Величезним досягненням української науки сьогодні, на думку професійної спільноти, є продовження антарктичних досліджень на станції "Академік Вернадський" та океанографічному судні "Ноосфера". З гордістю можемо сказати, що випускники і вчені КПІ є учасниками як отримання станції Україною майже 30 років тому, так і забезпечення її життєдіяльності та виконання програми спостережень нині.
Відомо, що 6 лютого 1996 року, о 18-45 за місцевим часом, над антарктичною станцією на острові Ґаліндез замайорів прапор України. Цьому передувала низка подій та три роки колосальної роботи посадовців, дипломатів й учених-ентузіастів.
На початку 1990-х МЗС Великобританії повідомило про продаж антарктичної станції "Фарадей" за близько 20 млн фунтів стерлінгів. Тоді послом України в Туманному Альбіоні працював Сергій Комісаренко – вчений-біохімік, член-кореспондент НАНУ, до 1992 р. – директор Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна, в 1991-1992 рр. – віцепрем'єр-міністр України з гуманітарних питань. Він розумів, що участь у дослідженнях світового океану, космосу та полярних регіонів – це, зокрема, три яскравих покажчики цивілізованої розвиненої держави. А в Україні тоді ні грошей, ні програми дій. Почалися консультації й переговори.
У 1993-1996 рр. радником з питань науки в посольстві України у Великій Британії працював Роланд Франко, онук Івана Франка, випускник гірничого факультету КПІ, к.т.н., заступник генерального директора Київського інституту автоматики, в 1972 -1978 рр. – директор Всесоюзного НДІ аналітичного приладобудування.
Як це було. Роланд Тарасович заприязнився з куратором станції і з'ясував, що Британію здебільшого цікавить продовження країною, що придбає станцію, науково-дослідних робіт, а не фінансова вигода. Вибір зупинили на Україні, тому що порівняно з іншими претендентами в нас була серйозна наукова база та фахівці з досвідом полярних експедицій, спроможні продовжити гідрометеорологічні спостереження, геофізичні дослідження, вивчення озонового шару, явищ магнетизму тощо. До того ж тоді Україна ще мала власний науково-дослідний флот, зокрема судна льодового класу. Забігаючи наперед: на станції досі продовжують вимірювати рівень озону – дослідження, започатковані британцями ще в 1957 році. Саме тут свого часу було відкрито озонову діру над Антарктидою.
Варто зауважити, що ставлення британських правлячих кіл до України було дуже позитивним. Не останню роль відіграла й інформація, що учасником першої експедиції до Південного полюсу під керівництвом британця Роберта Скотта в 1911 р. був полтавець Антон Омельченко, нагороджений потім медаллю короля Георга V. Його ім'я внесено до списку членів Королівського географічного товариства. До слова, його правнук, теж полтавець, був учасником 20-ї та 24-ї експедицій на станції "Академік Вернадський".
Урешті-решт британський Форін-офіс дав згоду на передачу Україні антарктичної станції "Фарадей" безоплатно за умови продовження досліджень, розпочатих британцями. Далі мова йшла про наукове устаткування та матеріали забезпечення життєдіяльності станції. "Англійці збиралися все перевезти на іншу їхню станцію, – згадував потім Р.Франко. – Я запевнив, що це недоцільно і перерве на довгий час наукові дослідження. Форін-офіс погодився. Тим більше, що перший рік після передачі станції там планувалась робота спільної британсько-української експедиції".
Британці залишили не лише якісну наукову апаратуру та все обладнання з життєзабезпечення станції, а й безліч речей, необхідних для життя в крижаній ізоляції: термобілизну, спеціальне взуття, ліки, побутову хімію, засоби гігієни, знаряддя праці, продукти та напої, верстати, телевізор, музичний центр тощо. "Жодного вільного квадратного метра на горищах. Аварійний склад був напакований одягом та реманентом, – розповідали потім учасники першої антарктичної експедиції. – Продуктів і напоїв, окрім, звісно, свіжих овочів та фруктів, вистачило б, мабуть, ще на рік".
Так завдяки клопотанням, зокрема, Роланда Франка Україна безкоштовно одержала від Великої Британії науково-дослідну станцію "Фарадей" (нині станція "Академік Вернадський") в Антарктиці. Перша українська експедиція назвала його "хрещеним батьком української антарктичної станції" та подарувала на згадку фото з відповідним написом.
Як не згадати й підступні дії нашого імперського сусіда в антарктичній українській епопеї. Після здобуття незалежності Україна намагалася отримати частину антарктичної спадщини радянського союзу, адже третина дослідників, які працювали там, були з України. Претендували на дві або хоча б на одну з дванадцяти радянських станцій (половину з яких потім було законсервовано). Проте Москва відповіла абсолютно в своєму стилі, і все радянське антарктичне майно чарівним чином перетворилося на російське. "Коли у нас уже була колишня британська станція, росія ще рік блокувала Україні вступ до Договору про Антарктику з формулюванням, що українці мають до РФ майнові питання. Навіть довелося надсилати Москві офіційну дипломатичну ноту з відмовою від претензій на радянські станції", – розповіли дипломати. "Але все це виявилося навіть на краще: ми натомість отримали справді якісну та надійну британську станцію", – поділились полярники.
Участь КПІ. Приємно відзначити, що співпраця Київської політехніки з Національним антарктичним науковим центром, який опікується станцією, стала тривалою, взаємно корисною і результативною. Як розповіла д.т.н., завідувачка кафедри комп'ютерно-інтегрованих оптичних та навігаційних систем, професорка Надія Бурау, протягом 2011-2023 рр. науковці та науково-педагогічні працівники приладобудівного факультету (кафедра ПСОН, з 2021 – КІОНС) взяли участь у виконанні Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011-2023 рр. (постанова КМУ №1002). За напрямом "Розроблення та впровадження нових технологій" проведено наукові дослідження зі створення автоматизованих систем запобігання витокам палива та додаткового захисту навколишнього природного середовища на антарктичній станції "Академік Вернадський". Такі дослідження спрямовано на виконання міжнародних зобов'язань України за Договором про Антарктику, на здійснення комплексних заходів щодо безпечного зберігання та поводження з паливом для забезпечення життєдіяльності антарктичних станцій і екологічної відповідальності в Антарктиці. До проведення наукових досліджень було залучено молодих учених, аспірантів та студентів другого (магістерського) рівня вищої освіти (науковий керівник – д.т.н. Н.Бурау, відповідальний виконавець – к.т.н. С.Цибульник). Науковий доробок за результатами досліджень складає більше 100 публікацій, серед яких монографія, статті у вітчизняних та закордонних фахових виданнях, матеріали та тези доповідей науково-технічних конференцій, більше 25 об'єктів права інтелектуальної власності. За результатами досліджень захищено 2 кандидатські та 5 магістерських дисертацій.
"Академік Вернадський" є частиною мережі POLARIN, що об'єднує арктичні та антарктичні станції для обміну даними, технологіями та підготовки нових поколінь полярних науковців. "У рамках створення Національного центру антарктичних даних (НАНЦ) науковці кафедри інформаційних технологій в телекомунікаціях НН ІТС запропонували методологію передачі результатів антарктичних досліджень, отриманих українськими вченими на станції "Академік Вернадський", на портал NASA", – поінформувала завідувачка кафедри професорка Марія Скулиш. Для цього було розроблено структуру шаблону звіту про антарктичні дослідження українських вчених на порталі НАНЦ за рекомендаціями SCAR і NASA та проведено покрокове заповнення шаблонів, запропонованих порталом NASA для внесення результатів антарктичних досліджень (виконавці – творчий колектив під керівництвом д.т.н. Л.С.Глоби).
На кафедрі телекомунікацій НН ІТС згідно з державним замовленням практично створено сучасну конкурентоспроможну систему зв'язку для експлуатації у складних кліматичних та метеорологічних умовах антарктичної станції "Академік Вернадський" (виконавці – академік НАНУ М.Ю.Ільченко, доц. І.В.Трубаров, доц. С.В.Капштик).
Здійснилися мрії. Україна є повноправним членом Антарктичного клубу, куди входять ще 29 держав. "Це доступ до інформації про стан Землі та можливість досліджувати, відкривати планету", – вважають молоді дослідники КПІ ім. Ігоря Сікорського та сповна використовують таку нагоду. Дорогу на льодовий континент вони проторували в 2023-му.
Учасником 28-ї української антарктичної експедиції (УАЕ) став випускник КПІ Андрій Олефір. Як геофізик він забезпечував на станції роботу магнітної обсерваторії, здійснював геофізичний моніторинг високоенергетичних природних явищ та досліджував льодовики. Першу освіту Андрій здобув за спеціальністю "Гірництво" в НН ІЕЕ. Там же почав навчання в аспірантурі. "Я займаюся розробкою контрольно-вимірювального обладнання, маю оригінальні патенти із застосування акустичних і сейсмоакустичних методів контролю, – поділився напрацюваннями дослідник. – Але виготовлення таких приладів потребує найновітніших технологій і найсучасніших станків, оригінальних матеріалів і нетрадиційних технічних рішень. Саме тому вирішив додатково опанувати магістерський курс із сучасних технологій виробництва й обробки матеріалів у Черкаському державному технологічному університеті". А під час роботи в експедиції молодий науковець дистанційно захистив магістерську дисертацію, що стосувалася акустичного контролю процесів фрезерування, свердління та буріння як різновидів контрольованого та керованого руйнування. Частину досліджень з експериментального буріння порід геофізик виконав безпосередньо в Антарктиці.
"Хочу розширити свої професійні знання та попрацювати з командою українських науковців, а також зробити внесок у розвиток української науки", – так пояснив своє бажання стати зимівником Олександр Мацібура, системний адміністратор 29-ї УАЕ. Він випускник КПІ за спеціальністю "Комп'ютерно-інтегровані технологічні процеси і виробництва", працював за фахом у різних організаціях. Олександра вирізняє любов до мандрів: об'їздив пів світу, багато подорожував Азією, любить гори, має досвід походів різної складності. Ще дорогою до Антарктики суттєво допоміг вченим у налаштуванні техніки для проведення досліджень. Завдяки цьому з борту "Ноосфери" успішно здійснили відбір фітопланктону та крилю. Після прибуття на станцію провів для членів команди тренінг з користування різноманітним спорядженням – снігоступами, кішками, льодорубами, льодобурами тощо, адже погода така, що "завжди щось падає на голову – або сніг, або сніг з дощем". А ще він чудовий фотограф.
Системний механік 30-ї УАЕ – Юрій Шовкалюк. Здобув освіту інженера-енергетика в КПІ. Займався проектуванням та експертизою проектних рішень джерел енергії, що працюють на різних видах палива, поєднуючи це з викладанням на ТЕФ (тепер ІАТЕ).
Вперше в Антарктику потрапив 2021-го у складі сезонного технічного загону, який проводив заміну котлів на станції. Усі роботи пройшли успішно, а за "золоті руки" механіка ще тричі запрошували ремонтувати станцію протягом наступних сезонів. Зокрема, він доклався до оновлення системи водопостачання та водовідведення. У сезонних експедиціях Юрій "захворів" любов'ю до крижаного континенту, тож вирішив податися на зимівлю.
На станції полярник відповідає за справну роботу всіх приладів і систем. Колеги кажуть, що він успішно може впоратися з будь-якою поломкою. Це дуже важливо, адже найближчий запас знаходиться за тисячі кілометрів, тож іноді механіку доводиться самому майструвати деякі запчастини.
Ще трохи, і стане традицією запрошувати випускників КПІ на посаду сисадмінів-зимівників. Нині на станції у складі 30-ї УАЕ Євген Шаталов, аспірант ФЕА, вихованець Київської політехніки, забезпечує передачу й зберігання даних, "щоб усе працювало як треба, а якщо можна – то краще". До участі в експедиції він ішов усвідомлено й цілеспрямовано. Визначився з "технічною" посадою у складі команди (їх усього три – механік-дизеліст, геофізик і сисадмін), самостійно опановував необхідні знання та набував досвіду як інженер автоматизованих систем керування. Як важливу складову, що сприяє роботі на станції, називає вміння навчатися, бути відкритим до нового, мати гнучкий розум, обробляти/аналізувати нову інформацію тощо. А ще бути доброзичливим, уміти комунікувати з колегами, оцінювати себе ніби зі сторони. Дуже трепетно Євген ставиться до оточуючої живої природи, переконаний, що люди не повинні втручатися в цю екосистему.
Євген вдячний викладачам і вченим кафедри за науку. А потенційних студентів закликає здобувати технічні спеціальності, адже "буде Перемога, модернізація й відновлення високотехнологічних підприємств. При правильному залученні інвестицій високий науковий потенціал буде затребуваний неймовірно".