати.
Другий тип – де історія техніки представлена в динаміці, а частина експонатів – діючі зразки.
Третій тип технічних музеїв такі, де більшість експонатів – діючі, з якими відвідувачі можуть експериментувати.
Створити музей наукових інструментів запропонував Рене Декарт – ще у ХVII в. Але його ідея чекала втілення в життя більше століття. Перший технічний музей був створений у Парижі. Як і Лувр, він був дитям Великої Французької буржуазної революції.
У 1794 році Національний конвент видав декрет, що починався так: “Стаття 1. Створити у Парижі під назвою “Музей мистецтв і ремесел” і передати у підпорядкування Комісії з сільського господарства і мистецтва суспільне сховище машин, моделей, інструментів, креслень, описів і книг за всіма мистецтвами, так і винайдених і удосконалених механізмів.
Стаття 2. Там повинні роз’яснювати устрій та використання інструментів та машин, що використовуються у мистецтвах та ремеслах”.
Музей було відкрито у 1799 році у середньовічному монастирі Сен-Мартен-де-Шан. Там було зібрано колекції машин, моделей, наукових інструментів – найновіших на той час. З часом колекції поповнювались дуже цінними експонатами – там є лічильна машина, сконструйована Паскалем у 1652 році, прилади, якими користувався Лавуазьє, одна із найкращих у світі колекція годинників, ранні зразки фотоапаратури. Згодом, через старіння експонатів, музей перетворився на музей, присвячений скоріш історії техніки, ніж навчанню принципам і практичним методам науки та техніки.
Цей музей мав велике значення для розвитку музеїв, тому що вперше почав збирання та експонування речей не тільки старовинних і красивих, а й корисних.
Початок другого етапу розвитку технічних музеїв пов’язаний з Музеєм науки в Лондоні, приміщення якого були споруджені у 1860-70 роках. Відвідувачі могли бачити там винаходи, які змінювали життя кожного члена суспільства. Там були перші потяги Стефенсена – “Ракета” та “Пихкаючий Біл”, ранній зразок жатки, прядильна машина Річарда Аркрайта, електротелеграфна апаратура Уїтсона. І цей музей став музеєм техніки.
Німецький музей у Мюнхені з самого початку створювався як музей другого типу. Його засновник доктор Оскар фон Міллер був відомим інженером-електротехніком. У 1903 році він розробив проект “Музею видатних досягнень природничої науки і техніки”, який мав би демонструвати розвиток науки і техніки і показувати, як технічний прогрес впливає на життя людей. Йому вдалося одержати підтримку великих промисловців, учених, урядів країни і міста, Німецького товариства інженерів – будували його спільними коштами всіх зацікавлених людей. А відкриття всього музейного комплексу відбулося через 22 роки – 6 травня 1925 року, у день 70-річчя О. фон Міллера.
Техніка, що була виставлена в музеї, працювала, демонструючи при цьому найважливіші етапи її вдосконалення. Була розроблена і втілена в життя вдала концепція науково-просвітницької роботи. Кількість відвідувачів у 1910 році наблизилась до 300000 осіб. Плата за вхід складала значну суму, але не покривала витрат на його утримання.
Мюнхенський музей став найбільш привілейованим музеєм світу завдяки тому, що керівництво музею змогло переконати представників німецької промисловості у тому, що це в першу чергу їхній музей. Фірма “Карл Цейс” і досі фінансує роботу планетарію, а “Сіменс” – зв’язку. Музей одержує в дар матеріали, предмети музейного обладнання, основні німецькі видавництва безкоштовно надсилають екземпляри всіх книг за тематикою музею.
На межі другого та третього етапів стоїть Палац відкриттів у Парижі, відкритий у 1937 році лауреатом Нобелівської премії Жаном Перреном. Він був орієнтований на сучасність, студенти проводили у ньому численні наукові експерименти. Ентузіазм співробітників спрямовувався на те, щоб показати велич техніки, яка була на той час “бідною родичкою” гуманітарних наук.
До третього етапу безперечно належать три велетня – чиказький Музей науки і промисловості (1933 р.), Експлораторіум у Сан-Франциско (1969 р.) та Містечко науки Ла-Вілет (Париж), створений у 80-ті роки ХХ ст., а також Сінгапурський центр науки і техніки і токійський Національний музей науки.
Музей у Чикаго з самого початку заохочував людей до процесу демонстрації. У 1960 році він одержав титул “Найгаласливіший музей у світі”. Цей музей також залучив до співпраці промислові концерни для забезпечення експонатами, обладнанням та грошима.
Американські музеї, на відміну від французьких, не мають повного державного фінансування. Їх прибутки – кошти від продажу квитків, а також те, що отримано зі сфер промисловості та торгівлі. Створення “клімату для фінансової підтримки” тісно пов’язано з тим, що музей потрібен суспільству і поділяє цінності істеблішменту.
Наш Державний політехнічний музей при НТУУ “КПІ” (ДПМ) створений згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 року № 390 та наказом Міністерства освіти України від 29 червня 1995 року № 191.
Нині в семи залах розміщено експозиції з історії КПІ та різних напрямків техніки, що відображають стан і розвиток науки і техніки в Україні та світі в цілому, а саме: електроніка, приладобудування, радіотехніка, телекомунікації, інформатика, корисні копалини, промислові технології, машинобудування, авіація i космонавтика, транспорт, металургія, електрозварювання, енергетика. Працює експозиція техніки військового зв’язку та стрілецької зброї. Зараз фонди музею складають близько 10 тис. експонатів різного характеру. Близько 700 предметів з розділу нумізматики, фалеристики, предметів побуту передано Українською митною службою України.
У 2007 р. ДПМ відвідало понад 15 тис. осіб, проведено більше 700 екскурсій. Усього за час існування музей відвідали понад 170000 осіб.
У ДПМ проводяться виставки, присвячені знаменним подіям та видатним особистостям. Зокрема, у 2007 р. пройшли виставки, присвячені 100-річчю від дня народження Головного конструктора космічної техніки С.П.Корольова, 120-річчю від дня народження авіаконструктора К.О.Калініна, 100-річчю від дня народження конструктора-суднобудівника О.Б.Байбакова (разом із КБ “Шхуна”).
Одним з найважливіших напрямків роботи ДПМ є дослідження історії техніки, її філософських і соціологічних проблем. Співробітники музею беруть участь у наукових конференціях і виступають організаторами конференцій з музейної справи та історії науки і техніки. У 2007 р. пройшли наукові читання з серії “Видатні конструктори України” присвячені авіаконструктору К.О.Калініну, академіку І.М.Ліфшицю, конструктору-суднобудівнику О.Б.Байбакову, 50-річчю космічної ери.
Музей співпрацює з техніко-технологічною секцією Київської малої академії наук “Дослідник”, Малою комп’ютерною академією, ШДС “Кияночка”, Політехнічним ліцеєм НТУУ “КПІ”, ліцеєм “Грант”.
Музей представлено в Інтернеті. На сайті розміщено новини з музейного життя, статті з історії НТУУ “КПІ”, науки і техніки, інформація про виставки, конференції, публікації досліджень науковців музею.
Діяльність музею у 2008 р. безпосередньо пов’язана з відзначенням 110-ї річниці КПІ. До цієї дати готується видання з циклу “Видатні конструктори України” та путівник “Державний політехнічний музей при НТУУ “КПІ”. Створюється новий розділ музею – “Історія авіакосмічної галузі України” – в окремому відреставрованому приміщенні колишнього “Аерогаражу”, оновлюється експозиція розділу “Історія КПІ”.
Багато політехніків доклали чимало зусиль для поповнення експозиції музею. Наш музей відкритий для співпраці.