26 травня 2011 р. виповнилося 115 років з дня народження члена-кореспондента АН УРСР, професора Юрія Дмитровича Соколова – видатного вченого в галузі небесної механіки, завідувача кафедри вищої математики КПІ у 1937-1941 рр.
Ю.Д. Соколов народився 14 (26) травня 1896 р. у станиці Лабінській на Кубані. Його батько служив у козацькому полку, мати була вчителькою жіночої гімназії. Після закінчення із золотою медаллю Лабінської чоловічої гімназії Юрій Дмитрович вступає на математичне відділення фізико-математичного факультету Київського університету. Блискучі лекції О.П. Котельникова, Д.О. Граве, Б.Я. Букреєва, Г.В. Пфейфера, В.О. Котельникова, Г.К. Суслова, Р.П. Фогеля і П.Б. Воронца значною мірою визначили його майбутній шлях. На пропозицію академіка Д.О. Граве Ю.Д.Соколов розпочав дослідження класичної проблеми небесної механіки – задачі N тіл, і вже в 1921 р. опублікував свою першу наукову статтю "К движению материальной точки, которая притягивается к неподвижному центру и находится под действием пертурбационной силы".
15 квітня 1929 р. Ю.Д.Соколов захистив докторську дисертацію на тему "Умови загального зіткнення трьох тіл, які взаємно притягуються за законом Ньютона". Вона принесла вченому широке визнання і поставила його в один ряд з кращими фахівцями в галузі небесної механіки того часу.
У грудні 1933 р. Ю.Д.Соколов був одним із засновників Інституту математики ВУАН. У середині 30-х рр. Київська математична школа отримала визнання не тільки в СРСР, а й в усьому світі. Тут творили Д.О. Граве, М.П. Кравчук, Г.В. Пфейфер, М.О. Лаврентьєв, Н.І.Ахієзер, В.Є.Дяченко, М.Г.Крейн, М.Х.Орлов, Є.Я.Ремез, І.Я.Штаєрман.
Величезний вплив на Ю.Д.Соколова мала співпраця з академіком М.П.Кравчуком, за сприяння якого Юрій Дмитрович став учасником I та II Всесоюзних математичних з'їздів (у 1930 і 1934 рр.) і багатьох наукових семінарів і конференцій.
З 1922 р. по 1930 р. Юрій Дмитрович викладав математику в Київському архітектурному інституті, з 1929 р. по 1934 р. завідував кафедрою математики і механіки Київського вечірнього робітничого математичного інституту, з 1930 р. по 1938 р. – кафедрою математики Київського інституту шкіряної промисловості, з 1930 р. до кінця свого життя – кафедрою математики Київського інженерно-будівельного інституту, з 1937 р. по 1941 р. – кафедрою математики Київського індустріального інституту (так тоді називався КПІ), з 1943 р. по 1949 р. – кафедрою теоретичної механіки Київського державного університету.
Кафедру вищої математики КПІ Юрій Дмитрович очолив у 1937 р. – після звільнення з цієї посади М.П. Кравчука. Юрій Дмитрович не приєднався до загального хору осудників видатного математика, якого вважав своїм учителем та наставником. Він намагався по можливості не відвідувати збори, де ганьбили М.П. Кравчука за наклепницькими звинуваченнями в шпигунстві, зраді інтересів держави, націоналізмі та ін. За ініціативою О.С. Смогоржевського було написано лист-заяву до органів НКВС, де говорилося про величезну значущість М.П.Кравчука в науці та педагогіці і категорично заперечувалися висунуті проти нього звинувачення, який підписали Р.Й.Демаховська, В.А.Зморович, Я.С.Гольдбаум та проф. Ю.Д.Соколов. Це був дуже сміливий вчинок для тих часів.
Юрій Дмитрович підтримав та врятував від звільнення учнів М.П. Кравчука. Він опікувався їх педагогічною діяльністю, сприяв їх науковому зростанню та вибору пріоритетів у науці та педагогіці. До них належали О.С.Смогоржевський та В.А. Зморович, які очолили математичні кафедри КПІ у роки Великої Вітчизняної війни та повоєнної розбудови. В подальшому Ю.Д.Соколов підтримував з ними тісні стосунки, був опонентом на захистах їх докторських дисертацій.
Ю.Д.Соколов багато зробив для зміцнення математичної кафедри КПІ, збереження її високого наукового рівня, що було започатковано його відомими попередниками – В.П.Єрмаковим, Б.Я.Букреєвим, М.П.Кравчуком. Він збагатив та розширив напрями наукових досліджень. За часів його керівництва в КПІ почали зароджуватись перші наукові семінари з різних галузей математичної науки, на вимогу часу розширилась кількість математичних дисциплін. Ю.Д. Соколов надавав великого значення науково-методичній роботі. На засіданнях кафедри систематично обговорювалися методичні доповіді з найбільш складних розділів навчальної програми. Зауваження і поради Юрія Дмитровича зіграли істотну роль в підвищенні педагогічної майстерності викладачів.
У цей же період наукові досягнення Ю.Д.Соколова отримали нове визнання – у лютому 1939 р. його обрали членом-кореспондентом АН УРСР.
Плідну науково-педагогічну роботу Ю.Д.Соколова перервала війна. Через хворобу матері він з дружиною не встиг евакуюватися з Києва і в роки окупації був керівником Астрономічної обсерваторії. На перших же зборах співробітників Ю.Д.Соколов відкрито заявив: "Своїм та вашим завданням я ставлю: зберегти все те цінне, що не вдалося евакуювати, та завадити німцям використати обсерваторію для військових потреб". До штату обсерваторії Юрій Дмитрович зараховував людей, яким загрожувала висилка на роботу до Німеччини, переховував на території обсерваторії математиків, яким загрожувала смерть. За врятування відомого математика і педагога проф. С.І.Зуховицького (єврея за національністю) Ю.Д.Соколова та його дружину Марилю у 1993 р. Відділом пам'яті мучеників і героїв (Єрусалим) було занесено до списку праведників народів світу.
Під час відступу німецьких військ співробітникам обсерваторії дивом вдалося врятувати майно обсерваторії від вивезення в Німеччину. В привезені німцями ящики для пакування співробітники завантажили каміння, металобрухт та ганчір'я, а самі поховались у знайомих у місті. За збереження бібліотеки та обладнання обсерваторії Ю.Д.Соколов у 1968 р. був нагороджений медаллю "За оборону Києва".
Після звільнення Києва відновила свою роботу кафедра теоретичної механіки КДУ ім. Т.Шевченка під керівництвом Ю.Д.Соколова. 1 серпня 1944 р. його було поновлено на посаді завідувача відділу механіки Інституту математики АН УРСР, а в 1957 р. затверджено на посаді завідувача відділу диференціальних рівнянь.
У зв'язку з розвитком космонавтики на небесну механіку в СРСР було накладено гриф секретності. Через те що Ю.Д.Соколов перебував на окупованій території, його усунули від досліджень задачі N тіл і викладання в Київському університеті. Тоді Юрій Дмитрович перейшов до задач гідродинаміки. Він розв'язав низку важливих задач теорії фільтрації та запропонував новий наближений метод розв'язання диференціальних та інтегральних рівнянь, який відомий сьогодні як метод функціональних поправок Ю.Д.Соколова. Цій тематиці присвячена його монографія "Метод усреднения функциональных поправок".
Під керівництвом Ю.Д.Соколова більше ніж 20 осіб захистили дисертації. Багато з них стали відомими вченими. Його лекції були взірцем педагогічного мистецтва – в них гармонійно поєднувалися доступність, чіткість та глибина наукового змісту. Ю.Д.Соколов був знавцем літератури, особливо поезії, захоплювався поезією Омара Хаяма, досить доречно декламував на закінчення деяких наукових семінарів або навіть на Вченій раді, мав феноменальну пам'ять, знав багато іноземних мов – англійську, італійську, польську, білоруську, французьку та німецьку.
Уже в похилому віці Ю.Д.Соколов був одним із трьох математиків з академічними званнями, які у 1960-х рр. виступили проти закритих судів над правозахисниками.
Він залишив після себе вагому наукову спадщину – 104 статті та 2 монографії. Монографія Ю.Д.Соколова "Особые траектории системы свободных материальных точек", опублікована в 1951 р., стала надбанням небесної механіки. У 1967 р. за успіхи в розвитку радянської науки та впровадження наукових досягнень у народне господарство Юрій Дмитрович був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Помер Юрій Дмитрович 2 лютого 1971 р. Похований на Байковому кладовищі в Києві.