У жовтні минулого року виповнилося 70 років від дня народження Героя України Олександра Вікторовича Дегтярева. Це прізвище багато про що говорить фахівцям ракетної техніки та науковцям, які працюють у космічній галузі. А от широкому загалові воно відомо менше. Це несправедливо, адже з ним пов'язано багато славетних сторінок історії української космічної галузі. Понад те, Олександр Дегтярев був одним із тих людей, завдяки яким Україна не лише залишилася членом "клубу космічних держав", але й посідає там почесне місце. Отож пропонований матеріал – це спроба заповнити цю інформаційну прогалину, бо саме такі особистості творили сучасну історію нашої держави.
У квітні 1954 року на базі серійного КБ ракетного заводу у Дніпропетровську було створено Особливе конструкторське бюро №586, яке пізніше отримало власну назву "Південне". Воно стало другим "ракетним" у Радянському Союзі після ОКБ-1 С.П. Корольова. Його завданням стало створення бойових балістичних ракет нового покоління. Впродовж майже 40 років тут було створено ракетні комплекси, які стали фундаментом ракетно-ядерного щита держави. Коштів на це держава не шкодувала. З 1989 року Державне конструкторське бюро (ДКБ) "Південне" було переведене на повний господарський розрахунок та самофінансування. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році завершилася епоха створення стратегічної зброї, державне фінансування майже припинилося. Розпочалася епоха міжнародної космічної співпраці. Для цього на підприємстві було створено службу маркетингу і комерційної діяльності. Начальником служби був призначений 40-річний Олександр Вікторович Дегтярев.
Він народився 31 жовтня 1951 року в старовинному російському місті Яранськ Кіровської області. У 1959 році Олександр розпочав своє навчання в середній школі, де його батько викладав фізику та астрономію. Точні науки цікавили і хлопчика, тим більше, що час його навчання припав на початок активного освоєння космічного простору.
Після закінчення в 1969 році школи Олександр подав документи для вступу до Ленінградського механічного інституту (ЛМІ) "Воєнмех". У ті часи цей виш був маловідомим і засекреченим, бо готував фахівців для оборонної промисловості. Серед його відомих випускників – міністр оборонної промисловості та міністр оборони СРСР Д.Ф.Устінов (1934), Генеральний конструктор ДКБ "Південне" В.Ф.Уткін (1952) та інші. У серпні 1969 року Олександра Дегтярева зарахували на перший курс машинобудівного факультету ЛМІ, який готував фахівців для ракетно-космічної галузі.
Уже на першому курсі Олександра Дегтярева обрали старостою групи. На третьому курсі він розпочав наукову діяльність за спеціальністю "Двигуни літальних апаратів на рідкому паливі". Не цурався і фізичної роботи у студентських будівельних загонах, тим більше, що умів робити практично все. Для проходження переддипломної практики п'ятикурсник Дегтярев у 1974 році прибув до Дніпропетровська в ДКБ "Південне", де і захистив дипломний проєкт. А в травні 1975 року за розподілом був прийнятий на роботу інженером головного відділу проєктного комплексу ДКБ.
За 16 років конструкторської роботи О.В.Дегтярев пройшов шлях від інженера до головного інженера і начальника групи стаціонарних пускових установок (ПУ). Під його керівництвом створено унікальні системи захисту ПУ з ракетами від впливу сейсмічних і повітряних ударних хвиль ядерного вибуху. За цей період у ДКБ "Південне" за його безпосередньою участю були створені найпотужніші у світі ракетні комплекси міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) третього (Р-36М, МР-УР-100) та четвертого (Р-36М2, РТ-23 УТТХ) поколінь, які до 1991 року були прийняті на озброєння Ракетних військ стратегічного призначення.
Наприкінці 1980-х років в ДКБ "Південне" почали втілюватися в життя господарський розрахунок і самофінансування. І, звісно, почалося впровадження конверсії. Для творців бойової ракетної техніки це було справою незвичною. Крім укладання прямих договорів з іншими підприємствами галузі та військовими замовниками, оборонне підприємство розпочало розробку та виготовлення цивільної продукції: сільськогосподарської техніки, автобусів і тролейбусів, вітряних електростанцій…
З набуттям Україною незалежності централізоване фінансування підприємства припинилося, перспективні розробки перейшли до Російської Федерації, а в новій військово-політичній доктрині молодої держави місця для розвитку і розкриття потенціалу ДКБ "Південне" не знайшлося. Щоб пристосуватися до умов ринкової економіки, 31 грудня 1991 року на підприємстві було створено новий підрозділ – службу маркетингу і комерційної діяльності. Очолити її доручили О.В. Дегтяреву. Служба підпорядковувалася безпосередньо нещодавно призначеному новому Генеральному конструктору ДКБ С.М.Конюхову.
Перші два роки Олександр Дегтярев і його нечисленна команда провели у пошуках та розробці таких "комерційних проєктів": лінія виготовлення прецизійних труб; лінія з виробництва склотари; установка з виробництва розчинної кави; швейне виробництво… Як казали самі працівники – це було все одно, що розміняти ракети на швацькі голки! Потужному ракетно-космічному ДКБ не личило займатися тільки цим. Цілком логічним було виводити на міжнародний космічний ринок головний здобуток ДКБ "Південне" – ракету-носій (РН) "Зеніт-2", яка вважалася найкращою у світі в сегменті носіїв середнього класу.
З 1993 року ДКБ "Південне" виходить з-за завіси секретності та під керівництвом О.В.Дегтярева починає рекламувати свою основну продукцію по всьому світу. Це швидко дало результати: 6 травня 1995 року було підписано контракт на виконання послуг із запуску космічних апаратів системи супутникового зв'язку "Globalstar" з американською компанією "Space Systems/Loral" (SS/L). Планувалося здійснити запуски трьох ракет "Зеніт-2" – кожна виводила на орбіти по 12 супутників. Пуски були можливими тільки з космодрому Байконур, оскільки саме там містилися технічний та стартовий комплекси цієї ракети. Але тут почалися серйозні труднощі.
На той час між Росією та Казахстаном уже було укладено договір оренди об'єктів космодрому Байконур, у тому числі й наземної інфраструктури комплексу "Зеніт". Україна свого представництва там не мала, так само, як і ніякого юридичного впливу на процеси, які там відбувалися. Потрібно було півроку виснажливої роботи О.В.Дегтярева та його команди у Москві, щоб подолати цю проблему. Потім стався перелом у відносинах: спочатку було видано розпорядження уряду РФ щодо виготовлення на російських підприємствах комплектуючих виробів для ракет, а 24 червня 1998 року вийшла постанова російського уряду "О заключении соглашений о технологических гарантиях в связи с запусками РН "Зенит" с космодрома Байконур космических аппаратов системы "Глобалстар".
Шлях на орбіту було відкрито. Вже 9 вересня 1998 року відбувся перший комерційний пуск РН "Зеніт-2". На жаль, перший млинець вийшов гливким – через відмову системи керування другого ступеня ракета зазнала аварії. 12 супутників було втрачено і компанія SS/L припинила виконання контракту з ДКБ "Південне".
Попри все, служба О.В. Дегтярева набула значного досвіду роботи в міжнародній кооперації, а в її "портфелі замовлень" уже були й інші масштабні міжнародні проєкти. Ще в листопаді 1993 року було підписано угоду про співпрацю ДКБ з провідними ракетно-космічними корпораціями та підприємствами України, Росії, США та Норвегії у створенні унікального космічного ракетного комплексу морського базування, для якого було обрано РН "Зеніт-2". Конструктори ДКБ спільно з РКК "Енергія" (РФ) та фірмою "Boeing" (США) розробляють її триступеневу модифікацію "Зеніт-3SL". У травні 1995 року створено спільне підприємство – "Sea Launch Company" (SLC – "Морський старт") з надання пускових послуг із акваторії Тихого океану. Одним із його співзасновників стало ДКБ "Південне". Служба Дегтярева забезпечує комерційний та юридичний супровід участі України у цьому проєкті: оперативну взаємодію з компанією SLC, погодження контрактних документів, у т.ч. вартості та обсягів робіт, вирішення питань, пов'язаних з українським персоналом на території США.
28 березня 1999 року було здійснено перший пуск ракети з морської платформи. Усього ж до травня 2014 року було виконано 36 пусків. Крім того, у 1995–1999 рр. йшло обговорення та згодом підписано угоду щодо розширення рамок програми "Морський старт". Передбачалось використання модифікованої РН "Зеніт-3SLБ" для комерційних запусків з космодрому Байконур. Команді О.В. Дегтярева вдалося переконати американських партнерів щодо доцільності цього проєкту, який отримав назву "Наземний старт". Перший пуск відбувся 28 квітня 2008 року, а до грудня 2017 року було здійснено 11 пусків.
У 1990-ті роки настав час "перекувати мечі на орала". Згідно з договором про скорочення стратегічних озброєнь, який набув чинності 5 грудня 1994 року, ліквідації підлягала половина бойових МБР Р-36М2 "Воєвода" (позначення НАТО – "Satan" – "Сатана") розробки ДКБ "Південне", а це – 150 ракет, що перебували на бойовому чергуванні. Було досягнуто домовленостей про конверсію – не знищувати дорогоцінну техніку, а створити на її основі ракети-носії для комерційного використання. Отож 1997 року створюється Міжнародна космічна компанія "Космотрас" для розробки та експлуатації космічного ракетного комплексу "Дніпро". На ДКБ "Південне" покладається завдання створення конверсійної ракети-носія, а служба О.В. Дегтярева має забезпечувати комерційну діяльність. 21 квітня 1999 року було здійснено перший комерційний пуск РН "Дніпро" з космодрому Байконур. До березня 2015 року здійснено 22 пуски (у тому числі з пускового майданчика "Ясний" в Оренбурзькій області) та виведено на орбіти понад 140 космічних апаратів 20 країн світу (у тому числі 19 червня 2014 року і супутник КПІ "PolyITAN-1").
Враховуючи зростаючу роль міжнародних замовлень ДКБ "Південне", у листопаді 1999 року начальник служби О.В. Дегтярев призначається на посаду заступника Генерального конструктора – Генерального директора із зовнішньоекономічної діяльності. Щоб відповідати встановленим вимогам до керівника такого рівня, він навчається, та у 2001 році закінчує економічний факультет Дніпропетровського державного університету, проходить стажування в аерокосмічних компаніях США та Франції.
Крім ракетної техніки, ДКБ "Південне" ще з 1962 року займалося розробкою та виготовленням космічних апаратів. Це були здебільшого вітчизняні супутники наукового та військово-прикладного призначення. Перше іноземне замовлення на розробку та виготовлення супутника ДКБ отримало у 2001 році – після перемоги у міжнародному тендері та підписанні контракту з Єгиптом. Окрім створення та запуску супутника дистанційного зондування Землі "EgyptSat-1", передбачалося навчання єгипетських фахівців і передача технологій, адже для єгиптян цей супутник був першим. Проєкт став серйозним випробуванням для ДКБ, оскільки був пов'язаний із забезпеченням перебування єгипетських фахівців в Україні, а українських – у Єгипті; з плануванням поставок; з обліком витрат та фінансовим менеджментом тощо. Проте все було подолано, і 17 квітня 2007 року супутник було запущено.
ДКБ "Південне" розробило серію РН легкого класу "Циклон-2, -3", які за період експлуатації у 1969–2009 рр. продемонстрували високу надійність – чи не найвищу у світі! У жовтні 2003 року було підписано угоду між Україною та Бразилією щодо використання модифікації РН "Циклон-4" з бразильського центру запусків Алкантара. Розташування космодрому майже на екваторі, досить проста конструкція пускового майданчика, 100-відсоткова автоматизація передпускових операцій робили цей проєкт дуже привабливим на космічному ринку. В Україні роботи над ним розпочалися практично зразу та були фінансово забезпечені. Щоб працювати на рівні з іноземними компаніями та успішно з ними конкурувати, ДКБ було необхідно технологічно розвиватися та адаптуватися до запитів ринку.
У листопаді 2005 року О.В.Дегтярева було призначено першим заступником Генерального конструктора – Генерального директора ДКБ "Південне" з системного проєктування та комплексного розвитку підприємства. Крім служби маркетингу, йому підпорядковувався весь проєктний комплекс ДКБ. У серпні 2007 року було створено спільну компанію "Алкантара Циклон Спейс" та наприкінці 2010 року бразильці розпочали підготовчі роботи з будівництва наземного комплексу майбутнього космодрому. На жаль, з 2014 року фінансування будівельних робіт з боку Бразилії було повністю припинено, а в 2015 році ця країна в односторонньому порядку розірвала укладений договір. Але це також не стало фатальним для ДКБ "Південне"!
У 2008 році ДКБ, спільно з американською компанією "Orbital Sciences Corporation" перемогло в оголошеному NASA конкурсі "Транспортні орбітальні послуги комерційного призначення". Розпочалося створення РН "Таурус-2", за розробку та виготовлення першого ступеня якої відповідало ДКБ "Південне". Робота у 2008-2010 роках була досить напруженою – здійснювалось взаємне проникнення технологій України та США. Для цього втілювалися певні заходи, за реалізацію яких відповідав О.В. Дегтярев та його підлеглі. 21 квітня 2013 року відбувся перший пуск РН під новою назвою "Антарес" з американського космодрому на острові Уоллопс. Усього ж до серпня 2021 року здійснено 15 запусків космічних кораблів "Cygnus" для забезпечення роботи Міжнародної космічної станції.
Ще один напрям діяльності ДКБ "Південне" – створення рідинних ракетних двигунів. Саме з цього починав свою наукову діяльність О.В.Дегтярев. За його сприяння у 2004 році підписано контракт з італійською фірмою "Фіат-Авіо" на створення двигуна верхнього ступеня для нової європейської РН "Вега", перший пуск якої відбувся 13 лютого 2012 року з космодрому Куру у Французькій Гвіані. На вересень 2021 року замовнику було поставлено 26 двигунів РД-843, з яких 20 відлітали у складі РН "Вега" без зауважень.
У червні 2010 року С.М.Конюхов прийняв рішення звільнитися з посади керівника підприємства, і з 1 вересня Генеральним конструктором – Генеральним директором Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" імені М.К. Янгеля" було призначено О.В.Дегтярева. Під його керівництвом ДКБ "Південне" вперше за свою історію набуло статусу наукової організації, а у жовтні 2012 року підписало Генеральну угоду про співпрацю з НАН України.У березні 2015 року О.В.Дегтярева обирають академіком НАН України, він очолює українське відділення Міжнародної академії астронавтики, і в 2016 році обирається віцепрезидентом Міжнародної астронавтичної федерації.
У цій статті згадані лише основні міжнародні космічні програми, в реалізації яких безпосередню участь брав О.В.Дегтярев. Географія співробітництва ДКБ "Південне" за зовнішньоекономічними договорами охоплює понад 20 країн світу. Крім комерційних, продовжували розвиватися національні програми. Попри значні труднощі, непорозуміння з деякими владними структурами, Генеральний впевнено йшов уперед. Глибокі технічні знання в поєднанні зі знанням законів бізнесу та економіки не дозволяли розділити у ньому Генерального конструктора і Генерального директора. У майбутньому бачилися експедиції на Місяць – в ДКБ "Південне" створено концептуальний проєкт промислово-дослідної бази на Місяці. За участю О.В.Дегтярева було підписано угоду з Канадою про створення на її території космодрому для української ракети "Циклон-4М". Варто зауважити, що понад три десятиліття Україна залишається єдиним членом клубу космічних держав, чия ракетно-космічна промисловість існує переважно завдяки міжнародним комерційним контрактам.
Несподівано для всіх, 24 листопада 2020 року Олександра Вікторовича не стало… Він пішов із життя у розквіті творчих сил, не доживши одного року до свого 70-річного ювілею.
Указом Президента України від 27 листопада 2020 року за визначний особистий внесок у розвиток ракетно-космічної галузі України, зміцнення науково-технічного потенціалу держави, розробку новітніх зразків ракетно-космічної техніки Генеральному директору Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" імені М.К. Янгеля" Олександру Вікторовичу Дегтяреву було присвоєно звання Героя України (посмертно).
У грудні 2020 року колектив творців космічного ракетного комплексу "Антарес" був відзначений престижною нагородою Міжнародної академії астронавтики "За командні досягнення". Серед нагороджених – Генеральний конструктор Олександр Дегтярев.
За визначний внесок у розвиток космічної науки та розширення міжнародного співробітництва у космічній сфері ім'я Олександра Вікторовича Дегтярева у липні 2021 року вписано до Зали слави Міжнародної астронавтичної федерації.
18-20 листопада 2021 року у канадській провінції Нова Шотландія пройшли заходи, присвячені початку практичної реалізації українсько-канадського проєкту "Циклон-4М". Символічно, що до дня пам'яті ініціатора його створення було оголошено рішення присвоїти майбутньому командному центру канадського космодрому ім'я Генерального директора ДКБ "Південне" Олександра Вікторовича Дегтярева.