2022 рік для Секції вихованців КПІ у Польщі – ювілейний. 100 років тому колишній студент Київської політехніки Станіслав Гжималовський разом з Войцехом Свєнтославським і Антоном Романовським зібрали випускників КПІ різних років у "Коло вихованців Київської політехніки" при Товаристві польських техніків. Після відродження занепалого через історичні катаклізми середини ХХ століття "Кола…" на його базі було створено Секцію вихованців КПІ у Польщі при Головній технічній організації, яка і дотепер тісно співпрацює з Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського". Сьогоднішня розповідь – про одного з її фундаторів і багаторічного керівника Станіслава Гжималовського.
Станіслав Гжималовський (Stanislaw Grzymalowski) народився 20 жовтня 1893 р. у Москві. Гімназію закінчив в Одесі, а в 1912 р. став студентом механічного відділення Київської політехніки. Під час навчання брав участь у громадському житті польської академічної молоді Києва. Став діячем конспіративного зв'язку польської молоді та студентської організації "Полонія", керував польськими учнівськими організаціями, брав участь у керівництві польського харцерства в Україні, очолював Братню поміч студентів-поляків Київської політехніки. Під час Першої світової війни працював у структурах, що надавали допомогу польським біженцям, які перебували в Києві. На заваді навчанню в Київській політехніці стали війна і виснажлива громадська праця. Тож наприкінці 1918 року він виїхав до Варшави. Диплом інженера-механіка отримав у Варшавській політехніці в 1922 р. І того ж таки року разом з Войцехом Свєнтославським і Антоном Романовським створив при Товаристві польських техніків "Коло вихованців Київської політехніки". Головою цього гуртка було обрано Антона Романовського.
Після Другої світової війни був директором об'єднання в галузі обробної промисловості, згодом працював у Центральному конструкторському бюро. Викладав у Варшавській політехніці та Головній школі сільського господарства.
У 1957 р. видатний польський вчений, випускник і колишній викладач КПІ, колишній ректор Варшавської політехніки і міністр освіти Польщі в 30-х роках ХХ століття Войцех Свєнтославський відновив роботу гуртка вихованців Київської політехніки. Відтоді це об'єднання отримало статус Секції при Головній технічній організації. Її очільником було обрано Станіслава Гжималовського. І вже у травні 1958 р. з нагоди 60-річчя Київської політехніки він зібрав у Варшаві 30 випускників довоєнних років на урочистій зустрічі. У такій само зустрічі у травні 1959 р. взяли участь уже понад 100 осіб.
У червні 1961 р. Станіслав Гжималовський організував перший після війни виїзд вихованців до Alma Mater. З того часу делегація Секції щороку в червні брала участь в урочистостях з нагоди закінчення навчального року в Київській політехніці.
У 1962 р. Станіслав Гжималовський оголосив конкурс літературних творів про Київ. На нього тоді надійшло 73 праці. Твори оцінював видатний польський письменник Ярослав Івашкевич, який також закінчив гімназію та здобув вищу освіту в Києві. Першу премію за спогади "Той давній Київ" отримав Володимир Бартошевич, причому прикрасили це видання його ж таки жартівливі малюнки.
У вересні 1966 р. С. Гжималовський скликав у Варшаві з'їзд вихованців Київської політехніки. Засідання вшанував своєю присутністю ректор КПІ Олександр Плигунов, який був нагороджений офіцерським хрестом Ордена Відродження Польщі.
Після виходу на пенсію у 1960 р. С.Гжималовський почав писати монографію "Польська академічна молодь у Києві 1834–1918". Закінчив її у 1965 р. Однак спроби видати книгу виявилися невдалими, тож вона доволі довго залишалася в машинописі. На жаль, у ній не зберігся 3-й розділ. Пізніше його замінив текст, який підготувала за матеріалами С.Гжималовського Яніна Свєнтославська-Жолкєвська. Праця була розміщена у ІІ томі збірника "Спогади з Києва" за 1988 р. (це альманах, який видає Секція впродовж багатьох років поспіль).
С.Гжималовський помер у Варшаві 1 жовтня 1968 р. У пам'яті випускників Київської політехніки він залишився як людина активна, віддана своїй справі, яка повністю присвятила себе громадській діяльності серед своїх колег, однолітків і тих молодих людей, які щойно повернулися з навчання в Києві. Він був прикладом надзвичайної великої пристрасті, невичерпної енергії та безкорисливої доброзичливості.