Про запуск у космос наносупутника "PolyITAN-НР-30", створеного групою науковців, студентів і аспірантів КПІ ім. Ігоря Сікорського, наша газета вже писала в першому номері за 2023 рік. Тепер ми розпочинаємо друкувати серію інтерв'ю з молодими дослідниками, які у складі цієї наукової групи під керівництвом Бориса Рассамакіна розробили, виготовили і підготували супутник до космічного старту.
Сьогоднішній наш співрозмовник – аспірант НН ІАТЕ Роман Мельник.
– Коли ви долучилися до команди, яка займалася "PolyITAN-НР-30"?
– Із 2013 року, тобто з 3-го курсу свого студентства, я працюю в лабораторії теплових труб і супутникових технологій. А у 2016 році почав працювати в групі Бориса Рассамакіна. Спочатку займався не самим супутником, а допомагав у термовакуумних дослідженнях різних елементів космічної техніки на термовакуумній камері. Паралельно розробляв різні теплові труби для систем термостабілізації. І десь приблизно півтора року тому мені і моєму колезі – аспіранту Леонідові Ліпницкому – було запропоновано зайнятися розробкою теплової труби для космічних досліджень саме на базі наносупутника "PolyITAN-НР-30".
– І вашим основним завданням стало…
– Створення експериментального зразка мініатюрної алюмінієвої теплової труби, щоб дослідити її параметри в умовах космічного простору. Крім того, важливим завданням було дослідити ресурс функціонування подібних теплопередавальних систем. У нашому випадку – це теплові труби. Важливо дізнатися, скільки часу вони можуть функціонувати в агресивному космічному середовищі. Кінцева мета – отримати результати і використати їх для визначення ефективності роботи теплової труби в космосі. Зазначу, що отримані дані ми будемо порівнювати з результатами, що були отримані в лабораторії, де імітувалися деякі космічні умови. Хоча, все ж таки, імітація на Землі суттєво відрізняється від того, що відбувається в космічному просторі. Отже, ми сподіваємося визначити, наскільки – гірше чи краще – працюють подібні системи в космосі, і вже з урахуванням наших даних створювати наступні системи для покращення ефективності термостабілізації електронних елементів у майбутніх апаратах. Що, у підсумку, дозволить підвищити надійність функціонування космічних апаратів та продовжити термін їхньої служби.
– Цікаво, як створювалася саме ця мініатюрна теплова труба?
– Науковий керівник Борис Рассамакін в технічному завданні мені та аспіранту Леонідові Ліпницкому надав певні параметри, яким має відповідати теплова труба. Виходячи з цього, ми визначили тип теплоносія та канавок, які мають бути в цій трубі. Для теплової труби було обрано Г-подібну форму з урахуванням внутрішньої будови супутника. Крім цього, було створено радіатор випромінювання, за допомогою якого буде скидуватися тепло в космічний простір. Безпосередньо виготовленням ми займалися в майстерні лабораторії. Після створення труби провели наземні дослідження в умовах, наближених до космічних, вібраційні тести, перевірку герметичності та ін. І після цього інша частина команди вже займалася компонуванням розміщення труби в супутнику.
– Як відбувається отримання параметрів з супутника?
– Електроніка супутника розроблена з урахуванням експеримента з тепловою трубою. Тобто, у нас є датчики температури на трубі, які програмно і компонентно під'єднані до електронної начинки. Під час телеметрії разом з масивом даних зі супутника ми будемо отримувати значення температур уздовж труби. Крім цього, ми заздалегідь плануємо експеримент, тобто час підведення теплоти, значення теплового потоку, період роботи мінітеплової труби та записи температур в архіві даних експерименту, визначаємо, які параметри і в якій послідовності знімати та ще деякі моменти. Враховуємо, на якій ділянці орбіти та якою стороною супутник буде повернутий до Сонця, до Землі. Всі вихідні параметри наперед прораховуються, відстежуються і потім, під час сеансів телеметрії, все це у вигляді коду буде передаватися на супутник, який уже автономно відпрацьовуватиме експериментальну програму. Після запису результатів в архів наносупутника (флешпамять) ці дані повертаються до нас у вигляді телеметричної інформації. Ця інформація розшифровується, ми обробляємо дані за допомогою стандартних та спеціально розроблених методик експериментальних досліджень теплових труб. І це відбуватиметься у форматі, який нам буде потрібний.
– Як працювали в команді, всі разом в одному приміщенні?
– Ні, не так. Робота над супутником розділена на блоки специфічних завдань. Цими блоками займається кожна людина окремо. Наприклад, ми з Леонідом Ліпницьким створювали мінітеплову трубу, інші виконували свої завдання. Звісно, була комунікація, обмінювалися даними, раз на два тижні зустрічалися і обговорювали питання, що виникали під час роботи, та визначали завдання на наступні 2-3 тижні.
– А які у вас плани на майбутнє? Готуються до запуску нові супутники. Ви не задіяні в цих проєктах?
– Стосовно першого запитання – хотілося б розширити діапазон використання своїх знань не тільки на космічні апарати, але й, можливо, на ракетоносії. І, в принципі, заглиблюватися в космічну тематику ще більше. Щодо другого – у наступних проєктах, напевно, буду задіяний. Кожний супутник проходить певне тестування, без якого апарат не мають права запускати. Це – термовакуумні дослідження, вібраційні тести і багато іншого. Зазвичай, вони тривають досить довго і, можливо, мене залучать до цього процесу, бо я вже цим займався.
– Романе, ви людина молода, але в 29 років вже маєте вагомі досягнення в роботі, берете участь у Космічній програмі університету. Що могли б побажати чи, швидше, порадити нинішнім студентам КПІ?
– Я вважаю, що КПІ як університет добре справляється зі своїм завданням. Він дає доступ до знань, надає низку можливостей. А от чи будете ви ними користуватися – це вже від університету не залежить. Мені університет дав певні можливості, і на сьогодні я певною мірою ними скористався.
– Ви займаєтеся науковою роботою, яка вимагає чимало часу. А крім роботи у вас є ще якісь захоплення?
– Мені пощастило, бо моя робота мені дуже подобається. У мене таке гармонійне поєднання: робота і робота-хобі. І під час хобі я займаюсь дослідженням інших напрямів науки і техніки.
Приголомшливі подробиці запуску PolyITAN-HP-30
Для телемарафону «Єдині новини» журналісти телеканалу «1+1» взяли інтервʼю у розробника наносупутника — аспіранта КПІ Романа Мельника — та проректора з навчально-наукової роботи КПІ Віталія Пасічника.
Наші науковці розповіли про підкорення космосу КПІшниками, роль чергового наносупутника на орбіті, його унікальність, майбутні розробки й допомогу з фінансуванням.
Запуск PolyITAN-HP-30 вже завтра!
Запуск PolyITAN-HP-30 на орбіту дасть змогу науковцям КПІ отримати робочі характеристики теплових труб в умовах мікрогравітації.
Також виявити можливі хиби й переваги в процесі подальшого створення теплових труб для різних космічних апаратів.
‼️ Запуск вже завтра, 3 січня 2023 року о 16:55 за київським часом з мису Канаверал (США).
🎥 Долучайтесь до прямої трансляції на КПІмедіа завтра, 3 січня о 16:00.