Таку назву має експозиція, розгорнута в Державному політехнічному музеї Київської політехніки з нагоди 65-річчя перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Вона присвячена всім політехнікам, хто здобував Велику Перемогу.
З білим цвітом садів, зеленою барвою ланів, золотом і сріблом бойових нагород на грудях ветеранів, мелодіями фронтових літ щороку приходить на нашу землю всенародне свято – День Перемоги.
Одним з найбільш відомих символів Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років є знаменита “Катюша” – бойова машина реактивної артилерії.
Монумент бойової слави встановлено на проспекті Перемоги № 37 біля входу до парку Київського політехнічного інституту. Відкрито 03 листопада 1967 року. Скульптори А.Н. Морозова та А.Г. Суровцев. Пам'ятник - стела з монолітного тонованого бетону у вигляді неправильного витягнутого п'ятикутника.
28 жовтня 1944 року завершилось визволення України від фашистських загарбників. Сталося це у Закарпатті, де під натиском військ 4-го Українського фронту останній підрозділ гітлерівського вермахту залишив нашу землю. Битва за визволення України тривала з грудня 1942 року.
З перших днів війни багато викладачів і співробітників, випускників і студентів інституту добровільно і через мобілізацію поповнили Червону Армію.
У Ташкенті інститут розмістився на базі Середньоазіатського індустріального інституту (САІІ) і спершу існував як самостійний вуз. У його складі функціонували 4 факультети і 12 кафедр, на яких навчалася 31 група студентів другого — п'ятого курсів. Планувалось розпочати навчання з вересня і проводити заняття переважно у вечірні години, частину кафедр і студентів передати до складу САII.
Визволення Києва у листопаді 1943 р. дало можливість відновити роботу інституту. Уповноваженим по відбудові вузу було призначено доц. В. І. Городиського. Почалася реєстрація викладачів, співробітників, студентів, які поверталися до інституту. До 25 листопада було зареєстровано 8 професорів, 9 доцентів, 16 викладачів, 30 працівників допоміжного персоналу, 20 студентів.
З кожним роком віддаляються події однієї з найжорстокіших війн, які зазнало людство. Та не перестають боліти рани у тих, хто своїм життям захищав рідну землю від ворожої навали. Молодому поколінню українців важко уявити справжні масштаби наших втрат – людських, економічних, культурних, соціальних, адже безжалісне колесо війни, прокотившись Україною, залишило за собою катастрофічні наслідки. Але пам’ятають про це ветерани, чия доля була опалена війною.
З кожним роком віддаляються події однієї з найкровопролитніших війн, які зазнало людство. Велика Вітчизняна війна назавжди залишиться в історії як жорстоке збройне протиборство, яке призвело до небачених збитків. Молодому поколінню українців важко уявити справжні масштаби втрат – людських, економічних, культурних, соціальних, адже безжалісне колесо війни, прокотившись Україною, залишило по собі катастрофічні наслідки.
