22 червня 1941 року – чорна дата в історії нашого народу. В цей день, 65 років тому, фашистська Німеччина віроломно напала на Радянський Союз – почалася Велика Вітчизняна війна. Початок війни став початком дорослого життя для понад чотирьох сотень юнаків та дівчат, випускників КПІ. Вчорашні студенти стали на захист Батьківщини в лавах Червоної армії, партизанських загонах, самовіддано працюючи в тилу. 68 з них не повернулися з поля бою…
У теплий сонячний день 22 червня 2006 року сивочолі та старенькі зовні (середній вік – 87-88 років), але молоді душею випускники воєнних 1941-1942 років зібралися в альма-матер на зустріч зі своєю юністю.
Перед першим корпусом НТУУ “КПІ” було чимало журналістів та телеоператорів, адже це дійсно непересічна подія в житті не лише нашого вузу. Ветерани дуже тепло зустрічали один одного. Їхні очі були сповнені щастям і… студентським запалом. Дружба цих людей триває вже понад 70 років! Вони підтримують зв’язок один з одним, переписуються з тими випускниками, які живуть нині за кордоном, цікавляться життям рідного КПІ, та все ж ніщо не може замінити живого спілкування. Такі зустрічі лікують, додають сил, дарують щастя.
Нам було цікаво поспілкуватися з людьми, за плечима яких величезний життєвий досвід. Що найбільше запам’яталося зі студентського життя? Як вони зустріли ранок 22 червня? Де й коли отримали свої дипломи?
Випускник теплотехнічного факультету 1941 року Зорін Володимир Миколайович так пригадує той далекий день початку Великої Вітчизняної війни: “Ранок 22 червня був неспокійним: над Києвом кружляли літаки, десь били зенітки. Спочатку думали, що це маневри чи військові навчання. Потім я почув повідомлення по радіо німецькою мовою… Стало зрозуміло, що почалася війна. Через два тижні я одягнув шинель і пішов на фронт. Відходив з Києва разом з іншими випускниками. Тоді ми дали собі клятву, що обов’язково повернемось назад…”
Демченко Михайло Степанович був студентом механічного факультету. У 1942 році отримав диплом у Ташкенті, куди був евакуйований КПІ на час війни. “Наша група в червні 1941 року проходила переддипломну практику на верстатобудівному заводі в Харкові. 22 червня о 12.00 по радіо ми почули екстрене повідомлення про початок війни… Відправили телеграму до Києва, бо не знали, що робити далі, але відповіді не дочекалися. Я поїхав до столиці через кілька тижнів. Враження від побаченого було дуже гнітючим: місто не прибиралося, вітер носив по вулицях пилюку й сміття, а навколо страшна тиша…
Після отримання диплома я був направлений до бронетанкових військ, де працював, так би мовити, в тилу роти заступником командира з технічної частини”.
Урочиста частина з нагоди ювілейної зустрічі випускників КПІ 1941-1942 років відбувалася в залі засідань Вченої ради. З привітальним словом виступив ректор НТУУ “КПІ” академік М.З.Згуровський. Він подякував ветеранам за їхній внесок у здобуття Великої Перемоги, за мужність і самовідданість у часи післявоєнної відбудови, а також наголосив, що моральним орієнтиром для працівників нашого вузу є честь і чесність цих людей. Михайло Захарович від імені багатотисячної Політехніки побажав випускникам здоров’я, добра й щастя, а також висловив сподівання, що їхні внуки й правнуки також навчатимуться й працюватимуть в КПІ.
Волкова Тамара Петрівна – випускниця паперово-целюлозного факультету – одна з найактивніших організаторів зустрічі. Вона привітала випускників воєнних років з ювілейною зустріччю в “цьому храмі науки” та подякувала керівництву КПІ за сприяння й допомогу в її організації. Тамара Петрівна разом з усіма присутніми вшанувала хвилиною мовчання пам’ять тих, кого немає вже серед живих. Гірко рахувати втрати, але життя бере своє. Вона зауважила, що випускники повинні зігрівати один одного теплом своїх сердець, не втрачати зв’язку, адже їхня дружба – приклад для молоді. “Ми хочемо донести до нового покоління любов до КПІ, повагу до викладачів, дружбу, взаємодопомогу та патріотизм в ім’я нашої з вами України”, – такими словами закінчила свою палку промову ця надзвичайна жінка.
Життя розкидало випускників КПІ по різних містах і країнах, та вони не забувають один про одного і про альма-матер. Багато з них живе в Росії, США, Канаді. Завдяки оргкомітету вони отримують інформаційні матеріали та фотографії, що допомагає їм стежити за життям КПІ. Випускник теплотехнічного факультету 1942 року Федоренко Володимир Тихонович передав привітання від випускників, які зараз мешкають в Київській області, Кривому Розі та зачитав вітальні телеграми, що прилетіли з берегів Атлантичного й Тихого океанів.
Свої враження від зустрічі висловили всі бажаючі випускники, після чого колективи художньої самодіяльності влаштували невеликий концерт, виконуючи як сучасні, так і пісні воєнних років.
Для сучасного покоління студентів НТУУ “КПІ” дружба й життєві цінності цих людей мають бути прикладом для наслідування. Адже вони ніколи не жили просто так: ці ветерани завжди мали й мають мету в житті, а також несуть у своєму серці любов до рідного вузу й бережуть студентську дружбу вже протягом семи десятиріч. Тож вітаємо випускників 1941-1942 років з ювілейною датою закінчення КПІ, бажаємо їм здоров’я, благополуччя та участі в подальших таких зустрічах ще протягом багатьох років.