Міжнародна освітня програма "Насіння для майбутнього", зорганізована компанією "Huawei", зібрала цьогоріч у Римі 150 студентів із 23 країн. Основними темами події стали: інновації, диджиталізація, сталий розвиток і підприємництво. Серед учасників було й п'ятеро талановитих студентів із п'яти провідних українських університетів. Київську політехніку представляла четвертокурсниця РТФ Анастасія Сидоренко.
✨
Жінки надихають. Для студентки це літо видалося вельми насиченим. Спочатку, в середині червня, у складі української делегації вона взяла участь у роботі саміту "Перспективи жінок у технологіях" (Польща). Упродовж двох днів на п'яти майданчиках учасниці мали можливість прослухати лекції ІТ-експерток з квантових обчислень, взаємодії людина-машина, нейрорізноманіття, наук про дані, штучний інтелект, машинне навчання та хмарні рішення, а також цифрової екології та кібербезпеки. До уваги студенток та їхніх наставниць пропонувалися десятки майстер-класів і близько ста ознайомчих стендів від провідних ІТ компаній.
Вітаючи учасниць, голова Польського освітнього фонду "Perspektywy", давній та надійний друг КПІ ім. Ігоря Сікорського Біанка Сівінські запитала: "Яка революція була єдиною, що за останні 100 років завершилася успіхом?". І сама ж відповіла: "Це жіноча революція, жінки дійсно змінили і продовжують змінювати свою соціальну роль. Технології відіграють тут величезну роль. А ми є частиною цих змін!". Анастасія із захопленням розповідає про ту поїздку: "Я щиро вдячна за можливість відвідати цей захід! Це був найкращий саміт, на якому я була, і досі згадую про нього з усмішкою. Біанка Сівінські, CEO цього саміту, стала моїм натхненням та рольовою моделлю. Створити грандіозний технічний проєкт, який об'єднав жінок з 88 країн світу та став мотивацією для кожної з них, – це потужно та надихаюче".
Перше кохання. Від розповіді про поїздку в Польщу переходимо до університетських буднів. Нині А.Сидоренко навчається за спеціальністю "Телекомунікація та радіотехніка". Про свій непростий вибір вишу та любов до нього говорить охоче й докладно: "Коли у 8-му класі постало питання вибору професії, спеціальності чи навчального закладу, однозначної відповіді в мене не було. У школі подобались математика та англійська мова, але й інші предмети були до душі, тому обирати було складно. Проте, після того, як я прийшла в КПІ на екскурсію, то знала, що вступлю саме сюди і буду навчатись на бюджеті, чого б мені це не коштувало. Мама жартома називає КПІ моїм першим коханням. Тоді я ще не була певна, який факультет обрати, але стала краще навчатись, а згодом сумлінно готувалася до ЗНО. Майже весь навчальний рік 11-го класу я не знала, куди саме вступати, та дуже переживала з цього приводу, хоча вже й здогадувалась, яку спеціальність обрати. Я ділилася своїми переживаннями абсолютно з усіма, навіть з батьками моєї подруги, які закінчили РТФ та мали ту ж само спеціальність, про яку я мріяла для себе. Тому з усіх факультетів я обрала саме РТФ і жодного разу про це не пошкодувала. Коли в мене розпитують про факультет, я з теплотою розповідаю про наших неперевершених викладачів та яскраве студентське життя. Пишаюся тим, що належу до великої РТФ-родини радіокотиків".
Наставники. Про своїх викладачів, яким найбільше хочеться сказати "спасибі, що були в моєму житті", дівчина відгукується натхненно та емоційно: "Кожен викладач нашого факультету був дотичним до того, щоб зробити з мене та інших студентів найкращих фахівців: докладно пояснювали незрозуміле, допомагали навіть в позаурочний час. І я дуже їм за це вдячна. Ірина Олександрівна Приходько стала куратором моєї групи з першого курсу, і з того часу підтримує нас абсолютно в усьому. Ми дуже цінуємо її та поважаємо як викладача і людину. Також хочу згадати Яну Леонідівну Зінгер, яка із захопленням викладає свій предмет та завжди з радістю допомагає студентам. Її кабінет став особливим місцем для кожного з нас. Викладачі РТФ, ви неймовірні, тому я би хотіла відзначити усіх".
"Насінинки" проростають. Наступною важливою подією цього літа стала для Анастасії поїздка до Риму. "Уявіть: п'ятеро українських дівчат з технічних вишів серед півтори сотні різномовних студентів з усього світу, – ділиться враженнями дівчина. – Тому вільне володіння англійською дуже знадобилося. З України була навіть одна першокурсниця, але її ораторським навичкам та вмінню вести діалог позаздрив би не один магістр".
Варто наголосити, що англійська стала у пригоді не лише у спілкуванні з однолітками, але й, що важливо, для участі в наукових заходах: учасники програми ознайомилися з останніми тенденціями розвитку 5G, штучного інтелекту, хмарних обчислень, кібербезпеки, протидії зміні клімату тощо. Зокрема, студенти прослухали лекції на теми "5G та цифрова енергія" і "Штучний інтелект та хмарні сервіси". Для талановитої молоді також було організовано майстер-класи й тренінги з розвитку професійних навичок від провідних фахівців компанії "Huawei". Далі під керівництвом менторів студенти розробляли цифрові рішення для подолання викликів і сталого розвитку місцевих громад, а також готували й презентували власні стартапи у межах конкурсу Tech4Good.
"У кожного з нас було багато ідей щодо проєкту (стартапу), проте зібравшись командою, до якої входили п’ятеро з України та троє з Румунії, ми врешті-решт вирішили, що було б цікаво вдосконалити вже існуючий "розумний смітник" (пристрій для роздільного збирання скла, паперу, відходів тощо) та додати систему бонусів, щоб заохотити українців до сортування сміття, – каже Анастасія. – Так-так, на перший погляд проєкт не глобальний, але, погодьтеся, час уже наводити лад у цій сфері: і довкіллю користь, і кошти можна заробити/зекономити. Отже, "розумний смітник" зважує та ідентифікує вкинуте/викинуте людиною, відправляє у потрібний відсік, далі на аккаунт користувача нараховуються бонуси, що діють у певному супермаркеті. У такий спосіб ми охоплюємо велику цільову аудиторію та зацікавлюємо всі сторони".
Представники компанії "Huawei", до речі, ділового партнера КПІ ім. Ігоря Сікорського, наголошують, що Україна є постійним учасником програми "Насіння для майбутнього" з 2016 року. За цей час 100 українських студентів взяли участь у програмі, а найуспішніші з них пройшли навчання і відвідали головний офіс "Huawei" у м. Шеньчжень. Учасниками "Насіння для майбутнього" стають студенти університетів із високими результатами навчання, які живуть в Україні, активно цікавляться технологіями, хочуть працювати у сфері ІКТ та використовувати технології у різних галузях. Програма дає можливість отримати сучасні теоретичні знання й практичний досвід, що в майбутньому допомагає молодим фахівцям підвищити свою конкурентоспроможність на ринку праці.
Цікавим та пізнавальним для українок (втім, для інших учасників також) стало знайомство з культурою та особливостями країн-учасниць у рамках проєкту "Глобальне селище". Кожна країна мала свій стенд/експозицію, де учасники спілкувалися, ділилися враженнями та знаннями. "Разом ми відзначали наші відмінності та виявляли подібність, – згадує Анастасія. – Це був справді чудовий досвід, і мені випала можливість заспівати на великій сцені відому українську пісню "Як тебе не любити, Києве мій". Утім, ми на жодну хвилину не забували, кому зобов'язані можливістю навчатися, подорожувати й доносити світу правду про страшну війну".
І на завершення дівчина додала: "Хотіла б закінчити свою розповідь кількома цитатами, які почула від спікерів. Можливо, вони мотивують вас так, як мотивували мене: "Коли б у вас не сталася криза, не витрачайте її даремно", "Мої невдачі були величезними, але саме так я навчився". Тож будемо вчитися, працювати та готуватися до повоєнного відновлення країни.