Стаття 20 Конституції України декларує, що малим Державним гербом України є знак Княжої Держави Володимира Великого – золотий тризуб.
Який же зміст, яка історія тризуба? Термін «тризуб» з’явився завдяки волі історика М.Карамзіна. У своїй фундаментальній праці – «Історія держави Російської», виданій упродовж 1816 – 1828 років, про знак на монетах князів Київської Русі він зазначив: «подібний тризуб». І цим по суті вніс плутанину.
У 1860–1862 рр. в Європі спалахнула суперечка, яка дістала назву «дворічної наукової дискусії», з приводу змісту та значення загадкового тризуба. Провідні вчені континенту так і не змогли розгадати його таємницю. Протягом останніх 100 років більш як 50 вчених – російських, українських та інших – спробували відгадати походження і значення тризуба. Думки їх досить розбіжні. Існує понад двісті гіпотез щодо трактування тризуба: тризуб – це верхівка скіпетра візантійського або скіфського царя; корона, голуб святого духа, корогва, якір, нормандський лук, нормандський шолом, нормандська сокира, кінець нормандського списа і т.д.
Найдавніші археологічні знахідки знака, схожого на тризуб, належать до часів Трипільської культури IV – III тис. до н.е. Сліди його бачимо і в культурі еллінів, звідки вийшла грецька культура, у грецьких богів Зевса, Посейдона (він же Нептун), Плутона. Тризуб там був знаком влади. Згодом тризуб поширився під впливом грецької культури на інші культури і цією дорогою зайшов до Боспорського царства (Крим, Тамань, Тмутаракань).
У результаті безпосередніх зв’язків Києва з Боспорським царством і впливу грецької культури тризуб поширився на Київську Русь. Тризуб зберігся на золотих і срібних монетах князя Володимира, став спадкоємним геральдичним знаком для його нащадків і символом могутності Київської Русі. Зображення тризуба мають клейма на цеглі Десятинної церкви у Києві (986 – 996 рр.), Успенського собору у Володимирі-Волинському (1160 р.), на каменях та цеглі інших держав, на зброї, перснях, посуді.
Протягом кількох століть тризуб був поширений у всіх князівствах Київської Русі. Згодом зазнав змін (двозуб), але весь час зберігалась первісна Володимирова основа. Окремі династичні роди на українських землях використовували тризуб як своє династичне знамено аж до XV століття.
Тризуб, а вірніше хресто-якірна символіка, була присутня в гербі Володимира Ольгердовича, який княжив у Києві в 1363 – 1394 роках. Сини його – Андрій та Олелько – також послуговувались якорем-перснем. Зображення якоря-хреста наносилось і на монету Галицької Русі, яка карбувалась у Львові. В тому ж XIV ст. хрести-якорі або просто якорі в різні часи (аж до кінця позаминулого століття) прикрашали герби таких міст, як Вінниця, Прилуки, Бердянськ, Городня, Зіньків, Миколаїв, Одеса.
У гербах гетьманів Війська Запорозького Б.Хмельницького та І.Мазепи основним геральдичним символом був тризубий якір-хрест. Входив він і до герба відомого київського митрополита Петра Могили, запорожця П.Уманця, лубенського полковника М.Ілляшенка.
У літописі гадяцького полковника Григорія Граб’янки факт появи у козаків власного герба пов’язують із польським королем Стефаном Баторієм. «А літа 1576 р., – зазначає літописець, – завбачивши, як добре козаки з татарами б’ються, наставив їм гетьмана, прислав корогву, бунчук та булаву, печатку гербову, рицарів з самопалами і ковпаками набакир надітими». І вже на першій відомій військовій печатці 1592 року бачимо незмінне в подальшому зображення козака з мушкетом – символічний образ усього славного запорізького війська та його мілітарної могутності. Печать у запорожців була округла, спершу меншого, а пізніше більшого розміру, а посередині був герб – козак з мушкетом. Козацький герб репрезентував Запоріжжя перед зовнішнім світом як зовнішній атрибут, як ознака привілейованого статусу, як засіб підтвердження козацької вольності.
Козацька держава Військо Запорозьке перебрала від Запоріжжя назву, систему державного устрою, військову організацію та державну символіку, в тому числі герб. Навесні 1648 року козака з самопалами було розміщено в полі військової печатки новоствореної держави Богдана Хмельницького. Відтоді лицар Війська Запорозького незмінно репрезентуватиме козацьку Україну аж до самого занепаду Гетьманства.
З огляду на те, що нове державне утворення Військо Запорозьке стало використовувати старий запорізький герб, Запоріжжя змушене було внести певні поправки в його зображення, щоби запобігти існуванню однакових гербів у різних державних утвореннях. Запоріжжя додало до старого козацького герба зображення списа, що мало символізувати прикордонне розміщення низової держави. Довкола печатки був напис: «Печать Славного Війська Запорожского Низового».
На військових печатках Івана Брюховецького та Михайла Ханенка поруч із звичайною фігурою козака бачимо зображення списа, що мало вказувати на вирішальну роль Запоріжжя при обранні на гетьманство названих вище претендентів на гетьманську булаву. Зовсім іншу символіку зображено на військовій печатці Петра Суховієнка, який здобув гетьманську булаву за підтримки кримського хана Аділ-Гірея. На печатці було незвичне для козаків зображення – лук з двома стрілами. Вигляд нового герба не сприйняли козаки. Приміром, дорошенківські козаки погрожували «поламати суховієвий лук і стріли» своїми «старожитніми мушкетами», натякаючи в такий спосіб на складову частину державного герба Війська Запорозького – мушкет (самопал).
Після скасування Гетьманства 1764 року «козака» замінив герб новоствореної Малоросійської колегії: на золотому тлі – чорний двоглавий орел та герби п’ятьох давніх князівств (Київського, Стародубського, Сіверського, Чернігівського, Переяславського). Автором герба був малоросійський генерал-губернатор Петро Румянцев.
Тризуб постійно був уживаний і в побуті українців, зокрема, в карпатських селах була традиція малювати його на стінах чи воротах під час релігійного свята Водохреща – 19 січня. Так у знаках хреста і тризуба сполучились християнські і язичеські символи. Значення тризуба в українського населення потрійне: він є і символом державної влади, тобто, державним гербом; знаком національним і знаком релігійним. Тому і вживали його окремо і в комбінаціях: на монетах, Йорданях, по хатах.
На початку ХХ ст. в результаті української Національної революції та утворення Центральної ради відбулося відродження давніх історичних традицій. Як державний герб золотий тризуб на синьому тлі був схвалений у лютому 1918 року Малою Радою УНР у Коростені і затверджений Центральною Радою 22 березня 1918 року. Тризуб став фігурувати на державних печатках, банкнотах УНР, як герб зберігся в часи гетьманату П.Скоропадського (1918 р.) та далі за Директорії (1918 – 1920 рр.). Після проголошення 22 січня 1919 р. Акта злуки тризуб став державним гербом об’єднаних українських республік – УНР та ЗУНР. Протягом певного часу тризуб був відзнакою і в ЧУГА (Червоній Українській Галицькій Армії). Пізніше, у 20 – 40-х рр. ХХ ст., символіку із зображенням тризуба використовували різні політичні організації Західної України, Буковини. Зокрема, золотий тризуб увійшов як елемент до державного герба Карпатської України, затвердженого сеймом 15 березня 1939 року.
19 лютого 1992 р. після гострих дискусій Верховна Рада України затвердила Малий герб України – тризуб, знак княжої держави Володимира Великого. А Конституція України, прийнята п’ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 р., закріпила тризуб Малим гербом України.
Конституцією України передбачена, крім малого герба, і наявність великого. Великий Державний герб України, – говориться в статті 20-й, – встановлюється з урахуванням Малого державного герба України та Герба Війська Запорозького (козак з мушкетом (самопалом)).
Будемо сподіватися, що нарешті на двадцятому році незалежності буде прийнятий закон «Про Великий Державний герб України» і згідно з Конституцією його складовою частиною стане Герб Війська Запорозького – козак з мушкетом як символ нашої волі і непереборності.