З 9 по 11 квітня в Дніпропетровську проходила Міжнародна науково-практична конференція «Людина і Космос». Збірка її тез – товста книга, що демонструє серйозність планів організаторів. Звичайно, Київська політехніка не залишилася осторонь, направивши роботи юних дослідників, що представляють різні напрями сучасної інженерної думки. Більшість робіт підготували представники ПБФ, ФБТ, ВІТІ та ФАКС. Є серед авторів цих робіт і наші прізвища.
А почалося з того, що викладач теоретичної механіки доц. В.М.Федоров запропонував нам, другокурсникам, підготувати і зробити на цій конференції доповідь. Від пропозиції присвятити наступні півроку регулярним науковим пошукам було важко відмовитись (хто ж знав, що години досліджень повільно перейдуть у безсонні ночі та відберуть вихідні?). Перспективи участі в престижній міжнародній конференції та першої наукової публікації видалися дуже привабливими. Наша тема «Про визначення координат нерухомого відносно Землі об’єкту при дії на вимірювачі сталих збурень» і особливо, можливість широкого використання її результатів додатково стимулювала творчі пошуки.
Робота закипіла, прикрі зупинки зазвичай припинялись втручанням наукового керівника. Результат не заставив себе довго чекати, і коли здавалося, що до вершини – один крок, з’явилися непередбачувані складності.
Людина – соціальна істота, проте вміння працювати в колективі приходить лише з часом. Так сталося, що наша робота була логічно поділена на три частини: фізику процесу, модель вимірювача з комплексом прикладних програм та ідентифікатор процесу. Розроблялись вони різними людьми і поодинці ідеально працювали! А ось звести їх в одне ціле виявилось дуже непросто. Як бонус науковий керівник отримав ще й нерозуміння з боку своїх юних співавторів та їх небажання виправляти власні помилки. Рішення проблеми виявилось суто прагматичним: пара шоколадок, кава, ключ у дверях (з іншого боку) і вирок – не виходимо, доки «воно» не запрацює. Запрацювало. Направили тези. Отримали запрошення на конференцію. Відпросились у деканаті. Поїхали.
Дніпропетровськ зустрів нас ясним небом, легким вітерцем та закритими їдальнями. Національний центр аерокосмічної освіти молоді – організатор конференції – виявився масштабним комплексом з власним музеєм ракетно-космічної техніки. Доповіді (їх – понад 500!) були розподілені на 23 секції. Рівень організації – просто шикарний: мультимедійні проектори, мікрофони, звукопідсилююча техніка, лазерні указки та кава-брейк на закуску. Сам Дніпропетровськ особливих вражень не залишив: такі ж, як і в Києві, рекламні щити на фоні пам’ятників промислового розвитку останніх 50-ти років.
Конференція позаду. Позаду й півроку напруженої праці. Який підсумок? Він дуже простий – не гаяти часу, братися за вирішення нових реальних завдань. Це цікаво, корисно і перспективно! Без них навчання – рутинна буденність, з ними – захоплююча справа з елементами екстриму. Без цього ми вже не зможемо.