Рік тому КПІ ім. Ігоря Сікорського приймав фіналісток конкурсу "Освітні Амбасадорки Київської МАН". Серед яскравих непересічних дівчат, які презентували свої науково-дослідницькі здобутки та продемонстрували інтелектуальні й творчі здібності, була Марія Гупаленко. Натоді – учасниця заключного етапу конкурсу-захисту МАН.
Нині вона студентка НН ІАТЕ, опановує комп'ютерні науки. "Комп'ютерні науки – це цікаві ІТ проєкти, через які можна реалізуватися в найсучасніших галузях сьогодення", – вважає вона.
🖹
Дівчина згадує, як вразив її тоді університет: парки, будівлі – територія молодих і для молодих. До того ж, вітаючи переможців, представниця КПІ – генерального партнеру заходу – наголосила: "Маємо честь приймати вас у стінах КПІ і дуже хочемо, щоб ви вступали до нашого університету. Зробимо все можливе, щоб ви могли реалізуватися по максимуму, тому що в КПІ ці можливості є". Так і сталося: Марія вступила до КПІ, де не лише опановує майбутню професію, а й продовжує розвивати свою творчу майстерність.
Вважається, що творча особистість вирізняється відкритістю до експериментів. Це саме про М.Гупаленко. Свого часу вона співала в дитячому хорі "Щедрик", відвідувала гурток журналістики, малювала, закінчила музичну школу по класу скрипки. Була членкинею Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Фундація регіональних ініціатив", висвітлювала та популяризувала у соцмережах діяльність освітніх молодіжних таборів. Крім того, її зацікавили дослідження, присвячені відтворенню українського етностилю в національному кіно. "Адже кіно, – говорить дослідниця, – це потужний інструмент, що демонструє український традиційний стрій широкому колу глядачів. Вбрання персонажів – це важливо. Зокрема, етностиль віддзеркалює українську самобутність на противагу більшовицькому однострою (мова про історичну драму "І будуть люди" режисера Аркадія Непиталюка. – Ред.). Тож щоб українське кіно було якіснішим, мають бути з розумом підібрані костюми". У подальшому вона планує створити блог, щоб досліджувати етностиль в українських серіалах.
Ще одне захоплення студентки, а вірніше спосіб виразити свою самобутність, – вишивка. Хто цікавився недавнім конкурсом "Таланти КПІ", звернули увагу на майстерно вишиті оригінальними взорами українські сорочки. Та не помітити їх просто неможливо! Не віриться, що їх створила майстриня-початківець. Хрестик і качалочки, рахункова гладь, лиштва, довбане, зерновий вивід – це техніки, якими вправно виконано візерунки. "Багато століть українці боролись за свою свободу і носили вишиванку як символ своєї національної ідентичності", – розповідає вишивальниця. І пояснює: "Кожна область має не лише власну техніку вишивки, а й тематику орнаменту, традиційні кольори та деталі". Тож одна з представлених сорочок – з орнаментами Івано-Франківської області, інша – копія Снятинської сорочки з музею Івана Гончара, вона вишита та зшита вручну.
"Люблю братися за "масштабні" роботи, де багато вишивки, – веде далі майстриня. – Представлені сорочки вишивала близько дев'яти місяців кожну. До речі, це не виставкові екземпляри, ношу їх як повсякдень, так і в урочистих випадках (див. фото). Почуваюся дуже комфортно. Нині вишиваю чоловічу сорочку, то буде подарунок татові. Пробувала вишивати хустку художньою гладдю, подарувала її своїй бабусі". Дівчина продовжує вдосконалювати свою майстерність за майстер-класами Наталії Матвєєвої та з онлайн-школи "Prekrasa Studio". Для наступної сорочки планує схему створити самостійно за світлинами.
І повертаючись до конкурсу Амбасадорок. Дійсно, на прикладі М. Гупаленко можна сказати, що це лідерки, які вміють навчатися, розвиватися, ставити цілі та досягати їх. Захоплюватися українськими сенсами, що їх кожна шукає на своєму рівні. Їхня залученість до проблем, до розвитку, до майбутнього країни наповнює надією, що така чудова молодь розбудовуватиме країну. "Адже лідерство – це не лише першість, а ще й відповідальність", – переконана студентка.