Гуманітарний штаб (ГШ) при профкомі студентів КПІ діє. І це не порожні слова. Сьогоднішня розповідь є підтвердженням цьому. Адже вона – про дві доби з життя волонтерки ГШ, викладачки кафедри теплової та альтернативної енергетики Навчально-наукового інституту атомної та теплової енергетики Інни Беднарської, яка разом із рідним дядьком Володимиром Хропуном, другом Іваном Гринцевичем та дуже досвідченою волонтеркою Аллою Яковенко здійснили поїздку на визволену від рашистських загарбників територію. А почалося все з оголошення, розміщеного на Інтернет-ресурсах університету. Воно було лаконічним: "З'явилася можливість відправити найближчої п'ятниці гуманітарний вантаж до Херсона. Головний запит – продукти і теплий одяг, доречною є навіть бутильована вода, матеріали для свічок". Але перше запитання кореспондента "КП" до Інни Беднарської було все ж таки про те, як їй вдається поєднувати волонтерську і викладацьку діяльність.
– Чи вдається встигати зробити все заплановане Гуманітарним штабом? – запитую співбесідницю.
– Як на мене, життя університетського викладача, лаборанта або студента під час ворожої агресії не зводиться до лекцій та семінарів, – ділиться думками Інна Беднарська. – Мені, дружині бійця Національної гвардії України, вдається виконувати і власні викладацькі обов'язки, і працювати в нашому Гуманітарному штабі, і допомагати в організації курсів навчання військових психологів. А тому за будь-якої нагоди берусь за виконання невідкладних справ. Уже сьогодні готуємо новий транспорт для відправлення на Херсонщину необхідної продукції, закуповуємо харчі та необхідні речі. А ще налагоджуємо ділові зв'язки із залізничниками, щоб уже найближчим часом швидше доставляти коліями все необхідне у звільнені Херсон та населені пункти області.
– Пані Інно, перший вантаж із цінним і бажаним крамом і харчами у звільнений від російських окупантів Херсон уже доставлено. Чим запам'яталося вам це відрядження до прифронтової території?
– Уточню, вантаж відправився з Києва на двох вантажівках у різний час. Наша автівка, завдяки вправності водія, прибула на визволену від рашистів територію значно швидше за другу. За якихось 10 годин минули Вознесенськ. До Херсона їхали зруйнованим від бомбардувань шосе. Все частіше звертали увагу на розтрощені війною житлові будинки, промислову інфраструктуру.
– Дісталися без надзвичайних пригод?
– Не загубилися, хоча довелося покружляти незнайомим містом у пошуках пункту дислокації місцевих волонтерів. Згодом до нас під'їхали київські колеги. Розвантажувалися пізно ввечері у Херсонському будинку молоді і студентів. На нас тут уже чекали і радо зустріли. Після передачі вантажу – гарячий чай і сон волонтерів у темному приміщенні (електроенергія була відсутньою протягом тривалого окупаційного періоду, на час нашого перебування там не було і води). Так що наш вантаж був доречним. І вже на ранок – у зворотний шлях до столиці.
– Ваш відпочинок не переривався через вибухи?
– На жаль, переривався. Річ у тім, що ворог розташувався в Олешках. Цей населений пункт знаходиться на лівому березі Дніпра. Звідти ворожі артилерійські гармати час від часу обстрілюють центр Херсона, а над пунктом нашої дислокації рашистські снаряди перелітали весь час. Одне слово, довго не поспиш. Але, як кажуть, доля сприяла тому, щоб ми не потрапили під міну або інший артилерійський "сюрприз" з протилежного берега.
– А як зустріли ранок?
– На світанку надійшла трагічна звістка. Один із місцевих жителів, зовсім ще юнак, відправившись до Дніпра за водою, отримав смертельне поранення зі снайперської гвинтівки з протилежного берега. Смерть ходить поруч. Але цей факт жодним чином не змінить нашого бажання займатися волонтерством на деокупованих від ворога територіях.
– Як налагоджується життя у Херсоні?
– Дізналися, що відкрився один із торговельних центрів роздрібної мережі. Працюють комунальні служби, пункти обігріву мешканців. Херсон поступово налагоджує власне життя. Мешканці радіють визволенню міста від рашистських загарбників.
– Знаю, що крім цього небезпечного рейсу, ви і раніше здійснювали волонтерську роботу. Що саме вдалося?
– Так, на чолі із знайомою вже вам Аллою Яковенко та її подругою Тетяною Поліводою з перших днів широкомасштабного вторгнення ворога щодня готували понад дві тисячі обідів для воїнів ЗСУ, Територіальної оборони та лікарень. А в Гуманітарному штабі КПІ довелось опікуватися відправкою на фронт буржуйок, дрона, зарядних пристроїв, тепловізора, одноразових душів, сушарок для взуття у польових умовах, майже чотирьох тисяч саморобних окопних свічок. Врешті-решт, усе залежить від коштів, які донатять студенти, викладачі, випускники нашої альма-матер. За це їм велика вдячність!
– Поділіться, будь ласка, найближчими планами.
– Допомагаємо в організації роботи курсів військових психологів на чолі з Андрієм Омельченком. Вони сприятимуть поверненню до нормального життя військових та цивільних, які постраждали під час рашистської навали. А найближчим часом збираємось у наступний рейс до Херсона. На нас уже чекають.
– Бажаю вам і вашим колегам-волонтерам з Гуманітарного штабу усіляких гараздів!
Профком КПІ організовує допомогу Херсонщині!
Зʼявилася можливість відправити в цю пʼятницю гуманітарний вантаж у Херсон і область.
📌 Натепер головний запит — продукти й теплий одяг.
Профком КПІ оголошує збір:
🔹 продуктів (олія, крупи, консерви, все, що тривалого зберігання);
🔹 теплих речей (одяг, ковдри).Також можна приносити інші речі, посуд, матеріал для свічок — їх використають для допомоги на інших напрямках.
⏰ Приносьте продукти й речі до Профкому студентів (Борщагівська, 144-А) 17–18 листопада з 16:00 до 18:00.
☎️ Якщо є запитання, пишіть у телеграм @igorskpi