Переважна більшість дитячих ігор і іграшок поділяються на "хлопчачі" (коліщата, машинки, пружинки) і "дівчачі" (ляльки, їх платтячка й каструльки). Але існують забави для кожної дитини, і однією з них, безумовно, є ліплення з різнобарвного й податливого пластиліну, яке не тільки розвиває координацію пальців, але й сприяє розширенню світогляду, розвитку фантазії й винахідливості дитини.
Так що ж таке пластилін і кому ми зобов'язані його винаходом?
Пластилін (італ. plastilina походить від давньогрецького – ліпний) – матеріал для ліплення, що виготовляється з очищеної й тонкоподрібненої глини з додаванням воску, жирів, барвників і деяких інших речовин, які перешкоджають висиханню.
Єдиної думки про те, кого саме можна вважати винахідником пластиліну, немає. У Німеччині ним уважають Франца Колба (патент 1880 року), у Великобританії – Вільяма Харбутта (патент 1899 року). Існують і інші версії. Проте, більшість сходяться в думці, що пластилін наприкінці XІX століття вперше виготовив мюнхенський аптекар Франц Колб.
До винаходу Франца Колба ліпленням займалися в основному професіонали: художники й скульптори, робочим матеріалом яких була природна глина, головні недоліки якої – низька стійкість до висихання й перепаду температури. Більшість митців працювали в студіях, що розташовувалися на просторих й добре освітлюваних, але погано опалюваних горищах або мансардах. Узимку виготовлена із глини модель майбутньої скульптури, залишаючись у холодній майстерні, замерзала, а якщо навіть потім і відтавала, то працювати з нею вже було неможливо. Серед друзів Колба було чимало художників і скульпторів. Щоб допомогти їм, Колб після багатьох експериментів у 1880 р. розробив матеріал, названий ним Kunst-Modellierton (глина для ліплення витворів мистецтва). Через десять років він заснував компанію Franz Kolb Nachf з виробництва матеріалу для ліплення під торговельною маркою "Plastilin ".
Англієць Вільям Харбутт у 1899 р. запатентував винайдену ним "глину, що ніколи не висихає", під назвою "Plasticine". Розроблена ним композиція була сірого кольору, однак у продаж вона надійшла вже в чотирьох кольорах, а незабаром її кольорова гама розширилася ще більше. У 1900 році Харбутт заснував свою фабрику, яка проіснувала до пожежі 1968 року, після якої виробництво "пластицину" було переведено до Таїланду. "Пластилін" Франца Колба під назвою "Мюнхенський художній пластилін" також випускається.
...Сьогодні слово "пластилін" є загальновживаним у багатьох країнах, у тому числі в Німеччині, Росії, Україні. У СРСР випускали два основні види пластиліну: твердий (скульптурний) сірого або зеленого кольору, і м'який (дитячий), різнокольоровий. Різниця в основних властивостях пластилінів цих видів досягалася за рахунок додавання до вихідної сировини різної кількості машинної оливи, завдяки якій "радянський" пластилін мав характерний запах. Сьогодні для виготовлення дитячого пластиліну відповідальні виробники використовують не машинну оливу, а рослинні або тваринні жири.
Скульптурний (твердий) пластилін, на відміну від дитячого, краще тримає форму, дає змогу проробляти досить дрібні деталі моделі, у тому числі й скульптурної мініатюри, не залишає плям і не прилипає до рук.
Пластилін використовується не тільки дітьми, художниками, скульпторами й архітекторами, але навіть військовими, інженерами й винахідниками. За допомогою пластиліну видатні полководці ХХ сторіччя моделювали майбутні бої, а вчені, інженери й будівельники розробили перший космічний скафандр, широко відомі сьогодні величні споруди, літаки й автомобілі, а також багато-багато чого іншого...
У деяких випадках вироби з пластиліну настільки досконалі, що виникає бажання зберегти їх якомога довше. Для цього можна використовувати ще один популярний матеріал для ліплення, основними компонентами якого є вода, сіль і пшеничне борошно, і який сьогодні стає усе більш популярним, у тому числі й завдяки своїй "екологічності". У 1930-х роках цей матеріал у вигляді пасти випускали в США для очищення шпалер, але виявилося, що школярі охоче використовують його для ліплення. У 1956 році він надійшов у продаж під торговельною маркою Play-Doh. Ця суміш м'якіша ніж пластилін і більш зручна для дитячого ліплення, а, крім того, вона достатньо швидко висихає не тільки в печі або духовці, але навіть на відкритому повітрі, що дає змогу надовго зберегти роботи маленького скульптора.
Останніми роками пластилін став дуже популярним серед мультиплікаторів: чого варта тільки одна "Пластилінова ворона"! Не відстають від мультиплікаторів і працівники телебачення: у 2000 році на виставці "Королівського садівничого товариства" британський телепродюсер Джеймс Мей створив "Пластиліновий рай" – сад із пластиліну з квітами, деревом, полуницею й капустою в натуральну величину. Для цього йому знадобилося 2,6 тонни пластиліну 24 кольорів, півтора місяця кропіткої роботи і більше 2000 помічників!
...Якщо дитина ніяк не може впоратися з кольоровим брусочком пластиліну, покладіть його в тепле місце. Через кілька хвилин пластилін стає податливим навіть у дитячих пальцях. І хто знає, можливо, саме завдяки пластиліну дитина виросте гідним спадкоємцем Мікеланджело й Родена!