Статті 9 номера "Київського політехніку" за 2007 рік

8 Березня традиційно називають “Жіночим днем”, вважають “Святом весни та краси”, позбавленим політичного забарвлення. Та так було не завжди.

Одна з важливих складових будь-якої справи – кадровий потенціал. Київська політехніка налічує чимало співробітників, які в трудовій книжці мають лише один запис: прийнятий(а) на роботу в КПІ.

Кафедра приладів і систем орієнтації та навігації ПБФ не значиться серед найпрестижніших у НТУУ “КПІ”. Та саме з неї вийшли відомі нині вчені й викладачі – професори КПІ О.М. Безвесільна, В.В. Карачун, В.С. Дідковський, О.В. Збруцький, Л.М. Рижков, Г.Ф. Бублик, П.М.

Традиційно Національний технічний університет України “КПІ” вважається вищим навчальним закладом, у якому сконцентрована інтелектуальна еліта чоловічої статі – адже це кузня інженерних кадрів для всієї країни.

Захист дисертацій завжди неординарна подія в житті науковця і будь-якого навчального чи наукового закладу. Для здобувача – це вирішальний поступ у майбутнє, для його керівника – визнання наукової школи.

Про діяльність апарату профкому та її ґендерну складову розповідає голова профкому НТУУ “КПІ” Віталій Іванович Молчанов.

– Віталію Івановичу, кілька слів про очолювану Вами організацію.

Не щодня випадає нагода спілкуватися з принцесами, проте мені днями пощастило. Дівчина, про яку піде мова, корону не носить і на престол не претендує (у всякому разі поки що), королівське ж в неї ім’я – Ельміра, – що з іспанської означає “принцеса”.

У науку Анна Августинович – аспірантка кафедри електромеханіки ФЕА – прийшла з легкої руки свого керівника – д.т.н., професора В.Ф.Шинкаренка.