Київський політехнік

В експозиції Державного політехнічного музею при НТУУ “КПІ” відкрито виставку “Історія залізничного транспорту – Як це було … Події – особистості – моделі – фотографії”.

З 2001 року діє філія НТУУ «КПІ» у м. Славутич, з 2003 року – Українсько-японський центр НТУУ «КПІ». Тому природно, що важливим напрямом між народної діяльності нашого університету є сприяння співпраці японських фахівців з підприємствами та мерією міста Славутич.

27 листопада у виставковій залі корпусу № 7 відбулось урочисте відкриття щорічного мистецького конкурсу «Таланти КПІ», де, як завжди, представлені роботи в жанрах «Живопис», «Графіка», «Декоративно-прикладне мистецтво» та «Вишивка». Цього року кількість учасників конкурсу просто рекордна!

Розвиток сучасної науки та промисловості неможливо уявити без міграції кадрів. Виробничі підприємства, наукові та дослідницькі організації засновують філії в різних країнах світу, залучаючи до роботи випускників місцевих навчальних закладів.

12 листопада 2009 року НТУУ “КПІ” відвідав пан Моріс Ле Ван Суу (Maurice Le Van Suu) – заступник президента RMEI (Rеseau Mеditerranеen des еcoles d’Ingеnieurs – Мережі інженерних шкіл Середземноморського регіону, http://www.rmei.info).

Вчити себе самого - благородна справа, але ще більш благородна - вчити інших; до речі, останнє куди легше. Марк Твен (Семюел Ленгхорн Клеменс)

Кожний факультет (інститут) НТУУ “КПІ” з гордістю представляє на сторінках “КП” своїх кращих вихованців – іменних стипендіатів. Сьогодні слово – студентам хіміко-технологічного факультету.

Перехід до кредитно-модульної системи навчання сприяв суттєвому підвищенню творчої активності студентів Інституту телекомунікаційних систем. Все більше студентів починаючи з 3–4-го курсів беруть участь у предметних олімпіадах, конкурсах наукових робіт та науково-технічних конференціях.

Життя дається людині лише один раз, тільки раз зірка спалахує і гасне так швидко, що ми повинні цінувати кожну відведену нам мить. Лише усвідомлюючи цінність власного життя, відчуваючи та пропускаючи крізь себе світ, – ми розуміємо, що ми живемо не даремно.