50 років тому, 26 жовтня 1972 року, у США відійшов у вічність киянин Ігор Іванович Сікорський – легендарний авіаконструктор, який ще на початку ХХ сторіччя став піонером вітчизняної авіації.
Саме у Києві розпочалася його блискуча кар'єра авіаконструктора. Її стартовими майданчиками стали батьківська садиба, яку ще й досі називають "будинком Сікорського", і Київський політехнічний інститут. Ігор Сікорський не був винахідником літака або ж вертольота, але він став творцем надзвичайно вдалих літаків, а потім і найкращих гвинтокрилів свого часу. Його навіть називали "містер Гелікоптер". Трагічні революційні події змусили його емігрувати до США, де він заснував компанію "Sikorsky Aircraft", брав участь у культурному житті емігрантської громади, опублікував кілька релігійно-філософських творів і залишив по собі добру пам'ять серед своїх співвітчизників.
Для КПІ Ігор Сікорський – людина особлива, недарма ж його прізвище увічнено навіть у назві університету та в назві одного з найвідоміших українських фестивалів інноваторів, який щорічно в нас проводиться. Тож цей матеріал є не лише даниною нашої пам'яті та поваги великому співвітчизникові, але й нагадуванням про його видатні здобутки та непросте життя.
НА ШЛЯХУ ДО НЕБА
Про шлях у небо людство мріяло з давніх-давен. Найдавніші легенди розповідають про людей, які робили спроби польотів, прив'язуючи до себе крила, подібні до пташиних (згадаймо грецьку легенду про Дедала та Ікара). Проте лише наприкінці ХVІІІ століття розпочалося практичне опанування повітряного океану. У небо Європи злетіли повітряні кулі братів Монгольф'є і паризького професора Шарля, яких палко вітали натовпи глядачів.
Наприкінці XIХ століття була доведена можливість польоту апаратів, важчих за повітря. У Німеччині, куди приїхав Ігор Сікорський разом з батьком, професором Іваном Олексійовичем Сікорським, він уперше довідався про польоти дирижаблів графа Цепеліна і вперше ознайомився з літературою, присвяченою братам Райт. Напевно, йому пощастило вчасно опинитися біля витоків авіаційної справи, тим більше, що осередком повітроплавання у Києві став Київський політехнічний інститут – його альма-матер. У роки навчання на механічному відділенні юнаку вдалося й побувати у Парижі, в Технічній школі Девіньє де Ланнуа. Там він остаточно усвідомив, що авіація – це справа його життя.
Але спочатку була батьківська садиба у Києві по вул. Великій Підвальній (нині – вул. Ярославів Вал), 15-б. Тогочасна забудова цієї ділянки майже не збереглася, окрім флігельного триповерхового будинку, який зазвичай називають "будинком Сікорського". У ньому мешкала багатодітна родина Сікорських, де 6 червня 1889 року народився легендарний авіаконструктор Ігор Іванович Сікорський, наймолодший у родині (п'ята дитина). На другому й третьому поверхах цього будинку містився Лікарсько-педагогічний інститут для хворих дітей, засновником якого були його сестри Ольга та Олена Сікорські, а науковим консультантом – батько, Іван Сікорський, знаний у Києві невропатолог і психіатр, видатний вчений, завідувач кафедри Київського університету Святого Володимира.
Як і у багатьох українських інтелігентів, предки Сікорських належали до духовенства. Про це свідчить і сам Ігор Сікорський у написаному англійською мовою листі до Василя Галича від 30 серпня 1933 року: "Мій рід, який походить із села на Київщині, де мій дід і прадід були священниками, є чисто українського походження…" Напевно, це єдиний відомий документ за підписом Ігоря Сікорського, в якому він говорить про свою етнічну приналежність.
Що вплинуло на вибір життєвого шляху юнака, майбутнього авіаконструктора? Напевно, розповіді матінки Марії Стефанівни про дивовижний світ наукових ідей генія ренесансної доби Леонардо да Вінчі, зокрема його ідеї про легендарний вертоліт.
ПЕРШІ КРОКИ ДО МРІЇ
Свій перший у житті літальний апарат – гелікоптер – Ігор Сікорський розпочав проєктувати влітку 1908 року. Дослідження він проводив на території батьківської садиби. Юному винахідникові бракувало досвіду і коштів на придбання потужного мотора. Адже деякі комплектні деталі до льотних апаратів, зокрема мотори "Анзані", доводилося закуповувати у Парижі, на той час всесвітньому центрі авіації. Тож його першими спонсорами стали батько Іван Олексійович та сестра Ольга. Невдовзі Ігор усвідомив, що експерименти з гелікоптером краще відкласти на майбутнє, і вирішив зайнятися проєктуванням перспективніших на той час аеропланів.
Подальші роки життя Сікорського були сповнені нелегкої праці зі створення низки аеропланів від С-1 до С-5. Спираючись на здобуті в інституті фундаментальні знання, Ігор розробив основи власної теорії конструювання літальних апаратів, наріжним каменем якої була оригінальна методологія обрахунку параметрів аероплана, підйомної сили крила, його габаритів, конфігурації тощо.
Аероплани, які він збудував у Києві, блискуче підтвердили точність його теоретичних розрахунків. Та головне відбулося на летовищі. У грудні 1909 року аероплан Сікорського С-6 розвинув швидкість 111 кілометрів на годину, і тим самим перевищив світовий рекорд. Серед іншого сприяло цьому й використання під час складання апарата саморобної установки для перевірки його аеродинамічних параметрів.
Рекорди були встановлені й на аероплані конструкції С-6А. Під час змагань на Московській виставці повітроплавання у квітні 1912 року цей літак отримав Велику золоту медаль від Російського технічного товариства. Після цього молодий авіатор, якому не було ще й 23 років, отримав запрошення стати головним конструктором авіаційного відділення Російсько-Балтійського вагонного заводу ("Russo-Baltique").
Для студента КПІ це була дуже почесна пропозиція. З цим підприємством згодом були пов'язані найбільші успіхи Ігоря Сікорського до його виїзду за кордон. Він реалізував свою революційну ідею щодо створення багатомоторних аеропланів, які стали попередниками грандіозного "Іллі Муромця", що його згодом було визнано найкращим літаком Першої світової війни.
Для демонстрації надзвичайних льотних якостей цього повітряного монстра у червні 1914 року Ігор Сікорський організував наддалекий переліт за маршрутом Петербург-Київ-Петербург.
За три роки по тому революційні події в Російській імперії спричинили грандіозний хаос у країні: їй тепер було не до авіації. Понад те, самому Сікорському загрожувала реальна небезпека як відомому конструкторові, якого цар Микола ІІ особисто нагородив орденом. Довелося емігрувати. У лютому 1918-го він виїхав до Франції і запропонував свої послуги тамтешньому військовому відомству. Але війна завершувалася, потреба в нових військових аеропланах зменшилася, і його пропозиції було відхилено. І він згадав про величезну країну за океаном…
МІСТЕР ГЕЛІКОПТЕР
Перші роки перебування у Сполучених Штатах Америки були надзвичайно важкими: Сікорському доводилося виживати, перебиваючись уроками математики.
Лише 1923-го повернувся він до головної справи свого життя. Разом з ентузіастами льотної справи заснував там авіаційну фірму "Sikorsky Aero Engineering Corporation", яку й очолив. Однак початок її діяльності був украй драматичним. Відомо, що його фірму врятував від краху композитор і піаніст Сергій Рахманінов, який надав Сікорському доволі значну як на ті часи фінансову підтримку в 5 тисяч доларів. Згодом авіаконструктор повернув цю позику з відсотками.
Тим часом компанія Сікорського об'єдналася з компанією "United Aircraft", у якій він став фахівцем з конструкторських розробок. Він проєктував гідролітаки-амфібії, у яких мала потребу компанія "Panamerican world airways". У 1931 році перший гідролітак Сікорського S-40 ("Американський кліпер") розпочав обслуговування поштово-пасажирських трас авіакомпанії "Pan Аmerican Airways". Серійні гідролітаки S-42 встановили десять світових рекордів і забезпечили регулярні рейси міжконтинентальних пасажирських лайнерів.
Протягом 1925-1939 років Ігор Сікорський розробив серію надзвичайно успішних літаків. Однак він не полишав надії займатися гелікоптерною тематикою. Зі своїми колегами Сікорський у вільний час проводив дослідження та запатентував низку розробок. Відтепер він мав власну аеродинамічну теорію та досвід, яких так бракувало йому на початку ХХ століття.
З 1939 року Сікорський перейшов на конструювання гелікоптерів одногвинтової схеми, а 14 вересня злетів його гелікоптер VS-300. Керував ним сам авіаконструктор. До речі, протягом усієї кар'єри Ігор Сікорський наполягав на тому, що саме він має виконувати перший політ спроєктованого ним апарата. 1941 року гелікоптерами Сікорського були оснащені Збройні сили США, причому протягом Другої світової війни їх було поставлено понад 400.
З 1943-го фірма "Sikorsky Aircraft" стала провідним виробником гвинтокрильної техніки за кордоном. Гелікоптери Сікорського використовувалися як для військового, так і для цивільного вжитку. Сам авіаконструктор вважав гелікоптер транспортним засобом, корисним у промисловості та бізнесі, однак передусім важливим для порятунку людей у разі пожеж, повеней та інших надзвичайних подій. За підрахунками Сікорського, його гвинтокрили врятували понад 50000 людей. Про високу надійність та безпеку вертольотів Сікорського свідчить факт їхнього постійного використання президентами США як VIP-транспортних засобів.
Першим він почав будувати і турбінні гелікоптери, гелікоптери-амфібії та гелікоптери-крани. Загалом фірма Сікорського "Sikorsky Aircraft" створила 17 базових літаків та 18 гвинтокрилів. Усі дослідно-експериментальні зразки апаратів, спроєктованих під його керівництвом, мали своє продовження в серійному виробництві. Літальним апаратам Ігоря Сікорського належало чимало рекордів. Так, на гелікоптері S-61 вперше у світі 1967 року було здійснено переліт через Атлантику, а 1970-го – через Тихий океан з дозаправкою у повітрі.
У світі Сікорського називали "вертольотчиком № 1" (або містером Гелікоптер). Протягом життя він отримав понад 80 різних призів, нагород і почесних звань. У США його ім'я відзначено в Національному залі слави винахідників. Але найпочеснішими він вважав медаль ASME – найвищу наукову нагороду Американського товариства інженерів-механіків та медаль Джона Фріца "За науково-технічні досягнення" в галузі авіації, яку крім Сікорського мав ще славнозвісний розробник першого літака, що піднявся в повітря, Орвілл Райт.
Ігоря Сікорського не стало 26 жовтня 1972 року. Вранці його знайшла дружина із схрещеними на грудях руками. Коли його труну опускали у могилу, усі побачили в небі символічний знак – білий хрест, утворений інверсійними слідами двох літаків, які пролетіли над землею перпендикулярними курсами.
Він похований на цвинтарі Святого Іоана Хрестителя (Saint John the Baptist Russian Orthodox Cemetery) у місті Стратфорд, штат Коннектикут, у якому його коштом було збудовано Миколаївську церкву.