Про українську поетесу Олену Телігу (Шовгенову) ми знаємо дуже мало. Довгий час ім’я її було поховано разом з тілом в братській могилі, заховано під радянськими заборонами й ідеологічними контролями, несправедливо стерто з пам’яті народу.
Cтрахіття війни і радість перемоги і досі живуть у пам’яті ветеранів. У НТУУ “КПІ” ще працюють ті, хто наближали пам’ятний день. Ми поцікавилися у безпосередніх учасників війни, що відчували вони тоді, далекого і радісного 9 травня 1945 року?
22 червня 1941 року – чорна дата в історії нашого народу. В цей день, 65 років тому, фашистська Німеччина віроломно напала на Радянський Союз – почалася Велика Вітчизняна війна. Початок війни став початком дорослого життя для понад чотирьох сотень юнаків та дівчат, випускників КПІ. Вчорашні студенти стали на захист Батьківщини в лавах Червоної армії, партизанських загонах, самовіддано працюючи в тилу. 68 з них не повернулися з поля бою…
На урочистості з нагоди 61-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній 5 травня до зали засідань Вченої ради було запрошено ветеранів війни Київської політехніки.
Народився я 23 листопада 1919 року в селі Сомкова Долина, Переяславського району Київської області, в родині селянина. У 1933 році сім’я переїжджає на Донбас, де я закінчив фабрично-заводську десятирічну школу.
У 1938 році вступив до Київського гідромеліоративного інституту.
Зустрічаючи День ветерана, хотілося б підкреслити надзвичайно велике значення трудового внеску кожного з ветеранів КПІ у становлення університету. Без самовідданої роботи цих людей повоєнна відбудова КПІ і подальший його розвиток були б неможливими.
Учасник визволення Києва, колишній викладач кафедри фізики КПІ, майор у відставці, доцент кандидат педагогічних наук Михайло Іванович Величко згадує бої на Букринському плацдармі, учасником яких він був.
Учасник визволення Києва, випускник теплоенергетичного факультету КПІ1941 року, нині полковник у відставці Володимир Миколайович Зорін розповів нашому кореспонденту В. Я. Мельнику про події, учасником і свідком яких він був.
Дивлячись на великі світлі корпуси нашого майже сорокатисячного Університету, важко навіть уявити, що тут було після визволення Києва.
Грізна зброя Великої Вітчизняної війни легендарна "Катюша" - мобільна реактивна установка залпового вогню (УЗВ). Саме їй встановлювали пам'ятники, їй присвячували свої твори письменники і поети. Навічно увійшла вона і в історію війни, і в історію техніки.
