Нещодавно в Навчально-науковому інституті енергозбереження та енергоменеджементу КПІ ім. Ігоря Сікорського було відкрито художню галерею "Барвиста палітра". Церемонію відкриття організатори приурочили до 75-річчя з дня заснування інституту. В галереї представлено художні твори різних напрямів: живопис, графіку, колажі, декоративно-прикладне мистецтво, скульптуру тощо. Відтепер студенти та співробітники університету можуть тут ознайомитись з творчістю сучасних митців.
Організував створення галереї завідувач лабораторій кафедри геоінженерії ННІЕЕ Володимир Пушкін за сприяння директора інституту Сергія Денисюка. Слід додати, що Володимир Пушкін не лише завлаб, але й художній керівник галереї-клубу "ЕХО" (Енергія Художнього Образу), яка існує в ННІЕЕ вже понад 20 років. І сьогодні більшість експонатів в "Барвистій палітрі" – це роботи Володимира Павловича або твори з його колекції.
А проте ім'я Володимира Пушкіна добре відоме багатьом КПІшникам. Він є заслуженим працівником культури КПІ, лауреатом багатьох мистецьких конкурсів, визнаним майстром декоративно-прикладного мистецтва, поетом, музикантом і виконавцем власних пісень, і, звісно, постійним учасником і багаторазовим переможцем конкурсу "Таланти КПІ".
У мене, кореспондента "Київського політехніка", залишились дуже приємні враження після знайомства з творчим доробком Володимира Пушкіна в галереї, а після особистого з ним спілкування я відчув неординарність його особистості й оцінив його непересічний талант і багату фантазію. Захоплююсь його різносторонньою діяльністю.
Описувати словами твори образотворчого чи декоративного мистецтва – справа невдячна. Краще пораджу читачеві відвідати галереї "ЕХО" і "Барвиста палітра", а при нагоді послухати пісні Володимира Пушкіна і його гітару. А зараз пропоную фотографії деяких його робіт і відповіді на кілька запитань стосовно життя і творчості.
– Як починалося ваше захоплення декоративним мистецтвом і до чого з часом воно вас привело?
– Починав ще в юному віці з того, що займався коренепластикою, різьбленням по дереву, створював декоративні пластини, тарілки. Потім спало на думку, що палітра з чистого дерева має певні межі і вирішив ці межі розширити. Почав додавати у роботі над художніми виробами шкіру, велюр, мотузки та інші предмети, які підходили до задуманої композиції. Моє теперішнє декоративне мистецтво відрізняється від традиційного, прикрашувального. В своєму художньому виробі на перше місце ставлю саму ідею, яку хочу втілити, тому всі мої роботи наповнені смисловими мотивами. Філософія кожної роботи – це мої роздуми, моє самовираження. Звичайно, мені важливо, щоб глядачі зрозуміли мою філософію. І перший крок до цього розуміння – це придумати назву твору – просту і лаконічну. Намагаюсь, щоб і сам сюжет твору був простим та дохідливим.
– Галерею-клуб "ЕХО" створено на громадських засадах?
– Саме так, і все в клубі зроблено власним коштом, на безоплатній основі за підтримки друзів і шанувальників мистецтва.
– Як поєднуються ваша інженерна освіта та робота в КПІ з активною художньою творчістю?
– За освітою я гірничий інженер. За моєю посадою в КПІ мені підпорядковуються більше ніж два десятки аудиторій і лабораторій. Повірте, до своїх обов'язків я ставлюсь достатньо відповідально. А художня творчість – у вільний від роботи час. Отож і в галереї часто засиджуюсь допізна. Намагаюсь привносити в лабораторії певну гармонію в обладнанні, меблях, шторах, жалюзі, щоб студентам було затишно навчатися.
– Ваше ставлення до слави, визнання вас як художника?
– Кожному художнику, звичайно, хочеться визнання, позитивних оцінок. На мою думку, бажання визнання і слави особливо притаманне початківцям. З часом, після створення багатьох робіт почав розуміти, що коли вдається реалізувати якусь свою ідею, у мене з'являється чудове відчуття, що я таки це зробив. Ось це і є для мене головним! Знаєте, це коли хочеться бігати по кімнаті і трохи перефразовуючи поетичного генія повтроювати: "Ай да Пушкин, ай да молодец!" Думаю, основа всього – не слава, не гроші, а здійснення виплеканої ідеї.
– Знаю, що ви брали участь у започаткуванні конкурсу "Таланти КПІ".
– Доля звела мене зі Станіславом Тимченком, засновником Картинної галереї КПІ. Під час нашого з ним спілкування народилася ідея запропонувати студентам і співробітникам виставляти свої роботи для загального огляду, щоб глядач побачив, що КПІшники не тільки "технарі", а ще й художники. Так і народився конкурс "Таланти КПІ".
– Ви сімейна людина?
– Так, маю дружину, двох дітей, які вже дорослі і мешкають окремо, і п'ять онуків. Дружина з розумінням ставиться до мого захоплення. Хоча якихось доходів воно практично не приносить.
Під час розмови торкнулися ми й теми авторських пісень, які створює і виконує Володимир Пушкін. В його репертуарі українські козацькі пісні, лірика, блюзи, романси, і про це захоплення ми розкажемо в одному з наступних номерів газети. А наприкінці нашої бесіди Володимир Павлович узяв у руки гітару і заспівав. Пісню цю він написав перебуваючи в Криму ще до його окупації. Ось її фрагмент:
Ой плила лебідка по синьому морі,
Пасли хлопці-чорноморці в чистім полі коні.
Випивали меду-пива, ще й на кобзі грали.
Притомились, небом вкрились, та й позасинали.
Три орли стояли поряд, на Саур-могилі.
Несли мудрість віковічну через часу хвилі.
Хто в дорозі дні марнує – кониченька згубить.
І до віку, наче п'яний, битим шляхом блудить.
За горбочком паслись коні, сонечко вставало,
Буруни на морі грали, все лихе змивали.