З кожним роком віддаляються події однієї з найжорстокіших війн, які зазнало людство. Та не перестають боліти рани у тих, хто своїм життям захищав рідну землю від ворожої навали. Молодому поколінню українців важко уявити справжні масштаби наших втрат – людських, економічних, культурних, соціальних, адже безжалісне колесо війни, прокотившись Україною, залишило за собою катастрофічні наслідки. Але пам’ятають про це ветерани, чия доля була опалена війною.
Герої, які винесли на своїх плечах весь тягар найкровопролитнішої війни, після подвигів ратних здійснили подвиг трудовий, відбудувавши державу після фашистської розрухи.
Повертались фронтовики і до КПІ. Вони завжди були на передньому краї, по-гвардійському крокували в перших рядах відбудови мирного життя.
За свідченнями ветеранів, понад 700 фронтовиків навчались, працювали, зростали у повоєнні роки в КПІ. Це були люди в різних військових званнях з різних видів і родів військ. Але всіх їх об’єднувало прагнення до знань, до навчання. Закінчивши КПІ, отримавши знання й уміння, вони йшли на виробництво, де своїми трудовими і науковими успіхами прославляли рідну альма-матер.
Фронтовики надихали всіх своїм ентузіазмом, бойовою наполегливістю в навчанні та труді, по-ударному, за велінням серця працювали на відбудові навчальних корпусів, гуртожитків та на споруджені нових. Теплими словами слід згадати ректора-фронтовика Денисенка Григорія Івановича, який надзвичайно багато зробив для КПІ.
За архівами громадської організації “Ветеран КПІ” та Державного політехнічного музею, встановлено дані на 423 ветерани-фронтовики, серед них – 241офіцерського складу; 169 солдатів, сержантів; 13 службовців.
Кожна десята – жінка-фронтовичка.
За видами та родами військ співвідношення було таке: піхотинці – 28%, танкісти – 6%, артилеристи – 24%, авіатори – 12%, моряки – 4%, зв’язківці – 10%, автомобілісти – 5%, медичні працівники – 6%, інші – 5%.
Переважна більшість фронтовиків (68%) брали участь у боях за звільнення України. 16 героїв штурмували лігвище фашизму – Берлін.
Кожен другий мав поранення, з них 60% тяжкі.
Серед фронтовиків – Герої Радянського Союзу Г.І.Голиков та М.З.Щербаченко. 63% фронтовиків – орденоносці.
На професорсько-викладацьких посадах працювало майже 55% фронтовиків. Серед них захистили докторські дисертації і здобули вчені звання професорів майже 40 фронтовиків.
Самовідданою працею відзначались декани О.І.Бутузов, О.Д.Трубенок, Б.Ф.Натаров, І.К.Козиненко, Г.М.Овсієнко, М.С.Можаровський, В.В.Хільчевський. Вагомими внесками поповнили скарбницю наукових здобутків вузу захисники Вітчизни – завідувачі кафедр А.П.Орнатський, М.Ю.Ієрусалімов, Д.Я.Глухов, К.Г.Самофалов, Ю.В.Костильов, М.В.Садовін, О.В.Ралко, М.П.Панченко, О.В.Білоцький.
Нині в університеті продовжують працювати 47 фронтовиків та 80 ветеранів – трудівників тилу. Сумлінною працею відзначаються В.І.Білокопитов, Г.П.Демиденко, А.І.Мединцев, І.П.Москаленко, І.І.Петрушевський, С.Г.Прохоренко, М.В.Трихліб, В.В.Хільчевський та багато інших ветеранів.
Дорогі ветерани! Шановні політехніки!
У цей пам’ятний для нашого народу день прий-міть найкращі побажання здоров’я та наснаги, родинного затишку та добробуту, великого земного щастя на довгі літа! Нехай Ваші родини ніколи не спіткає жодне тяжке випробовування. Живіть на щастя Вашим дітям, онукам та нащадкам!