Він стоїть обабіч тротуару, по якому в період навчання щодня проходять сотні, а то й тисячі людей. Важко сказати, чи хоч десяток з них зверне на нього увагу. Не звертали й ми, хоча вже кілька років пишемо в нашій газеті про дерева і кущі, які ростуть на території КПІ. Ми розповідали про гінкго дволопатеве, лапину ясенелисту, бундук канадський, сумах, керію… Хотілося представити, насамперед, щось екзотичне, про існування чого поруч з навчальними корпусами мало хто знає, або чия яскрава і красива фотографія прикрасить останню сторінку газети. А його у всій величі і оглянути непросто. Для цього необхідно відійти від нього метрів на тридцять-сорок, та ще й знайти таке місце, звідки його видно повністю – бо майже звідусіль його затуляють крони нижчих сусідів.
Допоміг випадок. У травні вітер зламав гілку. Вона впала і перекрила дорогу, що йде вздовж першого і четвертого корпусів. Коли робітники порізали її й завантажили у самоскид, вона зайняла весь кузов. Одна гілка. А люди поруч з деревом виглядали, як ліліпути біля Гулівера. Точніше, як діти ліліпутів. Бо ліліпути у повісті Свіфта “Мандри Гулівера” в 12 разів нижчі за людей, а це дерево має висоту приблизно тридцять метрів – тобто вище за людей разів у 15-17.
Дерево, про яке йдеться, – чорна тополя (осокір, Populus nigra), росте біля житлового будинку №1 на повороті до площі Знань. Йому понад 100 років. Посадили його працівники КПІ, коли створювали парк. Тоді у КПІ було сільськогосподарське відділення, де викладали і фахівці з паркової архітектури.
Кажуть, давні греки знали, що тополя благотворно впливає на самопочуття й настрій людини. Тому ці дерева росли біля кожного житла. Ними обсаджували місця, де відбувалися народні збори, тож і закріпилася за тополею наукова назва – популюс (народна). Її дав дереву Карл Лінней.
Нині багато хто пише про біоенергетику, маючи на увазі не ту енергію, яка вимірюється в джоулях, а іншу – "тонку", присутність чи нестачу якої можна лише відчути. Стверджують, що тополя чорна заряджає людину біоенергією, додає оптимізму, надає ясність думкам, посилює відчуття перспективи, інтуїцію. Можна сказати, що ті, хто саджав це дерево на території нашого інституту, мали на меті саме це.
А може й інше. Тополя – загальновідомий чемпіон з поглинання вуглекислого газу з наших вулиць: до 40 кг за літо! Вона також очищає повітря від пилу та шкідливих викидів. До того ж – це дерево-аптека. Як ліки використовують кору і листя, а ще бруньки, багаті біологічно активними речовинами, що мають бактерицидні, протизапальні, антиалергічні, сечогінні, болезаспокійливі й антисептичні властивості.
Живе дерево до 300 років. Тож іще не одне покоління політехніків милуватиметься цим осокором – якщо не пробігатиме повз, утупивши очі в черговий модний гаджет.