Ім'я Тетяни Олексіївни Афанасьєвої-Еренфест (19.11.1876 – 14.4.1964, в західній літературі – Ehrenfest-Afanassjewa) мало відомо широкому загалу, хоча вона зробила неабиякий внесок у розвиток науки.
Її і її чоловіка, Пауля Еренфеста, стаття "Концептуальні засади статистичного підходу в механіці" (1911), написана для "Енциклопедії математичних наук" на замовлення Фелікса Клейна, є найбільш цитованою роботою зі статистичної механіки.
В її статті "Однобічність, необоротність і друге начало термодинаміки" (1928 р.) вперше обґрунтовано загальноприйнятий нині поділ другого начала термодинаміки на два незалежних положення: принцип існування ентропії і принцип зростання ентропії. У цій самій статті під назвою "Аксіома про тепловий зв'язок" уперше сформульовано те, що сьогодні називають нульовим началом термодинаміки. Там же введено розрізнення двох видів необоротності, необхідність якого і сьогодні усвідомлена не всіма.
Тетяна Олексіївна зробила помітний внесок у розвиток теорії подібності: у 1925 році вона вивела дві основні теореми цієї теорії для випадку подібності будь-яких явищ природи і в основному завершила створення основ цієї теорії.
Вона була видатним педагогом, розробила оригінальну систему викладання геометрії в школі. У 1924 р. опублікувала брошуру "Що може і має дати навчання геометрії нематематику", яка вплинула на викладання математики в нідерландських школах. У цій брошурі вона обґрунтувала ту ідею, що діти віком від 10 до 18 років можуть найкраще вивчати математику у три етапи: спочатку інтуїтивно (шляхом вивчення навколишнього світу і його просторових властивостей), потім систематично (шляхом виявлення закономірностей) і, нарешті, аксіоматично – доводячи теореми на основі аксіом.
Народилася Тетяна Афанасьєва 19 листопада 1876 р. в Києві. У дворічному віці втратила батька і виховувалася в Петербурзі в родині дядька – Петра Афанасьєва, спочатку інженера, а згодом професора Технологічного інституту. У 1900 р закінчила із золотою медаллю математичне відділення фізико-математичного факультету петербурзьких Вищих жіночих (Бестужевських) курсів. У 1900–1902 рр. працювала викладачем математики в жіночій гімназії і, одночасно, на Вищих жіночих курсах. Навесні 1902 р. виїхала за кордон для вдосконалення в математиці і фізиці. У Геттінгенському університеті слухала лекції Давида Гільберта і Фелікса Клейна. Там познайомилася з Паулем Еренфестом, який раніше навчався у Відні, але тимчасово перейшов до Геттінгенського університету. 21 грудня 1904 року вони побралися у Відні. Від їхнього шлюбу народилося четверо дітей: Тетяна (1905–1984), Пауль (1915–1939), Галина (Анна Галинка) (1910–1979), Василь (1918–1933).
П.Еренфест у 1904 р. блискуче захистив докторську дисертацію у Відні. Його опонент, Л.Больцман, дав високу оцінку роботі. Попри це Еренфест довго не міг знайти постійне місце роботи. Тому восени 1907 р. сім'я приїхала в Петербург. Тетяна Олексіївна знову почала викладати математику в гімназіях і на Вищих жіночих курсах, а Пауль ніде влаштуватися не зміг, хоча поступово склав магістерські іспити з фізики і математики, як це тоді вимагалося. За п'ять років він лише два семестри читав лекції з математичної фізики в Політехнічному інституті без зарахування в штат. Він активно займався наукою. Опублікував кілька статей – самостійно і спільно з дружиною. Крім того, у своїй квартирі Еренфести організували семінар (гурток), де раз на два тижні молоді фізики і математики обговорювали актуальні проблеми фізики. Там бували майбутні академіки А.Йоффе, Д.Рождественський, В.Міткевич, майбутні професори А.Добіаш, А.Фрідман, Я.Тамаркін та ін. Цей семінар мав величезний вплив на розвиток теоретичної фізики в Росії і СРСР.
На початку 1912 р. П.Еренфест здійснив поїздку по Європі в пошуках місця роботи, а також розіслав свою і дружини статтю з Математичної енциклопедії провідним європейським фізикам. Ознайомившись з цією статтею, Нобелівський лауреат Г.Лоренц запропонував П.Еренфесту стати його наступником з теоретичної фізики в Лейденському університеті. У жовтні 1912 р. сім'я переїхала в Лейден. Еренфест читав студентам лекції з електродинаміки, статистичної фізики, квантової теорії. Він також організував щотижневий семінар з теоретичної фізики, з якого вийшли такі відомі фізики, як Дж.Уленбек, Х.Крамерс, Я.Бюргерс, С.Гаудсміт та ін.
У 1914 р. Еренфести побудували в Лейдені, на вулиці Троянд, власний будинок у стилі неокласицизму за проектом Тетяни Олексіївни (нині – пам'ятник архітектури). У будинку була кімната для гостей. Якось Еренфест запропонував черговому гостю розписатися на стіні цієї кімнати. Це стало традицією, і за два десятиліття там з’явився не один десяток автографів, у тому числі 15 підписів нобелівських лауреатів – М.Планка, А. Ейнштейна, Н. Бора, В.Гейзенберга, В. Паулі, М. Борна, Е.Шредінгера, П.Капиці, І.Тамма та ін.
Сумуючи за батьківщиною, і щоб реалізувати себе як викладача, Т.А.Афанасьєва-Еренфест у 1926–1933 рр. щорічно їздила в СРСР. Вона читала лекції з математики і методики її викладання в Педагогічному інституті Сімферополя (1927–1928 рр.), Горському практичному інституті народної освіти (м. Орджонікідзе, нині – Владикавказ) (1932–1933 рр.), була професором Другого московського університету (1931 г.). Пауль Еренфест також постійно підтримував контакти з фізиками з СРСР, надсилав їм літературу, організовував стажування молодих дослідників у європейських університетах і лабораторіях.
На початку 1930-х рр. П.Еренфест часто впадав у депресію. Він гостро переживав прихід до влади Гітлера в Німеччині у 1933 р. Допомагав влаштуватися на роботу фізикам, яких виганяли з університетів. Гнітило його і те, що молодший син, Василь, був душевно хворим і перебував у спеціальних клініках. У стані гострої кризи 25 вересня 1933 р. П.Еренфест застрелив із револьвера сина і застрелився сам.
У 1939 році загинув під лавиною в Альпах їх старший син Пауль, який з ранніх років виявляв неабиякі здібності до фізики, навчався в Парижі у П.Оже і, починаючи з 19-річного віку, щорічно публікував по кілька статей з досліджень космічних променів у провідних наукових журналах.
Старша дочка Еренфестів, Тетяна Аарденне, стала математиком. Дочка Галина ван Боммель-Еренфест стала художницею. Разом з чоловіком, теж художником Якобом Клоотом, була ілюстратором популярної серії дитячих книжок, де вони виступали під псевдонімом El Pintor. Під час Другої світової війни німецькі окупанти посадили Галину до в'язниці, де вона втратила ненароджену дитину, а її чоловіка загинув у концтаборі Собібор.
Попри всі пережиті негаразди, Тетяна Олексіївна зберегла творчу активність до останніх днів. У 1956 р., у 80-річному віці, вона видала монографію з основ термодинаміки, а чотири роки потому нову книгу – з методики викладання математики.
Її біографія і наукова спадщина в останні роки привертають увагу все більшого числа дослідників з різних країн. У другому номері за 2003 р. журналу "Наука і наукознавство" вийшла стаття киянки А.С.Литвинко про Афанасьєву-Еренфест. Можна сподіватися, що в Києві вийде і книга про неї.