Професор кафедри математичного аналізу та теорії ймовірностей д.ф.-м.н. Ніна Опанасівна Вірченко – одна з найвідоміших українських жінок-математиків. Вона автор понад 500 наукових і науково-методичних праць, зокрема 20 книг, виданих українською, російською, англійською та японською мовами. Серед них "Смешанные краевые задачи математической физики" (1985), "Generalized associated Legendre functions and their applications" (2001), "Узагальнені гіпергеометричні функції" (2016).
Будучи студенткою Київського державного університету ім. Т. Шевченка, вона прагнула боротися за незалежну Україну, через що у 1948–1954 рр. перебувала в ув'язненні в спецтаборах Східного Сибіру, а після того – кілька десятиліть під наглядом КДБ.
Попри це, Ніна Вірченко, математик і педагог навчала студентів любити Україну і математику. Політехніки багатьох поколінь добрим словом згадують її лекції, її щирість, наснагу, жагу до життя, доброзичливість та зацікавленість. "Математика – наука молодих. Заняття математикою – це така гімнастика розуму, для якої потрібна вся гнучкість та витривалість молодості", – каже вона.
І нині, маючи дуже поважний вік, Ніна Опанасівна продовжує викладати і творити. А наприкінці минулого року видала збірку "Поетичні акорди".
Ділимося віршами зі збірки.
***
Який же край чудовий –
Моя Вкраїна дорога,
А її диво – мова,
Ніби мелодія одна!..
***
Плекала мене Україна
Ростили ліси і поля, –
Любити це все до загину –
Навчала Матуся моя.
Пестила мене моя ненька,
Учила творити добро,
І мріять, боротись за волю,
Дощенту зганяти все зло.
Бо сонце своє найсвітліше,
Земля найрідніша своя,
І небо своє найзоріше –
Так вчила Матуся моя!..
Настала пора і для мене
Плекати й навчати дітей.
Як хочеться, рідненька Нене,
Зростити з них гідних людей!..
1993 р.
Другові
З твоїми зустрінусь очима –
І все зрозуміло за мить.
Чи може це бути з чужими,
Чи можна читати по них?!..
З тобою і вистачить слова,
Щоб справи владнати ураз,
Для інших замало і мови,
І бідний словесний запас.
З тобою нестрашно і в лісі,
На полі, на річці, в степу,
А з іншими лячно і в місті,
Де стільки людей на виду...
З тобою всі квітки пахучі
І пташки співучі усі,
Без тебе, мій друже, гнітючо,
А пташки немовби німі...
З тобою готова і вмерти,
Бо дружба залишиться жить,
Для неї немає і смерті
Немає ні в чому границь.