Київський політехнік

“Хочеш бути здоровим – бігай, хочеш бути розумним – бігай, хочеш бути щасливим – бігай,” – так, здається, говорили стародавні греки. А вони зналися на фізичних вправах. Недарма ж Олімпійські ігри придумали.

У січні 2006 року виповнилось 5 років з дня заснування кафедри біотехніки та інженерії. Ювілей це, чи ні? За звичайними мірками – дуже молодий вік порівняно з іншими підрозділами НТУУ “КПІ”. Але це і час для розквіту творчих сил і здійснення честолюбних планів. Кафедру створено у 2001 р. згідно з наказом ректора університету як структурний підрозділ першого в Україні факультету біотехнології і біотехніки.

Із 19 по 21 квітня 2006 року в навчальному центрі інформаційно-бібліотечних технологій НТУУ «КПІ» пройшов тренінг-семінар для адміністраторів комп’ютерних мереж бібліотек технічних вузів України й міста Києва.

З 27 по 29 квітня 2006 року на базі хіміко-технологічного факультету було проведено І Всеукраїнську науково-практичну конференцію студентів, аспірантів та молодих учених з хімії та хімічної технології. У її роботі взяли участь більш ніж 180 представників провідних ВНЗ та НДІ нашої держави.

“Рукописи не горять…” – і таки іноді правда!.. Село Саварка на Богуславщині. Хатина, в якій у 20-ті роки ХХ ст. проживали вчителі Марія Іщенко та подружжя Чалих… І ось у листопаді 2005 р.

Це один з найбільших художніх музеїв України. Розташований він на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у приміщенні колишніх митрополичих покоїв і прилеглої до них домової Благовіщенської церкви, які є пам’ятками архітектури VIII – поч. XX ст.

На урочистості з нагоди 61-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній 5 травня до зали засідань Вченої ради було запрошено ветеранів війни Київської політехніки.

Минув шістдесят один рік від часу закінчення Великої Вітчизняної війни. Здобутком історії давно стали події тих буремних років, коли весь радянський народ виборював перемогу у важкій боротьбі з фашистськими загарбниками.

Славна родина. Славна родина у Поплавських – аж двох Слав мають: батько Ярослав і старший син Станіслав. Йому вже три роки, і з осені серйозний і врівноважений Славко збирається йти в дитсадок. А поки що – він помічник у домі.