Власник і виконавчий директор компанії КиївМедСервіс – вітчизняного лідера з обслуговування та ремонту медичного обладнання, техніки й інструменту – Владислав Бойко є випускником кафедри лазерної техніки та фізико-технічних технологій КПІ ім. Ігоря Сікорського. Успішний інженер та менеджер, він не пориває зав'язків з альма-матер. "Ми знаємо про медичну техніку усе, й навіть трішечки більше, – говорить підприємець, – і прагнемо поділитися знаннями та досвідом з нинішніми студентами".
📰
Свого вихованця залюбки приймають у НН ІМЗ ім. Євгена Патона. От і нещодавно він розповідав майбутнім інженерам і науковцям не лише про здобутки компанії КиївМедСервіс та кар'єрні можливості в ній, а й згадував власні студентські роки. Думки успішної людини завжди варті уваги, особливо для абітурієнтів, тож наводимо фрагменти розмови з ним.
Про колектив. "У нашій компанії немає плинності кадрів: більшість майстрів займаються ремонтом профільної медичної техніки понад 30 років, володіють поглибленими знаннями з проєктування, основами діагностики і ремонту, – розпочав свою розповідь Владислав. – Прилади для фізіотерапії, високотехнологічні МРТ апарати, ендохірургічне обладнання та багато іншої техніки довіряють нам лікарі з усієї України". І додав: "Але хочу акцентувати: саме завдяки КПІ, викладачам і наставникам, я зрозумів, що знайшов себе у професії, яка, без перебільшення, є основою усього технічного прогресу людства та носить горду назву – ІНЖЕНЕР".
Про кафедру (тут і далі від першої особи). "Навчаючись на кафедрі лазерної техніки та фізико-технічних технологій, я відкрив для себе новий світ, який має безмежні можливості саморозвитку та реалізації. Адже лазер посідає почесне місце в медицині, промисловості, науці та є, без перебільшення, неосяжним полем для досліджень і відкриттів. Так склалося, що я багато років працюю з медичною технікою і кожного дня бачу, як лазери рятують життя людей та роблять можливими малоінвазивні втручання й операції, які донедавна були відкритими та досить травматичними. Надзвичайно цікаво спостерігати, як створені руками інженерів надскладні механізми народжують висококонцентроване лазерне випромінювання. Цілком очевидно, що освоєння цієї професії бере початок в університетських аудиторіях, заповнених сторінками конспектів і хвилюванням іспитів, та в лабораторіях з численними практичними завданнями й іноді непередбачуваними результатами".
З власного досвіду. "Ось мій лайфхак щодо навчання в університеті".
Вибір. "При виборі майбутньої професії абітурієнти, як правило, орієнтуються на поради батьків, старших людей, зважають на інтуїцію. Так от, не існує неправильного вибору, а є шлях самопізнання та пошуку свого "Я", яке формується досвідом помилок і правильних рішень, що творять вас як особистість і майбутнього спеціаліста. І сьогоднішній вибір не обов'язково стане справою усього вашого життя".
Відповідальність. "На відміну від навчання у школі, в університеті вас тягнути за вуха ніхто не буде. Тобто все, що заробили, йде у кошик вашої успішності. На жаль, доведеться побігати за викладачами і відстоювати вашу можливість не бути відрахованими з першого ж семестру. Та не лякайтеся, в усіх так було, і навіть я здавав опірмат 7 разів, про що ми згадуємо на зустрічах випускників як про страшний сон інженера. Усе вийде, просто треба трішки позубрити або вміти вправно списувати (я вам цього не казав)".
Інвестуйте у відносини. "У кожного свої вміння і можливості. Хтось з легкістю розв'язуватиме логарифмічні рівняння біля дошки, а хтось не зможе вимовити ні слова і написати жодного рядка. Усі ми різні, й рівень підготовки також різний. Це нормально. Підтримуйте одногрупників, за потреби виручайте їх, надихайте власним прикладом. Звичайно, кожен сам відповідальний за свою успішність, але такі дрібниці допоможуть вам здобути повагу серед однолітків і, повірте, принесуть дивіденди навіть через багато років".
Вас можуть відрахувати. "При вступі нас було 32, а випустилося лише 16, і парадокс моїх спостережень у тому, що відрахували не найслабших. Тут головне – не "зловити зірку" самовпевненості, бо, як показала практика, студенти, яким навчання давалось досить легко, починали філонити. Дійсно, студентське життя сповнене пригод та цікавих подій, можливостей і спокус. Але правило: потім вивчу, потім складу, перескладу, наздожену, на жаль, не працює. Відповідальність дорослого життя починається саме в університеті. Основний висновок для мене і мій посил такий: тільки знайшовши в собі сили протистояти ліні та спокусам безтурботного життя, поборовши самовпевненість та пихатість, можна чогось досягти".
Співпраця з КПІ. "Часто спілкуючись з викладачами кафедри, не лише ділюся новинами з моєї роботи, а й за можливості передаю до університету різноманітне обладнання для використання в навчальному процесі. Приміром, подарували кафедрі апарат УЗД, за допомогою якого можна не лише обстежувати пацієнтів, а й імітувати наявність включень у різних матеріалах (застосовується при ультразвуковій перевірці якості та чистоти внутрішніх структур виробу після зварювальних робіт чи лазерного наплавлення металу).
Наразі розглядаємо варіанти проходження післядипломної практики випускниками нашої кафедри, інтегруючи їх у наші робочі процеси у майстерні та безпосередньо у лікарнях нашого міста. Це буде дуже цікаво і захоплююче, я вам обіцяю!"
Війна. "Так, було страшно. І спочатку ми не знали, що робити і як діяти. З першого ж дня надходило багато дзвінків, особливо з військових установ і лікарень. Пам'ятаю, як на першому тижні війни ми працювали в операційній Головного військового клінічного госпіталю, ремонтуючи рентгенівську установку, і поряд на операційному столі лежав військовий з кульовим пораненням. Апарат ми відремонтували, і прямо у нас на очах лікарі знайшли, де саме знаходиться куля, та витягли її. А в цей час лунали вибухи і було дуже тривожно, адже ми перебували на об'єкті, який міг стати ціллю ворога".
Будні. "Ось уже три роки щодня до нас надходить багато запитів і від військових, і від цивільних. Не відмовляємо нікому. Після перепрофілювання вирішили брати в ремонт геть усе, що стосується медичної тематики. "Приймаємо замовлення від ЗСУ, територіальної оборони, фізичних осіб, орієнтовані на допомогу армії та захист населення. Ремонтуємо все" – такий банер розмістили на нашому сайті. Так і працюємо.
Не приховую, замовники вдячні нам за професіоналізм, плідну співпрацю та внесок у розвиток охорони здоров'я: "Ваша підтримка є важливим свідченням небайдужості, доброти та надії. Нехай ваша щедрість повернуться до вас сторицею". Звісно, приємно таке чути".
Благодійність. "Цілком очевидно, що ми багато співпрацюємо з благодійними фондами та гуманітарними організаціями. Досвід був різний: як дуже позитивний, так і навпаки. Тож тепер на всю техніку, яку передаємо медикам як благодійну допомогу, наносимо лазерне гравіювання: "гуманітарна допомога, не для продажу", щоб унеможливити її подальшу недобросовісну реалізацію. Також нами було прийнято рішення віддати одне з наших приміщень під пункт незламності: придбали генератор, обігрівачі та провели інтернет, облаштували комфортну територію для перебування. Робота не зупинялася ні на день".
Як вистояти. "Активний спосіб життя завжди допомагав мені зберігати життєву енергію та налаштуватися на результат. У житті, як і в спорті, за перемогу треба боротися, і моє спортивне минуле дуже мені в цьому допомагає. Гребля, велоспорт, дайвінг, гірські лижі, риболовля – у мене багато активних хобі". (Владислав має розряд кандидата в майстри спорту з греблі (гребний слалом, входив до збірної Києва) та є чемпіоном України з велотріалу в категорії "експерт" – ред.)
Головне на сьогодні. "Не боятися помилятися, вірити в себе, спотикатися і йти далі. Не втомлюватися дякувати ЗСУ, донатити, бути готовими відстоювати та розбудовувати нашу країну. Бо іншої у нас немає".