Вікторовський Є.Є.

Екзамени в аспірантуру Євген склав на "відмінно". Наказом ректора його було зараховано асистентом кафедри вищої математики Київського політехнічного інституту. І професор Смогоржевський був задоволений, що все обійшлося без ускладнень.

Наукову працю Євген послав у Москву, академікові Александрову. Так порадив Євген Якович. Все одно, аби надрукуватися в академічному виданні, потрібна рецензія академіка.

...Повертався Євген на рідну землю щасливий і окрилений. Позаду вже лишилася Варшава, і, сидячи у вагоні потягу, він думав про одне: як зустріне матір, дорогу сестру. Вони повернулися раніше і жили тепер у Києві, власне, під Києвом – на хуторі Шевченка.

Били, гули дзвони: мідно, протяжно, на весь степ. Гойдалася срібляста далечінь, і в очі нестерпно пекло сонце. Воно було так низько, що аж пригорілий запах вчувався. Та ось дзвони мало-помалу втихають, ніби їх хтось пригойдує, а потім і зовсім обриваються тонкою струною.

З моменту заснування КПІ математичній підготовці надавалось тут особливе значення. За рішенням першого ректора КПІ В.Л.Кирпичова для викладання цієї дисципліни були запрошені кращі київські математики того часу – професори В.П.Єрмаков та Б.Я.Букреєв.

Уже другий рік кафедра математичного аналізу та теорії ймовірностей ФМФ і Державний політехнічний музей при НТУУ "КПІ" проводять спільні семінари, присвячені видатним ма­тематикам, які працювали в КПІ. Пройшли семінари, присвячені В.А. Зморовичу, О.С. Смогоржевському, Ю.Д. Соколову. Наприкінці минулого року відбувся семінар до 85-річчя з дня народження Євгена Євгеновича Вікторовського (1926-1956) – "українського Галуа".

Євген Вікторовський (1926 – 1956) – “диво” у Математиці. До останнього подиху свого життя він не залишав улюбленої праці, бо страшенно спішив викласти хоча б схему своїх фундаментальних результатів з якісної теорії диференціальних рівнянь.