В університетському Державному політехнічному музеї ім. Бориса Патона 24 квітня відкрито виставку "Казковий світ ілюстраторки і графіка Като К.Лукач". На ній представлено твори відомої художниці-графіка, дизайнерки та рекламістки ХХ століття, і сьогодні дуже популярної в Угорщині. Виставку приурочено до 125-ліття від дня її народження.
💥
Напевно, відкриття цієї виставки є доволі вчасним. Адже зовнішньополітичні відносини між Україною та Угорщиною нині переживають не найкращий період. А втім, окрім дипломатичних, є ще й інші виміри стосунків між народами. Особливо тими, які мають багатовіковий досвід сусідства: людський, гуманітарний, науковий, культурний. Про це нагадала у вступному слові перед відкриттям виставки директорка музею Наталя Писаревська: "Ми знаємо офіційну політичну позицію держави, але й знаємо, що в цій офіційній позиції є друга частина. Це надання гуманітарної допомоги Україні. За що ми можемо подякувати Угорщині як люди, які вміють бути вдячними? За повністю обладнаний за участю міністерства зовнішніх справ і торгівлі Угорщини дитячий садок у Загальцях; за допомогу на забезпечення внутрішньо переміщених осіб у 20 областях України, що надається з 2014 року… ; за генератори для селища Малокатеринівка Запорізької області в 10 км від нульової лінії та для населених пунктів Київської області після її визволення; за допомогу людям, які рятуючись від війни, тимчасово переїхали до Угорщини, а таких ця країна прийняла приблизно 1 мільйон 400 тисяч…" Вона також додала, що окрім держави, в Україні активно діють угорські благодійні організації, які роблять для наших людей дуже багато.
"То природна справа, що сусіди допомагають одне одному. Я дуже сподіваюся, що ті українці, ті мами з дітками, які нині перебувають в Угорщині та в інших країнах Європи, зможуть невдовзі повернутися в мирну Україну, – зауважив Надзвичайний і Повноважний Посол Угорщини в Україні Антал Хеізер, який також завітав на вернісаж. – Що стосується сьогоднішньої виставки, я не хочу багато говорити про мисткиню, бо є люди, які на цьому краще знаються… Але я дуже радію, що в Угорщині два музеї займаються творчим доробком цієї особистості, і що частину цього творчого доробку ми сьогодні змогли привезти в Україну".
Като К.Лукач є знаковою постаттю в мистецтві та видавничій справі своєї країни у ХХ столітті. В різні періоди життя ця мисткиня працювала в різних жанрах образотворчого мистецтва, зокрема й декоративно-ужиткового, про що наочно свідчать надзвичайно цікаві експонати виставки. Роботи Като Лукач належать своєму часу і, водночас, вони вже стали частиною історії мистецтва. Живою частиною, бо, скажімо, її абетки (у кращих таких книжечках художник не може не бути співавтором автора тексту) з задоволенням роздивляються та вивчають за ними букви і сучасні діти, не кажучи вже про задоволення, яке вони отримують від оформлених нею збірочок казок і віршів.
Для дорослих не менш захопливо знайомитися з її дизайнерськими й рекламними творами, – це, до речі, було помітно на відкритті виставки. Для чого лише вона не створила яскравого і незабутнього обличчя: дамські капелюшки та коробки цигарок, різноманітні шафки та підставки для газет, рекламна брошурка аспірину та обгортковий папір для великодніх товарів, пакування для дитячого мила і макет реклами взуття, навіть ескізи банкнот тощо! Одне слово, вона була однією з майстринь, які формують візуальний образ свого часу та предметного світу.
Між іншим, імена художників, які працюють у цій сфері, не дуже часто стають відомими широкій публіці, але саме вони створюють художнє тло, на якому розгортається життя кожної людини. Като К.Лукач була однією з найкращих, і її прикладні твори дуже добре вписалися в міжвоєнну епоху першої половини ХХ сторіччя – дивлячись на них, одразу розумієш, з якого вони часу. До того ж варто зауважити, що її творчість як дизайнерки та рекламістки цілком вписувалася в загальноєвропейський контекст, який у першій половині ХХ століття вирізнявся майже повним всевладдям стилю ар-деко.
До слова, книжкова ілюстрація, з якої ми почали розповідь про її твори, хронологічно належить до другої частини її величезного творчого спадку, – в роботі над дитячими книжками вона знайшла прихисток від ідеологічного катка комуністичної влади, що після Другої світової війни на довгий час запанувала в її країні.
Чому з-поміж численних університетів організатори обрали для експонування в Україні робіт Като Лукач саме КПІ? На це запитання Антал Хеізер відповів кореспондентові "Київського політехніка" так: "По-перше, у нас вже є співпраця з вашим університетом, ми вже відкривали тут виставки. Співпраця давня і тепер ми намагаємося її пожвавити. Одним із завдань нашого посольства є відновлення і поліпшення двосторонніх відносин, які послабилися спочатку через COVID, а потім через війну. І саме забезпечення співпраці з університетами є одним із напрямів нашої роботи. Серед напрямів співробітництва українських та угорських університетів є стипендіальні програми: Угорщина щороку пропонує 100 стипендіальних програм для громадян України. В Угорщині працює так звана Конференція ректорів, і ми дуже сподіваємося, наскільки це можливо в умовах війни, організувати приїзд її делегації в Україну для того, щоб ректори побували в низці університетів для відновлення і налагодження співпраці. В Будапешті є технічний університет, який є одним із 200 кращих університетів світу, і буде дуже добре, якщо відновиться його співпраця з КПІ…".
На фото: роботи майстриніНаостанок додамо, що знайомство з творчістю Като Лукач з професійної точки зору буде безумовно цікавим і корисним й для студентів Київської політехніки. Насамперед, звісно, для тих, які здобувають вищу освіту в Навчально-науковому видавничо-поліграфічному інституті. Але, швидше за все, й для представників інших спеціальностей. Виставка експонуватиметься до 22 травня, тож знайдіть час і подивіться, вона того варта.