🇺🇦 Наша держава запровадила безпрецедентні за свою історію заходи для боротьби з корупцією, які й досі не вдалося втілити більшості пострадянських країн.
⚖️14 жовтня 2014 року Верховна Рада ухвалила «антикорупційний пакет» законів. Суспільні запити, виражені під час Революції гідності, трансформувалися в закон «Про запобігання корупції». Він передбачав створення Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), яке формує та реалізує державну антикорупційну політику. Цього ж дня було ухвалено закон про Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Антикорупційну стратегію, що стала першим комплексним планом дій усіх органів влади для подолання корупції.
Нове законодавство кардинально відрізнялося від попереднього, сформованого ще на радянських підходах. Було встановлено норми щодо конфлікту інтересів та правила фінансового контролю, що дозволило виявляти незаконне збагачення та потенційні зловживання публічних службовців. Також закон встановив етичні правила їхньої поведінки та запровадив правовий захист викривачів корупції. З’явилися й інші важливі антикорупційні запобіжники, серед яких — обмеження щодо сумісництва, суміщення та отримання подарунків. Ухвалені закони враховували успішні міжнародні практики та відповідали європейським стандартам.
🔎 Згодом в Україні було запроваджено електронне декларування статків посадовців і встановлено відповідальність за неправдиве декларування та незаконне збагачення. Слідом за НАЗК і НАБУ запрацювали САП, АРМА та ВАКС, утворивши цілісну антикорупційну інфраструктуру. Усе це забезпечило поступовий антикорупційний прогрес. Хоча рівень корупції ще залишається високим, він значно знизився за ці роки: з 2014-го Україна піднялася на 37 позицій у світовому рейтингу за показниками Індексу сприйняття корупції, а частка громадян, які мали реальний корупційний досвід, скоротилася більш ніж утричі — з 70,7% до 18,7%.
Незалежність антикорупційних органів залишається ключовою умовою їхньої ефективної роботи. Захист їхнього статусу, удосконалення діяльності, масштабування успішного досвіду протидії корупції, а також реформування всієї системи, що забезпечує верховенство права, — головні завдання України на шляху до розбудови спроможної держави та успішної євроінтеграції 🇺🇦 🇪🇺.
Антикорупційна політика КПІ ім. Ігоря Сікорського
У Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського питання запобігання корупції поступово перетворюється на системний напрям управлінської діяльності. Політика університету в цій частині цілком відповідає державній політиці щодо формування доброчесного, прозорого та підзвітного освітнього середовища. Вона узгоджується зі стратегічними документами України, зокрема з Антикорупційною стратегією на 2021–2025 роки, а також із пріоритетами, визначеними Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК).
На організаційному рівні в КПІ створено посаду уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції, яка координує відповідні процеси, забезпечує зв’язок між університетом і державними інституціями та здійснює моніторинг дотримання антикорупційних норм. Наявність такої посади є показником зрілості управлінської структури й підтверджує готовність університету до прозорого саморегулювання.
Важливим результатом стало формування нормативної бази, що включає Антикорупційну програму КПІ, політику протидії хабарництву, положення про запобігання конфлікту інтересів та порядок розгляду повідомлень щодо можливих корупційних правопорушень. Усі ці документи відкрито оприлюднені на офіційному сайті університету, що підкреслює принципи відкритості та публічності.
Для забезпечення дієвого зворотного зв’язку створено канали комунікації для викривачів — електронну адресу, Telegram-канал і форми для подання повідомлень. Передбачено гарантії конфіденційності, що сприяють створенню безпечного середовища для інформування про порушення. Такий механізм формує довіру між учасниками університетської спільноти та відповідає державним стандартам захисту викривачів.
Окрему увагу КПІ приділяє просвітницькій діяльності, спрямованій на розвиток культури доброчесності серед студентів і працівників. Щороку проводяться антикорупційні квести, конкурси творчих робіт до Міжнародного дня боротьби з корупцією, тематичні тренінги й інформаційні кампанії. Такі ініціативи формують розуміння, що доброчесність — це не лише вимога законодавства, а й моральна норма академічного середовища.
Важливим елементом політики є підтримка академічної доброчесності. У КПІ діє положення про запобігання плагіату, фабрикації та фальсифікації результатів наукової діяльності. Це дозволяє інтегрувати антикорупційні принципи в освітню та дослідницьку практику, створюючи єдину культуру відповідальності й прозорості.
Водночас антикорупційна система КПІ потребує подальшого розвитку. На сайті університету поки що відсутні детальні звіти про результати реалізації антикорупційних заходів, що ускладнює оцінку ефективності політики. Потребує посилення механізм захисту викривачів, а також запровадження зовнішнього моніторингу з боку незалежних експертів чи партнерських організацій. Доцільним є також розширення антикорупційної роботи на рівні факультетів і підрозділів університету, особливо в частині публічних закупівель і кадрових рішень.
У підсумку антикорупційна політика КПІ ім. Ігоря Сікорського демонструє узгодженість із державною антикорупційною стратегією та поступовий перехід від адміністративного до ціннісно орієнтованого підходу. Університет формує власну екосистему доброчесності, у якій правові, освітні та етичні інструменти діють у синергії. Такий підхід забезпечує не лише дотримання формальних вимог, а й розвиток культури довіри, відповідальності та етичного лідерства — як серед студентів, так і серед співробітників університету.
