Привіт! Мене звати Микита, і в цій статті я хочу поділитися своєю історією: як я обрав інженерію, вступив до КПІ та пройшов свій, хоч і поки невеликий, але вже цікавий шлях.
Як я вже згадав, я – студент Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського . Навчаюся в Механіко-машинобудівному інституті (ММІ – або ж "МІМІМІ", як я жартома його називаю) на кафедрі прикладної гідроаеромеханіки і механотроніки. На цьому моменті, думаю, з регаліями досить.
Зараз я закінчую бакалаврат за спеціальністю "Прикладна механіка", спеціалізація – "Автоматизовані та роботизовані механічні системи". За ці чотири роки студентського життя в КПІ у мене накопичилось чимало досвіду, яким можу поділитися.
💥
Чому саме інженерія?
Моє рішення щодо вищої освіти було доволі виваженим. До КПІ я закінчив автомобільно-дорожній фаховий коледж, а ще раніше – у шкільні роки – постійно розбирав калькулятори, пульти і все, що мало хоча б якісь гвинтики всередині. Техніка завжди мене цікавила, особливо механіка. Тож після отримання базової та професійно-технічної освіти було логічно продовжити в тому ж напрямі – здобути вищу освіту в сфері, що мені близька.
Чи складно навчатися на інженера?
Навчання в ММІ – не те щоб надто складне, але й не дуже легке. У цій справі, як то кажуть, головне, щоб подобалося. З власних спостережень за одногрупниками можу сказати: найскладнішими зазвичай виявляються базові інженерні дисципліни, як-от вища математика, механіка рідин і газів, ну і наш святий грааль – опір матеріалів. Основна причина – потрібно розумітися в математиці, а це багатьом дається важко.
Насправді, щоб стати інженером, не обов'язково бути математичним генієм. Вища математика стосується лише обмеженого кола дисциплін у деяких спеціалізаціях. Інженерія – це передусім про креативність (звісно, підтверджену розрахунками). Не кожен механізм можна побудувати лише за формулами, але знання базових принципів розрахунків значно зменшує кількість ітерацій на шляху до "ідеального" концепту. Ти вже інтуїтивно розумієш, де конструкцію потрібно посилити, де можна прибрати зайвий матеріал, щоб полегшити виріб тощо.
Практика студента-інженера
Мої одногрупники – розумні, захоплені інженерією люди, але в усіх відчутно бракує практичного досвіду. А без нього складно приймати правильні технічні рішення. Що я маю на увазі? Ти не зможеш розробити технологічно ефективний і водночас економічно доцільний пристрій, не розуміючи, як він виготовляється на реальному підприємстві. Це знання приходить лише з досвідом, тож його потрібно якнайбільше.
Тепер кілька слів про практичні заняття в університеті. Їх, на щастя, доволі багато. Усі ті предмети, про які я згадував раніше, мають окрім лекцій ще й практичні частини, за які виставляються окремі бали. Ми, насправді, працювали руками: збирали двигуни, монтували пневматичні та гідравлічні схеми, програмували системи керування техпроцесами – усе це в лабораторіях на базі кафедр. І за це велике дякую викладачам, адже підготувати таку кількість практичних завдань – це справді важка й ресурсозатратна робота.
Пам'ятаю, як з третього курсу ми годинами складали простенькі пневматичні чи електричні схеми, а вже на четвертому – самі дивувалися, з якою швидкістю встигаємо за викладачами. Набили руку, мислення звикло – і процес пішов.
Без доступу до справжнього виробництва ти просто не знаєш, як застосувати ці навички в житті. Саме тому я вважаю: якщо є можливість потрапити на стажування, взяти участь у хакатоні чи проєкті з реальним замовником – не зволікайте. Це безцінний досвід, який не дасть вам загубитися у теорії.
Проєкти
Мені здається, що такої кількості проєктів, як у ММІ, не побачиш більше ніде. У нас є "Формула КПІ" – студентський гурток, який раніше займався проєктуванням та виготовленням власних болідів, а тепер переключився на розробку наземних комплексів для військових потреб. Є також гуртки з біоінженерії, де студенти буквально можуть "зламати" кістку – щоби дослідити, як краще її фіксувати у разі перелому та які матеріали використовувати для імплантів.
Особисто я працював над відновленням старого, але роботизованого пневматичного маніпулятора (на фото). Це був списаний пневматичний робот, який роками просто лежав без діла в лабораторії інституту, поки нам не запропонували подарувати для нього контролер – своєрідні "мізки" для цього пристрою. Тоді я зібрав команду однодумців, і разом ми взялися за ремонт.
Робота була справді цікавою, адже довелося розібратись у безлічі речей: від електрики до конструкції пневматичних вузлів, оскільки робот постійно "травив" повітря з усіх щілин і через це відмовлявся працювати. Ми навчилися шукати й усувати витоки, тестувати роботу окремих механізмів, повторно підключати електроніку – одним словом, пройшли повний цикл інженерного відновлення.
Нині я беру участь у проєктах рідше – через завантаженість роботою та написання бакалаврської роботи. Проте з радістю допомагаю іншим у ролі консультанта, коли хтось звертається з технічними питаннями щодо механізмів чи конструктивних рішень. Це допомагає залишатися "в темі" і водночас передавати досвід.
Які є можливості стажування?
У нас постійно проводяться хакатони, курси та освітні програми – як з ініціативи студентських організацій, так і за підтримки відомих компаній. Бізнес активно цікавиться молодими фахівцями, тому у стінах нашої альма-матер часто з'являються представники компаній, таких як MHP, Ajax Systems, Melexis та інші. Вони не лише виступають спонсорами подій, а й організовують курси, після яких можна потрапити на стажування або навіть отримати першу роботу.
Одна з останніх ініціатив, в яких я брав участь, – це курс інженера-конструктора Ajax Next. Розповім про нього детальніше.
Ajax Next – це унікальна можливість навчатися безпосередньо у фахівців, які створюють сучасні інженерні рішення в галузі безпеки. Компанія Ajax Systems спеціалізується на розробці систем охорони, автоматизації та IoT-пристроїв, а її інженери – провідні спеціалісти в галузях механіки, електроніки, програмування та виробництва.
Курси Ajax Next дають змогу молодим фахівцям:
– отримати знання з основ конструювання IoT-пристроїв;
– зрозуміти принципи їх виготовлення;
– ознайомитися з побудовою складних прес-форм і процесами масового виробництва.
Що важливо – після завершення курсу студенти мають змогу пройти стажування або навіть отримати пропозицію працевлаштування. А для молодих інженерів це надзвичайно важливо – не лише здобути знання, а й одразу застосувати їх на практиці.
Можливостей стажування в інституті насправді дуже багато, головне – мати бажання брати участь у подібних ініціативах. Так, виробнича практика у класичному форматі – обмежена, проте активність великих компаній частково компенсує цей недолік. Вони відкривають двері студентам, дозволяють долучатися до реальних проєктів, формують сучасну культуру інженерної освіти – і це не може не тішити.
На фото: На курсах Ajax NextЯка атмосфера на факультеті?
Дружня, але водночас заряджена на розвиток. Це не місце, де просто "відсидіти 4 роки". Це місце, де всі, від студентів до викладачів, об'єднані навколо спільної мети – створювати, винаходити, вдосконалювати. Якщо ти чогось не знаєш – тут допоможуть, підкажуть, покажуть. Тут цінують ініціативу, поважають тих, хто шукає нове, і підтримують кожного, хто хоче розвиватися.
Іноді атмосфера нагадує стартап-інкубатор, де в голові постійно крутяться ідеї, а в руках – гайковий ключ і ноутбук із CAD'ом одночасно. І це найкраще, що могло б трапитися з тобою як з молодим інженером.
Чи варто сьогодні ставати інженером?
Коли ми говоримо про інженера-механіка, у багатьох одразу виникає стереотипне уявлення: кремезний чоловік у брудному спецодязі з гайковим ключем у руці, на фоні якого гуде станок. Але це уявлення давно втратило актуальність. Сучасний інженер-механік – це, насамперед, висококваліфікований фахівець, який переважно працює за комп'ютером, а не за верстатом.
Основна частина роботи інженера сьогодні виконується у цифровому середовищі. Ми проектуємо механізми в CAD-системах (наприклад, SolidWorks, CATIA, Inventor), виконуємо розрахунки в CAE-програмах, симулюємо роботу складних систем, аналізуємо навантаження, оптимізуємо конструкції для 3D-друку чи автоматизованого виробництва. Це вже не ручна праця – це інтелектуальна інженерія, яка базується на цифрових інструментах.
На жаль, доволі часто можна почути фразу: "Інженери зараз не потрібні, усе переходить в ІТ". Чесно кажучи, такі твердження викликають щире обурення. Вони не тільки помилкові, а й свідчать про нерозуміння сучасного світу. Інженери – це ті, хто створює фундамент для ІТ. Самі комп'ютери, сервери, смартфони, дата-центри – усе це спроектовано й виготовлено завдяки роботі інженерів.
Важливо розуміти: інженерія – важлива й набагато глибша за своєю суттю. Без інженерів не існували б:
– автомобілів та літаків;
– ракет і супутників;
– комп'ютерів, процесорів і самих верстатів, на яких ці процесори виготовляють.
Інженери – це ті, хто створюють технології, включно з роботами, адитивним виробництвом (3D-друк), ЧПК-обладнанням, автоматизованими лініями. Ми поєднуємо фізику, математику, матеріалознавство, програмування та креативність у реальних пристроях, які змінюють світ.
Де може працювати інженер?
У світі існує величезна кількість компаній, що працюють у найрізноманітніших галузях: від харчової промисловості та фармацевтики – до авіації, космічної індустрії, робототехніки та домашньої автоматизації. Інженери-механіки працюють у всіх цих сферах. Стати провідним спеціалістом означає, що ти точно знайдеш своє місце. Ти можеш:
– проєктувати літаки, автомобілі, дрони;
– створювати розумні системи безпеки та автоматизації будинку;
– розробляти виробниче обладнання та автоматизовані лінії;
– працювати над роботизованими протезами, медичною технікою;
– чи навіть будувати інфраструктуру для колонізації Марсу (так, і таке можливо!).
Чи легко знайти роботу за спеціальністю?
Якщо ти маєш портфоліо, розуміння основ, хоча б невеличкий досвід (курсові, хакатони, стажування) – знайти першу роботу реально. Ринок змінюється: хороші спеціалісти потрібні завжди. Компанії, особливо в Україні, охоче беруть на роботу студентів останніх курсів або відразу після бакалаврату, якщо ті вже щось уміють і готові вчитися.
Ключ – брати участь у стажуваннях, курсах, проєктах під час навчання, створювати проєкти, вести LinkedIn або принаймні збирати портфоліо.
Які перспективи кар'єрного зростання?
Кар'єра інженера може піти кількома шляхами:
– Технічний розвиток – від інженера-конструктора g провідного інженера g головного інженера g експерта / консультанта / архітектора систем.
– Менеджмент – керівник проєкту, технічний директор, CTO.
– Стартапи та підприємництво – можна відкрити власну справу або працювати в маленьких командах над новими продуктами.
– Наукова / викладацька кар'єра – особливо якщо цікавить дослідження або передача знань.
Завдяки гібридному підходу (механіка + програмування + автоматизація) інженер-механік сьогодні має набагато ширші можливості, ніж навіть 10 років тому. А якщо ще й підтягнути англійську – відкриваються двері практично до будь-якої країни світу.
Найголовніше – це ком'юніті. Студентське ком'юніті в ММІ надзвичайно потужне – це постійний вир мотивації до подальшого зростання та навчання. Тут завжди щось відбувається: тренінги, внутрішні та зовнішні олімпіади, хакатони, конкурси інженерних рішень, воркшопи зі старшими курсами чи навіть з випускниками, які вже працюють у відомих компаніях.
Кожен студент ММІ – це розумна, вмотивована, неординарна людина. Середовище тут надихає: ти не просто навчаєшся на парах, ти постійно ростеш навіть під час розмов у коридорі, під час перерв, або коли разом із друзями після занять обговорюєте нові технології, дивитеся відео про механізми або сперечаєтеся, який тип редуктора кращий для твоєї конструкції.
І насамкінець трошки порад
Не зволікай і роби те, що подобається. Час не гумовий, а технології розвиваються з космічною швидкістю. Чим швидше ти зрозумієш, що тебе дійсно захоплює – тим швидше ти зможеш влитися в цю сферу, знайти своє оточення, свою справу та почати будувати себе як спеціаліста. Інженерія – це точно не про відкладання "на потім". Це про "вчуся, створюю, аналізую, вдосконалюю".