Студенти нашого університету завжди вирізнялися активною громадянською позицією, діяльно реагували на події, які відбувалися Україні. Їх, небайдужих, хвилювала і хвилює доля своєї Вітчизни.
Восени 2004 р. і взимку 2013-2014 рр. студенти та співробітники КПІ були серед найактивніших учасників революційних подій у Києві. Серед перших вони вийшли на Майдан захищати свій вибір, своє право голосу, також брали участь в Антитерористичній операції на сході країни. Драматичні події 2022-го сколихнули академічну спільноту: ті, хто навчався, і ті, хто навчав, пліч-о-пліч стали зі зброєю в руках на передовій, у бойові шеренги ТрО, взяли на себе нелегку ношу допомоги армії, переселенцям, нудженним на деокупованих територіях.
Нещодавно командування 112-ої бригади тероборони м. Києва вручило Подяку Єгорові Миколайчуку, студенту 2-го курсу Навчально-наукового інституту атомної та теплової енергетики (НН ІАТЕ) за вагомий внесок у забезпечення захисту державного суверенітету, територіальної цілісності та безпеки України.
Як розповів Єгор, до волонтерської діяльності він долучився фактично випадково. "Після початку повномасштабного вторгнення увесь день слідкував за новинами, – згадує юнак. – З'їздив у військкомат, але не взяли. Мав тоді 17 років, тож вважався замалим. Наступного дня знайшов в інтернеті сайт гуманітарного штабу, що розташовувся неподалік. Вирішив сходити, запитати, чим можу бути корисним. Прийшов, допоміг з розвантаженням, але роботи було мало. 27 числа у спільному чаті штабу написали, що теробороні необхідна допомога з будівництвом укріплень. Я зрозумів, що це шанс реально допомогти своєму місту, тож швидко вдягнувся і пішов до барикад. Там познайомився з багатьма хорошими людьми, робота йшла доволі швидко, незважаючи на холод і сніг. У кінці дня (комендантська година!) стало зрозуміло, що роботи ще багато, тож домовилися продовжити і назавтра. Так почав ходити туди щодня. Деякі люди з'являлись і зникали, але більшість приходили стабільно".
Наприкінці зими – на початку весни ще не було чіткої централізованої організації робіт зі спорудження укріплень, а вже з квітня почали діяти Добровольчі формування територіальних громад (ДФТГ) – воєнізовані підрозділи, сформовані добровольцями, які проживають на території певної громади, для виконання завдань ТрО на цій території. Звичайно, Єгор вступив до ДФТГ. "На початку квітня, – продовжує він свою розповідь, – було організовано ДФТГ на чолі з командиром та молодшим офіцерським складом, які вже мали креслення усіх необхідних укріплень, а також отримували точну інформацію від командування, що дозволяло будувати найефективніші і, водночас, значно складніші оборонні споруди різних типів, які підходять для абсолютно різних умов і завдань". Тож саме за допомогу у будівництві фортифікаційних споруд у складі ДФТГ студент був відзначений Подякою військових.
Нині Єгор Миколайчук продовжує навчання та мріє знайти роботу за спеціальністю. "Усе-таки IT є рушієм прогресу, тож фахівці у цій сфері ще довгий час будуть затребуваними на ринку праці, – розмірковує він. – Звісно, я не планую полишати роботу в ДФТГ і за можливості буду приходити на барикади. Війна ще триває, і не можна забувати про додаткове укріплення тилових міст".
Професорка Наталія Аушева, завідувачка кафедри цифрових технологій в енергетиці НН ІАТЕ, тепло відгукується про свого підопічного: "Добре знаю Єгора – відповідальний і старанний юнак. Останнім часом вчився він не дуже добре, але обіцяв підтягнути навчання. Нещодавно Єгор записався у відділ по боротьбі з кіберзлочинністю, бо вважає, що зараз потрібні будь-які методи боротьби з ворогом".