Таку назву має експозиція, розгорнута в Державному політехнічному музеї Київської політехніки з нагоди 65-річчя перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Вона присвячена всім політехнікам, хто здобував Велику Перемогу. В основу експозиції покладено документи, особисті речі випускників КПІ 1941-1942 рр., фотографії їх традиційних зустрічей, що були надані ними особисто або їх родичами – Б.Є.Патона, Є.В.Вакуленка, Т.П.Волкової, Л.Ю.Гордон, В.М.Зоріна, Н.І.Малахової-Ярмусевич, Ю.П.Слуцького, Г.О.Спину, К.М.Чунтулова, Л.Безіменного, В.Т.Федоренка, М.С.Демченка.
Усього воювало понад 1200 студентів, викладачів та співробітників КПІ, з яких загинули смертю хоробрих понад 165. Після війни повернулись в КПІ майже 700 учасників Великої Вітчизняної війни, зараз в університеті працює близько 100 ветеранів.
На відкриття експозиції 29 квітня завітали випускники КПІ 1941-42 рр., ветерани та співробітники університету, студентська молодь, представники ЗМІ. Ректор НТУУ «КПІ» М.З.Згуровський тепло привітав ветеранів, уклінно подякував за їх ратний бойовий і трудовий подвиг, адже завдяки їм ми нині навчаємося, працюємо, розбудовуємо свою країну. Ветеранів також привітав голова Ради ветеранів університету Ю.В.Нестеренко. Він подякував їм за надані експонати, а співробітникам музею – за велику пошукову роботу.
Випускник 1941 р. Н.І.Малахова-Ярмусевич щиро подякувала керівництву університету за пам’ять про їхнє покоління, яке зростало разом з державою: пам’ятає роки перших п’ятирічок, страхіття війни та звитягу мирної праці. «Не можна жити просто так, ми маємо завжди чимось жити, щоби життя мало смак», – закінчила вона.
Випускник 1942 р. В.Т.Федоренко розповів про основні події, які пережив разом з іншими четвертокурсниками – студентами ТЕФ: початок літа 41-го – практика на великих промислових підприємствах Союзу, кінець червня – повернення в Київ, 11 липня – евакуація до Ташкента (через Самару), вересень – початок занять на 5-му курсі за прискореною програмою, січень 1942-го – вручення дипломів інженерів, призов до армії та направлення в інженерну академію, після закінчення якої військові інженери-механіки працювали на пересувних ремонтних заводах, що переміщалися за фронтом і відновлювали військову техніку. Війну Володимир Тихонович закінчив на Далекому Сході, у 36 років отримав звання інженера-полковника, в армії прослужив 33 роки. Його син Віктор закінчив ТЕФ у 1975 р.
Є.І.Спину (дружина професора КПІ Г.Спину) поділилася спогадами про свого чоловіка, з яким прожила 56 років. Вона згадує, що почуття патріотизму в її ровесників було природним, за покликом душі. Приміром, поранені в госпіталях, де вона працювала медсестрою, просили про дострокову виписку, щоб встигнути повернутися у свої частини до їх передислокації і продовжувати громити ненависного ворога. Своєю розповіддю про роки війни поділився і випускник механічного факультету 1942 р. М.С.Демченко. Було зачитано листа від випускників, які нині проживають у США й Канаді, підтримують зв’язки з батьківщиною та надали експонати для музею. Це Л.Штейнберг та І.Мороз, Н.Бейгельман, М.Перепечай, М.Зельдіс, А.Явлинський.
Голова Студради Олег Десятов запевнив ветеранів, що вони є прикладом для наслідування молоддю, надихають її на звершення і нові досягнення. Пісні воєнних років для ветеранів виконали учасники вокальної студії ЦКМ Юрій Попадюха (до речі, учасник бойових дій) та Надія Фесенко.
Після урочистого перерізання стрічки на вході до зали музею учасники зустрічі оглянули нову експозицію, пояснення давала директор ДПМ Н.С.Писаревська. Ветерани з хвилюванням знаходили себе на фото, згадували друзів і події давно минулих днів. Хвилювання передалося всім присутнім.
В експозиції представлені архівні документи – накази 1936 року про зарахування студентами Київського індустріального інституту, документи 1941 року про призначення на роботу випускників КІІ, направлення Бориса Патона по Наркомату суднобудівної промисловості на завод №190 в м. Сормово інженером цеху з окладом 600 рублів.
З початком війни добровольцями на фронт пішли 119 учорашніх студентів, випускників 1941-42 рр., 93 з них закінчили війну офіцерами. Усі вони нагороджені багатьма орденами і медалями за ратний подвиг і працю. Відомо, що з випускників 1941-42 рр. на теренах Радянського Союзу і Європи загинуло 68 осіб, а ті, хто залишився живий, протягом багатьох років, починаючи з червня 1966 року, через кожні 5 років, наприкінці червня зустрічалися в КПІ, приїжджаючи з усіх кінців СРСР та багатьох куточків світу. В музейних вітринах представлено їх воєнний та повоєнний періоди життя, а також матеріали їх наставників, викладачів КПІ, хто виховував це мужнє покоління, давав їм знання, в т.ч. В.В.Огієвського, В.А. Зморовича.
Серед випускників 1941-1942 років шість лауреатів Ленінських премій, одинадцять – лауреатів Державних премій, п’ять – генералів і адміралів, академік АН СРСР, президент НАНУ – Б.Є.Патон, академік НАН України – О.О.Кремньов, вісімнадцять докторів технічних наук, багато кандидатів наук, члени Спілки письменників України тощо.
Експозиція розповідає і про внесок київських політехніків передвоєнних років, їх конструкторські та інженерні досягнення, які дозволили створити нові зразки техніки, що наблизили наш народ до перемоги. Це Євген Патон, Олександр Мікулин, Михайло Дронг, Лев Люльєв, Олександр Байбаков, Лев Горлицький, Дмитро Лоренцо та ін. Пошукова робота триває, експозиція буде поповнюватися.