Ви є тут

Знання з першоджерела – найкраще


Ілля Новіков

Серед кращих студентів КПІ ім. Ігоря Сікорського, що крокували площею Знань у День першокурсника, був і представник ЗФ – шестикурсник Ілля Новіков. Він гідно представляв Київську політехніку на всеукраїнських професійних змаганнях і став кращим в олімпіаді з відновлення й підвищення зносостійкості деталей і конструкцій (м. Кропивницький) та в конкурсі студентських наукових робіт зі зварювання (м. Запоріжжя).

Розповідь про себе Ілля почав несподівано: "Думаю, мою історію наукових досягнень варто розпочати із шкільних часів, і почалася вона з повного провалу – я був не тільки гіршим учнем класу, але й гіршим учнем школи. Щороку мій табель ряснів низькими оцінками".

Чи то зорі так стали, чи хлопець подорослішав і став більш відповідальним, але в коледжі ставлення до навчання різко змінилося. "Викладачі читали свої предмети так, що їх було цікаво слухати, – ділиться юнак. – Особливо подобалися фізика і математика. Коли закінчував коледж, про КПІ ім. Ігоря Сікорського говорили, що це найскладніший технічний виш країни".

Вступати до Київської політехніки юнак вирішив, щоб випробувати свої сили. Вступити виявилося просто, складно було вчитися. "В університеті я відчув, що науки, які вивчаю, мають свою історію, і КПІ є її частиною. Я більше ніде не відчував такої студентської атмосфери, як на алеї КПІ під час перерви. Та особливо вражали випадки, коли брав у бібліотеці підручники і на обкладинці бачив прізвища своїх викладачів. Вважаю, що отримання знань з першоджерела – найкращий із способів навчання", – говорить Ілля.

"Іллю складно назвати "стандартним" студентом, – розповідає його науковий  керівник к.т.н. Д.В.Степанов. – Вважається, що студенти, які виграють олімпіади та конкурси, повинні бути старанними, сумлінними, не прогулювати пари, не вилітати з університету. Проте Ілля, як це не дивно, встиг і двієчником побути, і навіть вилетіти. Такі факти біографії більше свідчать не про здібності Іллі, а про загальну систему освіти, яка переважно акцентована на відтворенні знань, не на сприянні ініціативі студентів, а на слухняному виконанні застарілих програм та поглядів".

Ілля є всебічно розвинутою особистістю, займає активну громадянську позицію, безпосередній учасник Євромайдану, у вільний від навчання час працював як інспектор з охорони природо-заповідного фонду. Така ґрунтовність виявилася і в бакалаврській роботі. Ілля виявив інтерес до процесів зварювання живих тканин, провів не одну годину в бібліотеках ім. В.І. Вернадського та ІЕЗ ім. Є.О. Патона досліджуючи цю тематику.

Брати участь в олімпіаді спочатку студент не планував. Мабуть, пам'ятаючи шкільні нотації, недооцінював свої знання. Коли готувався до поїздки, спішно намагався щось читати, вчити, але все марно – нічого не запам'ятовувалося. Тож поклався на здоровий глузд. "Після ознайомлення із завданням, яке полягало у створенні процесу відновлення певної деталі, спочатку був ступор, – говорить студент. – Але потім почав згадувати свої курсові, лекції, практики – і за півгодини зліпив з усіх своїх знань відповідь, яку судді визнали однією з кращих. Конкуренція була сильною – раніше я не підозрював, що у нас в країні так багато хороших ЗВО викладають зварювання".

Нині Ілля Новіков працює над магістерською, досліджуючи вплив нанопорошків на характеристики зварного шва. "Як і будь-яка наукова робота, це потребує тривалого часу на сам процес наплавлення, розрізання зразків, їх полірування, випробування на сухе тертя та дослідження твердості. Майже всі ці етапи, особливо найбільш тривалі, як то тертя зразка, Ілля виконав самотужки", – охарактеризував свого підопічного його науковий керівник.

"Вважаю, що перемога в олімпіаді не є особистим досягненням, – підсумовує студент. – Сам по собі я ледачкуватий, і якби не мої викладачі – нічого б я не вивчив, і нічого б не виграв. Хочу щиро подякувати своєму науковому керівнику – Денису Володимировичу Степанову, який переконав мене випробувати свої знання на олімпіаді, завжди допомагав і мені, й іншим студентам, був з усіма відвертий і справедливий. Окремо хочу подякувати своєму класному керівникові з моєї школи – Любові Степанівні Рибенок, яка повірила в мене тоді, коли багато хто пророкував мені незавидну долю".

У майбутньому Ілля хотів би працювати у великій міжнародній корпорації, "бо наближаються часи колонізації космосу, і всім країнам і націям пора б уже об'єднатися".

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій