Вибухові пристрої, їхнє бойове застосування та поведінка людини під час визначення місця розташування – про це розповідали підполковник Національної гвардії України Микола Сергійович Курган та його бойові побратими студентам і співробітникам КПІ на занятті-тренінгу, яке відбулося в університеті 21 червня.
У читальному залі Науково-технічної бібліотеки КПІ, де проходило навчання, а згодом і в сквері Сосновий просто неба учасники тренінгу ознайомились з ознаками вибухових пристроїв. Досвідчений офіцер-сапер Микола Курган ще і ще раз наголошував на тому, що в умовах воєнного стану кожний з нас має пильно придивлятися до предметів, що є незнайомими або незвичними для конкретної обстановки чи території.
"У ситуації виявлення незнайомих предметів на території метрополітену прохання повідомити про це працівникам станції", – такі оголошення в метро, на залізничних станціях і в автовокзалах чув кожний. Тож не відкривайте будь-де знайдені пакети чи сумки, не чіпайте їх і повідомте людям довкола про можливу небезпеку". До оголошень ми звикли, але від цього необхідність "включати" в разі необхідності увагу не зменшується.
Як бути, якщо на вулиці чи у міському парку ви почули певні звуки, що лунають від предмета? Приміром, цокання годинника, серія сигналів через певний проміжок часу. А якщо виявили розтяжки дротів або дроти, що тягнуться від механізму на якусь відстань? А якщо невідомий предмет, пакунок тощо підвішені на дереві або залишені на лавці? Відповідь одна – не наближатися до підозрілого предмета, повідомити у поліцію, представникам воєнізованої охорони або територіальної оборони. Нерозірвані снаряди, міни в жодному разі не чіпати: сапери розберуться з цими речами. Про це потрібно попередити і перехожих. Очікуючи на прибуття рятувальників, слід огородити чимось небезпечне місце та відійти на безпечну відстань. Гілля, мотузка, каміння, розміщені навколо виявленого підозрілого об'єкта, мають допомогти при цьому.
…На столі у читальній залі Микола Курган розклав декілька макетів мін, а також засобів, що допомагають фахівцям визначити ці небезпечні предмети у польових умовах і підготувати їх до подальшого знешкодження. Згодом на великому екрані буде продемонстровано навчальний фільм, з якого зацікавлена аудиторія дізнається про те, що "міна – боєприпас, призначений для встановлення під землю, на землі чи іншій поверхні для вибуху, спричиненого присутністю, близькістю чи контактом людини (транспортним засобом). Міни мають запобіжний механізм, який не дозволяє їх знімати та знешкоджувати. Можуть мати самоліквідатор для вибуху боєприпасу через певний проміжок часу". А Микола Курган нагадує, що вибухові пристрої бувають такими: промислового виробництва, саморобні, розтяжки тощо. Він попереджає і про підступність міни-жаби, яка у разі її спрацювання, завдяки спеціальній конструкції може пістрибнути на певну висоту, якої достатньо, щоби під час її вибуху вразити людину. Протитанкову міну можна розгледіти через незначне підняття ґрунту. Ось тут необхідна пильність: варто звернути увагу на форму, розмір, колір підозрілої ділянки земної поверхні; намагатися розгледіти будь-які видимі позначки, сліди на ґрунті. Важливо не наступити на підвищення ґрунту.
Підполковник Курган розповів і про те, що підступний ворог залишає вибухові пристрої в дитячих іграшках. А так звана міна "лєпєсток" ("метелик"), "протипіхотна міна натискної дії радянського виробництва", може "знадобитися" дітлахам через привабливу форму. А от наслідки зустрічі з цим боєприпасом, який окупанти розкидають будь-де, можуть бути жахливими.
Ворожі мінери можуть залишати під протитанковою міною протипіхотну. Підступний задум: коли сапери розміновуватимуть великий боєприпас, спрацьовує менша за габаритами міна, яку закладено під протитанковою.
Крім того, протипіхотні міни у пластмасовому корпусі вороги підкладали, приміром, під трупи мирного населення у Бучі, Гостомелі, Бородянці тощо перед відступом з Київщини. Міни-пастки призначені для створення атмосфери невпевненості та підозри. Це впливає на морально-бойовий дух українських воїнів, змушуючи бути обережнішими, що, своєю чергою, призводить до уповільнення руху. "Знайомий почерк" рашистських мінерів за повідомленнями світових ЗМІ, чи не так?
Микола Курган запрошує "на полігон". Ми розташувались у сквері Сосновий, де підполковник разом з побратимами продемонстрували нам, як закопується у ґрунт протитанкова міна, як наводиться її протипіхотна "зла подруга". Нам вкотре нагадують, а ми не заперечуємо: підривні пристрої (у т.ч. саморобні фугаси та розтяжки) – потужні заряди вибухової речовини, які виготовляють із будь-яких боєприпасів. Вони можуть бути з дистанційним, хімічним, механічним, електричним чи комбінованим приводом. Їх можуть встановлювати зі сповільненням (годинниковий механізм). Тому ще раз нагадуємо: обережніше поводьтеся з незнайомими предметами.
Підполковник Курган демонструє алгоритм дій під час встановлення протипіхотної міни спрямованої дії. А для цього розташовується на землі, щоб дозволити зрозуміти, що такий боєприпас може вражати осколками на великій відстані, а радіус дії протипіхотної міни, піднятої на металевому чи дерев'яному штирі або на спеціальних ніжках, – чималий.
Варто нагадати і про те, що категорично забороняється:
- торкатися предмета і пересувати його;
- користуватися засобами радіозв'язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);
- заливати його рідинами, засипати ґрунтом або чимось його накривати;
- торкатися підозрілого пристрою та чинити на нього звуковий, світловий, тепловий чи механічний вплив, адже практично всі вибухові речовини отруйні та чутливі до механічних, звукових впливів та нагрівання.
Жодних сумнівів у тому, що тренінг з визначення вибухових пристроїв, проведений з ініціативи студентського профкому на чолі з Ігорем Степанюком, – захід потрібний, зважаючи на воєнний стан, у якому перебуває наша країна. "Пам'ятайте, – нагадує підполковник Курган, – знешкодити вибуховий пристрій або локалізувати вибух можуть лише підготовлені фахівці після виведення людей із небезпечної зони".
Отож про виявлення підозрілого предмета негайно повідомте Службу порятунку за номером 101 та правоохоронні органи за номером 102.