Відкриття пам’ятника С.П.Корольову

Серед урочистостей, що проходять в Україні з нагоди 100-річчя від дня народження її славного сина – геніального вченого, конструктора, людини високого розуму і таланту Сергія Павловича Корольова, – і відкриття пам’ятника на території НТУУ “КПІ”, де майбутній головний конструктор навчався у 1924-1926 рр. на машинобудівному факультеті.

18 січня Київська політехніка приймала високих і почесних гостей – нащадків С.П.Корольова, космонавтів СРСР та України, ветеранів Байконура, представників законодавчої та виконавчої влади України, дипломатичного корпусу, Національного космічного агентства України (НКАУ), наукову та освітянську громадськість, представників Житомира – батьківщини вченого, на Музейній площі зібралися також студенти та співробітники університету.

Вітаючи присутніх, ректор НТУУ “КПІ” академік М.З. Згуровський сказав, що “ми всі маємо пишатися, бо саме українська земля дала життя і путівку в майбутнє цій славній людині – геніальному конструкторові, вченому, підкорювачеві космосу”. “У КПІ Сергій Корольов почав своє професійне формування, – вів далі ректор. – Він мав чудових учителів – математика М.П. Кравчука (до речі, пам’ятник академіку Кравчуку розташований поруч із пам’ятником С.П. Корольову), механіка Г. Сухомела, радіофізика В. Огієвського, інструкторів льотної справи І. Касьяненка та В. Боброва”. Щоденно студенти КПІ проходять повз барельєф ученому на фасаді головного корпусу, навчаються в аудиторії ім. С.П. Корольова, у ДПМ розгорнуто експозицію, присвячену підкорювачу космосу, тепер на головній алеї їх зустрічатиме пам’ятник синові Землі, який зробив перші кроки у Всесвіт – на цій ліричній ноті закінчив свій виступ ректор.

Право перерізати стрічку на полотнищі і відкрити пам’ятник надається дочці вченого Наталії Сергіївні Корольовій. Під мелодію Гімну України повільно спадає полотнище і поглядам присутніх відкривається знайоме, таке людяне і разом із тим бронзово-величне, обличчя людини, що відкрила нову сторінку в історії людства.

Перший заступник Голови Верховної Ради України А.І. Мартинюк у своєму виступі поділився радістю, що було прийнято постанову ВР про відзначення 100-річчя геніального вченого – вихідця з України, а виконавча влада втілила її в життя, “спрацювавши чітко і злагоджено”. “Так склалося, – сказав Адам Іванович, – що про діяльність вченого дізналися більше, коли його вже не стало”. У політика викликає почуття гордості той факт, що всесвітньо відомий вчений народився на українській землі, навчався у прекрасному вузі, на урочистості зібралися численні соратники й учні космічного першопрохідця, серед них й українські космонавти. Тож є сподівання, що справу вченого буде продовжено і українська держава стане космічною у повному розумінні цього слова. Він впевнений: Україна запускатиме космічні апарати, розроблені й виготовлені на її території.

Віце-прем’єр-міністр України Д.В.Табачник у своєму виступі розмірковував, що ядерні й космічні дослідження змінили цивілізацію ХХ ст. Україні є чим пишатися, вважає він, адже саме її син здійснив мрію про підкорення Всесвіту, тож поняття Корольов й Україна – нерозривні. Він ще раз назвав поіменно українських космонавтів, присутніх на урочистостях: П.Р.Попович , Олександр Жолобов, Леонід Каденюк – і всі вони учні С.П.Корольова.

Дочка вченого Н.С.Корольова висловила щиру подяку НАН України, ВР України, ректорату НТУУ “КПІ” за увічнення пам’яті її батька та задоволення, що пам’ятник встановлено саме на території університету, де він навчався. До Києва з нею приїхали троє її дітей – внуків Сергія Павловича – та п’ятеро його правнуків. Наталія Сергіївна побажала студентам та співробітникам університету здоров’я й успіхів в усіх починаннях.

Президент НАН України академік Б.Є.Патон щиро привітав присутніх та родину Наталії Сергіївни з ювілеєм її батька – людини-творця, який створив космонавтику. Сергій Павлович за своє життя зробив так багато, що важко уявити, як це вдалося одній людині: “Не було б Корольова, не було б багато з того, що ми сьогодні маємо”. Багато років його ім’я було засекреченим. Костянтин Сергєєв, професор – так іноді він підписував свої статті у “відкритій” пресі. Лише фахівці знали, що є головний конструктор – С.П. Корольов та головний теоретик космосу – М.Келдиш. Сьогодні вчені зобов’язані сказати, як глибоко вони поважають і захоплюються науковим подвигом С.П.Корольова. “Поклонімося цій людині, вшануймо як належить, прагнімо хоч трохи бути схожим на нього“, – так закінчив свій виступ патріарх української науки.

Генеральний директор Національного космічного агентства України Ю.С.Алексєєв зауважив, що відкриття пам’ятника “ракетнику” – то знаменна подія, бо таких відзнак небагато у світі (та й галузь досить молода). Пам’ять людська коротка, але тисячі студентів, проходячи повз бронзову постать, згадуватимуть доробки вченого, який своєю працею поєднав Україну, Росію й Казахстан. “Він створив не лише пілотовані космічні кораблі, – повідомив гендиректор, – за його безпосередньою участю було створено ядерний щит СРСР, тому ми нині живемо і працюємо у мирній обстановці”. Керівник агентства впевнений, що за достатнього фінансування Україна здатна створювати і запускати власні космічні апарати.

Міністр освіти С.М. Ніколаєнко згадав, як вони з однолітками, затамувавши подих, слухали перші повідомлення про польоти супутників та космічних кораблів у Радянському Союзі наприкінці 50-х – початку 60-х. Світ із заздрістю слідкував за технічним і технологічним проривом країни Рад. “Напрацювань Сергія Павловича, – вважає міністр, – вистачило б на кілька Нобелівських премій”. Адже вчений півстоліття тому розгледів перспективу, а виграє та країна, яка вкладає кошти в перспективу. “Тож усім нам, – зауважив пан Ніколаєнко, – слід думати про перспективу, співпрацювати з сусідніми державами, досвід попередників дозволяє зробити правильні висновки. А студенти і викладачі мають сьогодні ще одне підтвердження, що вчинили вони правильно, коли прийшли в Київську політехніку”.

“Про Корольова можна говорити багато і довго”, – почав свій виступ Надзвичайний і Повноважний Посол РФ в Україні В.С.Чорномирдін. С.П.Корольов не лише великий конструктор і талановитий організатор, він мав величезну силу волі, завдяки чому й було створено перші супутники, гігантські оборонні системи, космонавтику. Американці відкрито визнавали, що росіяни перемогли в космосі, бо в них був С.П.Корольов. Посол подякував за збереження й увічнення пам’яті вченого в КПІ. “Ім’я С.П.Корольова назавжди вписано в історію людства, і вписав його Сергій Павлович сам, достойно”, – розмірковував політик. За його заслуги – належало б із золота відлити пам’ятник. “Маленьким Корольовим є чим пишатися, є з кого брати приклад. Ми ще почуємо про Корольових”, – закінчив пан Посол.

Льотчик-космонавт СРСР №3, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор Павло Романович Попович у своєму виступі зауважив, що Сергій Павлович був не лише суворим керівником (так і мало бути, інакше не досяг би того, що зумів зробити), він був доброзичливим та уважним до підлеглих, турбувався та всіляко допомагав своїм колегам. Щирим словом проводжав кожного космонавта, а самому не завжди вдавалося потрапити на урочистості з нагоди їх успішного повернення (через надсекретність його не знали ні охоронці, ні керівники пишних прийомів, тому й не пускали). “Королятам”, – звертаючись до молодого покоління Корольових, сказав він, – є чим пишатися. Пам’ятайте почуте і бачене“. Студентам та молоді космонавт побажав сонячного майбуття (чергові примхи зимової погоди якраз обернулися ясним сонячним днем та високим голубим небом).

На завершення урочистостей ректор університету академік М.З. Згуровський подякував автору пам’ятника заслуженому художникові України Миколі Олексійовичу Олійнику та звернув увагу, що кожний із присутніх, як ніколи, намагався підступитися ближче до виступаючих та до монумента, “бути ближче до цієї чудової людини”.

Автор: Н.Вдовенко